№22ц-408/07 Головуючий в суді 1 інстанції: Юрченко А.В.
Доповідач: Карайван Т.Д.
РІШЕННЯ
Іменем України
1 лютого 2007 року Апеляційний суд Луганської області в складі:
Головуючого: Карайван Т.Д.
Суддів: Коротенко Є.В., Дмитрієвої Л.Д.
При секретарі: Стехіної Я.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Перевальського районного суду від 27 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фабрика "Старт" про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час затримки розрахунку і компенсації,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2005 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду. В
обґрунтування позовних вимог посилався на те,що він з 1 листопада 2001 року по 1
серпня 2002.року працював на-підприємстві відповідача у якості головного інженера за
сумісництвом з окладом 380 грн.
На порушення вимог трудового законодавства відповідач на думку позивача не сплатив йому заробітну плату за весь час роботи, а виплатив тільки за два місяці. На момент його звільнення з підприємства заборгованість по виплаті заробітної плата складала 802 грн 70 коп. І тільки після втручання прокуратури Перевальського району у червні 2004 року йому було виплачено відповідачем 646 грн.70 коп. На момент звернення з позовом відповідач заборгував йому 155 грн.90 коп. за листопад 2001 року.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованої заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11480 грн. виходячи з середньомісячної заробітної плати в сумі 323,4 грн, компенсацію в сумі 396,16 грн, а всього 12032 грн.06 коп.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що у відповідача не було заборгованості з заробітної плати перед позивачем, оскільки останній як сумісних став до роботи тільки 19 листопада 2001 року, не зважаючи на те, що заяву про прийняття на роботу подав з 1 листопада, а відповідно до ст.. 102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну платню за фактично виконану роботу.
2
Між іншим з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
З індивідуальної відомості про застраховану особу Управління ПФУ в Перевальському районі Луганської області ОСОБА_1 в 2G01 році роботодавець ТОВ Фабрика "Старт" сплатив заробітну плату за листопад 300 грн. - 30 днів стажу і за грудень - 300 грн. - 30 днів стажу.
З наведеного випливає, що позивач працював у відповідача повний місяць листопад, але заробітна плата за цей місяць йому сплачена частково.
Посилання відповідача на те, що позивачеві була сплачена заробітна плата за фактично виконану роботу відповідно до ст;. 102-Г КЗпП України, не може бути прийняте до уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів про те,що позивачеві були встановлені нормативні виробничі завдання і що він приймався на роботу з відрядною оплатою праці. Як видно, з матеріалів справи, позивачеві був встановлений оклад без нормованих завдань.
Судом встановлено, що позивач одержував заробітну плату за відрахуванням податків 323,4 грн. Зважаючи на те,що відповідач за листопад 2001 року виплатив йому тільки 167 грн.50 коп., заборгованість на час звільнення позивача з роботи склала 155,9 грн. На час розгляду справи сума боргу не виплачена.
Відповідно до СТ..117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні, виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в т ому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
;,. 3 огляду на вище викладене, апеляційний суд вважає," що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог. Тому рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню
Враховуючи, що відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, та інших осіб, які беруть участь у справі, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти до уваги період та розрахунок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні складений позивачем, а саме за період з 1 серпня 2002 року по 1 жовтня 2006 року сума складає 11480 грн.
. Задоволенню також підлягають вимоги про компенсацію не отриманих позивачем сум заробітної плати. Сума компенсації складає 396,16 грн.
Доводи відповідача про те, що затримка розрахунку позивачеві при звільненні і наступна затримка у виплаті зарплати були пов"язані з арештом рахунків підприємства у зв"язку з порушенням кримінальної справи не заслуговує на увагу, оскільки, як вбачається з розпорядження про зупинення видаткових операцій підприємства, установи, організацій за рахунками» в банках (а.с.42) контрольно-ревізійний відділ в- Перевальському районі зобов"язав зупинити видаткові операції за рахунком відповідача за винятком операцій з одержання коштів на виплату заробітної плати.
Апеляційний суд вважає, що позивач не пропустив строк для звернення з зазначеним позовом, оскільки, як роз"яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст..П7 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
3
Керуючись ст..ст..З07,309,316 ЦПК України, ст..ст..116,117 КЗпП України, апеляційний суд,-
ВИРШІИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Перевальського районного суду від 27 жовтня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Василь"єва Володимира Дмитровича до ТОВ фабрика "Старт".
Стягнути з ТОВ фабрика "Старт" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 155,90 грн., середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 11480 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 396,16 грн., всього 12032,06 грн.
Стягнути з ТОВ фабрика "Старт" на користь держави судовий збір в сумі 120 грн.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України Протягом двох місяців.