ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року справа № 2а-575/07
Малиновський районний суд міста Одеси в складі: головуючого судді Гуревського В.К., при секретарі Варнавській В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ про визнання права на одержання за рахунок держави продовольчого пайка або за його бажанням грошової компенсації замість нього; стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував на військовій службі та знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні в Одеському ордена Леніна інституті сухопутних військ, та з 09.03.2005 року був виключений зі списків особового складу інституту. Відповідно до ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" держава гарантує за рахунок держави військовослужбовцям матеріальне, продовольче та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. У порушення вимог статей 17, 22, 64 Конституції України, статті 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", яка забороняє обмежувати військовослужбовців у правах, визначених законодавством України, дія ч. 2 ст. 9 Закону, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них була призупинена Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, який являється мірою тимчасової дії і прийнятий з метою економії грошових коштів на той період. Позивачу, як військовослужбовцю не виплачена грошова компенсація замість недотриманого продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 09.03.2005 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі га просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні оскільки відповідно до Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, дія ч. 2 ст. 9 Закону, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, була призупинена з 11.03.2000 року.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1, 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", військовослужбовцям, державою було передбачено і гарантовано право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця, грошової компенсації замість них.
Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, дія ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них була призупинена.
Вказаний Закон суперечить вимогам ст. 2, ч. 1. ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей"; ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" у яких вказано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України, держава гарантує за рахунок держави військовослужбовців матеріальне, продовольче, та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі і які не
2
зупинялись Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000року. Вказаний Закон суперечить вимогам ст. 64 Конституції України, яка забороняє обмежувати конституційні права людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України, тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. А право на соціальний захист громадян України, які перебувають у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, забезпечується державою, і право це гарантовано ст.17 Конституції України. Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постанова N'316 від 12.03.1996 р. „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань" якою були встановлені норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03. 2002 року „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань", якою затверджено нові норми харчування військовослужбовців, які також не зупинялись Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року і які були затверджені не дивлячись на призупинення дії ч. 2. ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Як встановлено в судовому засіданні позивач дійсно перебував на військовій службі в Одеському ордена Леніна інституту сухопутних військ з 17.03.1994 року та з 11.03.2000 року по 09.03.2005 року не отримував ні пайка, ні компенсації за продовольчий пайок.
Законодавством України позивачу надано право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за його бажанням грошової компенсації замість них. Потім це право, в супереч законодавству та Конституції України - Основного Закону України, було призупинено Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року. На теперішній час Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" у редакції із змінами яки набрали чинності з 01.01.2007 року ст.9-1 також передбачено продовольче, речове та інше забезпечення для військовослужбовців, яке також гарантовано ч.1. ст. 9 вищезазначеного Закону, а права на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або грошової компенсації замість них з 01.01.2007 року у частині 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" не передбачено, а саме не можливо з 01.01.2007 року призупиняти ці права військовослужбовців Законом від 17.02.2000 року №145, який в цій частині втратив фактично свою юридичну силу, у зв'язку із змінами в законодавстві. Крім того, економія бюджетних коштів відповідно до вказаного закону може розповсюджуватися лише в межах бюджетного року в якому видано даний закон.
Призупинення дії ч.2. ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" само по собі не скасовує право позивача на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за його бажанням грошової компенсації замість них до 01.01.2007 року.
При оцінці обставин по справі суд керується офіційним тлумаченням Конституційного суду України, наданим у його рішеннях від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 по справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів; від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, за якими, відповідно до сформульованої правової позиції Конституційного Суду України, визначений законами України відповідно до положень ст.17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування, а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто, зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій; від 17 березня 2004 року №7-рп/2004по справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" Верховний
3
суд вказав, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії.
Оскільки відповідачем порушено право позивача, що виразилося в невидачі передбаченого законодавством продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього, що також є порушенням ч.1.ст.9; ст. 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст.ст.17; 22; 64 Конституції України - позов підлягає задоволенню і права позивача мають бути поновлені шляхом стягнення з відповідача відповідної компенсації, яка за період з 11.03.2000 року по 09.03.2005 рік розрахована позивачем виходячи з переліку продуктів, передбачених нормою № 7 Постанови КМУ від 12.03.96р. № 316, а з 29.03.2002 року нормою № 1 Постанови КМУ № 426 від 29.03.2002р., та цін на ці продукти, згідно довідки Головного управління статистики у Одеської області про середні роздрібні ціни на продовольчі товари в торговій мережі Одеської області з урахуванням коефіцієнта інфляції у сумі 15068,51 (п'ятнадцять тисяч шістдесят вісім) гривень 51 копійка.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17; 19; 22; 43; 64 Конституції України, ст.2, ч.1.ст.9, ч.1ст.9-13акону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України", рішеннями Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій та від 17 березня 2004 року №7-рп/2004по справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст.ст. 6, 11, 69, 104, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1до Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1право на одержання за рахунок держави продовольчого пайка або за його бажанням грошової компенсації замість нього за період з 11.03.2000 року по 09.03.2005 року.
Стягнути з ордена Леніна інституту Сухопутних військ у особі фінансово-економічної служби інституту на користь ОСОБА_1грошову компенсації за неотриманий продовольчий пайок за період з 11.03.2000 року по 09.03.2005 року у сумі 15068,51 (п'ятнадцять тисяч шістдесят вісім) гривень 51 копійка.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.