ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"21" серпня 2006 р. |
Справа № 12/146-1980 |
11 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Александрову В.В.
Розглянув справу
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, м.Тернопіль
до відповідача-1: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль
до відповідача-2: Приватного підприємця -ОСОБА_2, м.Тернопіль
про: визнання нечинним рішення Тернопільської міської ради НОМЕР_1 „Про розгляд протесту прокурора міста Тернополя на рішення виконавчого комітету Тернопільської міської радиНОМЕР_2”
За участю представників сторін:
позивача:
відповідача-1:
відповідача-2: ОСОБА_2-підприємець;
ОСОБА_3. -представник
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Тернопіль, надалі позивач, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі відповідач-1, про визнання не чинним рішення Тернопільської міської Ради НОМЕР_1 "Про розгляд протесту прокурора м. Тернополя на рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради НОМЕР_2".
Ухвалою господарського суду від 27 червня 2006 року до участі у справі як відповідача-2 було залучено приватного підприємця ОСОБА_2.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради НОМЕР_2, протест прокурора м. Тернополя на рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради НОМЕР_2 , НОМЕР_3, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради НОМЕР_4, інші матеріали.
Представник позивача стверджує, що на момент звернення до виконавчого комітету Тернопільської міської ради з приводу надання дозволу на проведення реконструкції власних підвальних приміщень, будинок за адресоюАДРЕСА_1 не був пам»яткою історії та культури і обласна комунальна інспекція охорони пам»яток історії та культури будь якого відношення до надання дозволу на будівництво не мала, а підприємець ОСОБА_2 не є співвласником будинку, відтак будь-яких дозволів на проведення позивачем реконструкції власного підвального приміщення від неї теж не вимагається.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з"явився. У поданому відзиві на позов позовні вимоги не визнає і вважає, що дії виконкому Тернопільської міської ради є законним і обгрунтованими. Також представник відповідача-1 подав суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі представника виконавчого комітету Тернопільської міської ради.
Відповідач-2 -приватний підприємець ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечувала і подала суду додаткові докази, а саме рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради НОМЕР_5. „Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди”, Свідоцтво про право власності на приміщення магазину з продажу ювелірних виробів за адресою АДРЕСА_1, рішення виконавчого комітету НОМЕР_6 Про погодження проведення ПП ОСОБА_2 розширення існуючого магазину за адресоюАДРЕСА_1 , інвентаризаційну справу, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини НОМЕР_7, договір оренди земельної ділянки від 15.04.2003р., довідку Тернопільського міського відділу земельних ресурсів НОМЕР_8 про грошову оцінку земельної ділянки, а також договори, зокрема на участь у витратах орендарів та власників нежитлових приміщень на утримання будинків і при будинкової території НОМЕР_9, на забезпечення комплексного благоустрою при здійсненні підприємницької діяльності від 06.09.2005р..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
Згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради НОМЕР_2 «Про розгляд звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1»позивачу надано дозвіл на виконання реконструкції власних приміщень під промтоварний магазин та офісні приміщення з влаштуванням окремого входу за адресою АДРЕСА_1.
22.02.2006р. виконавчий комітет розглянувши протест прокурора м. Тернополя прийняв рішення, яким скасував рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14.10.2004р. «Про розгляд звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 »в частині надання дозволу на влаштування окремого входу.
Як зазначено в Протесті прокурора на рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради НОМЕР_2 перевіркою проведеною працівниками прокуратури м. Тернополя встановлено, що проектною пропозицією розробленою архітектурно-проектним бюро «ІНФОРМАЦІЯ_1»передбачено влаштування входу в приміщення, що належить ОСОБА_1 шляхом демонтажу існуючого віконного блоку в зовнішній стіні приміщення та встановлення дверного блоку, а також дошки з решіткою.
