РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

Справа № 2-4203/07

„06" квітня 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого   -   судді Гуревського В.К.

при секретарі - Варнавській В.І. розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3; ОСОБА_4до Комунального підприємства „Домоуправління № 18" про визнання права користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 березня 2002 року відповідно до розпорядження начальника Управління житлово-комунального господарства м. Одеси позивачка вселилися в квартиру № АДРЕСА_1, яка відноситься до житлового фонду Одеської міської ради та знаходиться на балансі відповідача - Комунального підприємства „Домоуправління № 18". 2 грудня 2002 року між позивачем і відповідачем було укладено договір № 27 тимчасового користування жилим приміщенням площею 47,6 кв. м., яке складається із трьох кімнат та розташоване за адресою м. АДРЕСА_1кім. № 3,4,5.

У січні 2005 року було продовжено термін проживання у займаному позивачкою та її родиною жилому приміщенні на один рік до 1 січня 2006 року. 13 лютого у позивачки народилась дочка - ОСОБА_3, та у зв'язку з тим, що у позивачки двоє різностатевих дітей, їх було надано додаткову кімнату. Станом на день подачі позовної заяви позивачка користується кімнатами № 1,2,3,4 в квартирі № АДРЕСА_1.

З часу вселення в спірне житло між сторонами фактично склалися відносини найму щодо спірного житла: позивачка виконує зобов'язання, передбачені для наймачів житла, а „Домоуправління № 18" надає відповідні комунальні послуги. На ім'я позивачки відкрито особистий рахунок для розрахунків за користування житлом і комунальні послуги. Між сторонами майже п'ять років існують відносини найму спірного приміщення, позивачка та її сім'я користуються передбаченими для наймачів житла правами. Оскільки житло було надано у відсутності на те передбачених для цього підстав, у винятковому порядку, що було можливим за наявністю тимчасово вільних приміщень і обумовлено зобов'язаннями позивачів своєчасно вносити плату за обслуговування та ремонт будинку, плату за користування житлом, комунальні послуги, а у випадку необхідності звільнити приміщення за першою вимогою Домоуправління № 18", відповідач не бажає визнавати за позивачкою та членами її сім'ї право користування жилим приміщенням та укладати договір оренди жилого приміщення.

Позивачка просить суд визнати за нею та членами її сім'ї право користування жилим приміщенням - кімнатами № 1,2,3,4 в квартирі № АДРЕСА_1, зобов'язати Домоуправління № 18" укласти з ОСОБА_1. договір оренди вказаного жилого приміщення.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. ОСОБА_4. до суду не з'явилася, була належним чином повідомлена.

Представник КП „Домоуправління №18" в судове засідання не з'явився. До суду була надана заява, підписана начальником комунального підприємства „Домоуправління № 18"

2

ОСОБА_5., в якій вказано, що відповідно до позовної заяви ОСОБА_1. відповідач позивні вимоги позивача визнає повністю і просить справу розглядати без його участі.

Вислухавши пояснення позивачки та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка в березні 2002 року вселилася в спірне приміщення згідно розпорядження Управління житлово-комунального господарства, проживає в спірному приміщенні та виконує зобов'язання, передбачені для наймачів житла: здійснює поточний ремонт, сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги, і тому набула права користування спірним житлом. Згідно ст. 9 ЖК України, набуті права позивачки не можуть бути обмежені інакше, як з підстав та в порядку, передбаченому законом. Доказів про наявність таких підстав відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, відповідачем не надано.

Згідно ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Доказів законних обмежень щодо укладення договору найму спірного житла „Домоуправлінням № 18" не надано.

Наведенні ж мотиви ухилення відповідача від укладення договору найму судом не приймаються до уваги, тому, що не передбачені законом.

Враховуючи встановлені по справі обставини суд вважає, що ситуація правової невизначеності статусу позивачки щодо займаної жилої площі заважає її в реалізації законних прав та інтересів, які є похідними від цього статусу, тому це право та інтерес позивачки підлягає судовому захисту шляхом застосування вимог ст.ст. 9, 61 ЖК України, та визнання за позивачкою права користування жилим приміщенням: кімнатами № 1,2,3 ,4 в квартирі № АДРЕСА_1. При цьому, в силу ст. 61 ЖК України, КП „Домоуправління № 18" зобов'язане укласти з позивачкою договір найму вказаного жилого приміщення.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову

Керуючись ст.ст. 9,61 ЖК України, ч. 4. ст. 174, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3; ОСОБА_4до Комунального підприємства „Домоуправління № 18" про визнання права користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; ОСОБА_4право користування жилим приміщенням - кімнатами № 1,2,3,4 житловою площею 59,6 кв. м в квартирі № АДРЕСА_1.

Зобов'язати Комунальне підприємство „Домоуправління № 18" укласти з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; ОСОБА_4договір найму жилого приміщення - кімнатами № 1,2,3,4 житловою площею 59,6 кв. м в квартирі № АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.