Справа № 2-а-867/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 листопада 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Філатова К.Б.,

при секретарі Кононенко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Нікопольського ВДПС ВДАІ в Дніпропетровській області Цифра Олександра Дмитровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позов, на задоволені якого наполягає позивач, обґрунтований тим, що він не порушав ПДР. Протокол був складений незаконно, а на його підставі він був незаконно оштрафований. Просить скасувати постанову про накладення на нього штрафу.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в суд не з’явився, надіслав суду заперечення проти позову, зазначивши, що інших автомобілів під час зупинки позивача на дорозі не було. Швидкість він виміряв за допомогою приладу „Радіс” та продемонстрував зафіксовану на приладі швидкість позивачеві.

Відповідач додав до заперечень свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Позивач в судовому засіданні не заперечує проти того, що йому було продемонстровано зафіксовану прибором „Радіс” швидкість, яка була більш встановленої, але каже, що ця швидкість належала іншому автомобілю, який обігнав його. Те, що відповідач замість порушника зупинив його та саме на нього наклав штраф, пояснює тім, що автомобіль, що обігнав його тієї ж марки, що автомобіль ОСОБА_2.

Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими.

Як встановлено у судовому засіданні, 31.07.2010 року відповідачем було складено протокол та постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач не виконав ПДР, перевищив встановлену швидкість, тобто скоїв порушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України.

Цією ж постановою за вказане правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпроАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Із протоколу вбачається, що складений він був у 5.30 годині, тобто, коли рух на дорозі не є інтенсивним. Це робить цілком достовірними пояснення відповідача про те, що інших автомобілів на дорозі не було. Припущення позивача про те, що інспектор міг подумати про те, що по дорозі з перевищенням швидкості рухався Вілкул, тому не зупинив водія-порушника, а замість нього зупинив саме його, позивача, маловірогідне, крім того, порочить гідність працівника правоохоронного органу, який згідно з позовом здатний перекладати чужу провину на невинну особу. В позові немає відповіді на головне питання: якщо інспектор думав, що швидкість перевищує автомобіль ОСОБА_2, якого він не збирався зупиняти та штрафувати, для чого він фіксував його швидкість.

При таких обставинах суд вважає, що правопорушення дійсно мало місце, а тому ніяких підстав для скасування постанови немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 86 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  в позові відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                К.Б. Філатов