Перевіркою також встановлено, що відповідно до даних інвентарної справи власником приміщення за адресою АДРЕСА_1, в тому числі фасадної частини будинку, яка передбачена під демонтаж з подальшим встановленням дверного блоку є підприємець ОСОБА_2
Право власності приватного підприємця ОСОБА_2 на приміщення магазину з продажу ювелірних виробів за адресою АДРЕСА_1 підтверджується Свідоцтвом про право власності від 26.04.2006р. виданим міським бюро технічної інвентаризації, що спростовує доводи позивача по справі зазначені у позовній заяві про те, що ОСОБА_2 не є співвласником будинку за адресою АДРЕСА_1
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з «Списку пам'яток монументального мистецтва Тернопільської області, пропонованих до включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» меморіальна дошка (художня) з барельєфом на будинку, де жив художник реставратор ОСОБА_4 є пам'яткою монументального мистецтва НОМЕР_14 яка взята під охорону згідно з наказом Тернопільської обласної інспекції охорони пам'яток історії та культури НОМЕР_11
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
25 січня 2006р. між управлінням культури Тернопільської облдержадміністрації як органом охорони культурної спадщини та приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений охоронний договір НОМЕР_10 предметом якого є зобов'язання щодо охорони меморіальної дошки з барельєфом та приміщення в будинку, де жив художник реставратор ОСОБА_4.
Відповідно, до ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів міських рад у галузі будівництва, належать делеговані повноваження, зокрема, організація охорони, реставрації та використання пам»яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
За таких обставин, слід вважати, що прийнявши оспорюване рішення виконавчий комітет погодився з доводами прокурора, щодо необхідності вжиття заходів по охороні пам'ятки культурної спадщини, та реалізував делеговані йому повноваження визначені законом. В оспорюваному рішенні не йдеться про порушення прав підприємця ОСОБА_2, як співвласника будинку за адресою АДРЕСА_1, як це вважає позивач.
Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій»дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.
З змісту вказаної норми виходить, що на момент винесення рішення виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, будь-яких погоджень або дозволів інших співвласників не вимагалось. Однак, надання дозволу на будівництво, а відтак скасування його є власними (самоврядними ) повноваженнями виконавчого комітету згідно приписів п. 9 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Як вбачається з оспорюваного рішення прав та охоронюваних законом інтересів приватного підприємця ОСОБА_1 на виконання реконструкції власних приміщень під промтоварний магазин та офісні приміщення відповідачем-1 не порушено, оскільки дозвіл на виконання реконструкції не скасовано. При цьому, позивач не позбавлений права повторно звернутися до виконавчого комітету міської ради з приводу врегулювання питань реконструкції приміщення з врахуванням нових обставин.
Твердження позивача про те, що ПП ОСОБА_1. є власником підвалу, який є невід»ємною частиною житлового приміщення спростовується умовами договору купівлі-продажу від 01.06.2004р. укладеним між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки та підприємцемОСОБА_1 Адже, предметом договору є приміщення площею 109,7 кв.м., що було окремим об'єктом продажу, затвердженим до приватизації шляхом викупу орендарем ОСОБА_1 згідно з рішенням Тернопільської міської ради від 12.02.2004р. «Про приватизацію об'єктів комунальної власності».
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що на момент винесення рішення від 14.10.2004р. «Про розгляд звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1»приміщення в будинку за адресою АДРЕСА_1 не потребувало охорони, як пам'ятка культурної спадщини. Однак, починаючи з моменту прийняття вищезазначеного рішення позивач правом на влаштування окремого входу не скористався.
При цьому, слід зважити, що рішення відповідача від 14.10.2004р. «Про розгляд звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 »вважається таким, що втратило чинність не з моменту його прийняття а з моменту його скасування, тобто з моменту прийняття рішення «Про розгляд протесту прокурора».
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оспорюване рішення прийнято позивачем в межах повноважень визначених законом, а відтак відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 94, 98, 162, 163, 167 КАС України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „05” вересня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук