Справа №2-906/10

   Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року

Сихівський  районний суд  м. Львова  

в  складі: головуючого судді  Мички Б.Р.

         при  секретарі  Диді М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

    Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на роботі у регіональному виробничому управлінні „Львівавтогаз” відповідача на відповідній посаді, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, за час вимушеного прогулу, та заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 05.07.2002 року працював у регіональному виробничому управлінні „Львівавтогаз” філії ?правління „Укравтогаз”  дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, зокрема з 01.03.2005 року на посаді інженера ІІ категорії. 16.11.2009 року його звільнено з займаної посади у зв’язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки змін в організації виробництва і праці, які б зумовлювали скорочення його посади, не відбулося; при скороченні не було враховане його переважне право на залишення на роботі, не було враховано його високої кваліфікації та продуктивності праці; не було також враховано його досвід роботи, наявність двох дітей які не працюють та є студентами, дочка має серйозне захворювання; відповідачем не було запропоновано йому іншої роботи. Зважаючи на викладене, просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення аналогічні викладеним у позові.  

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила повністю, надала суду відповідні письмові заперечення та вважає, що звільнення позивача з роботи у зв’язку із скороченням проведено з дотриманням вимог КЗпП України. Крім цього, на вимогу суду за клопотанням позивача представником відповідача було надано ряд документів, зокрема штатні розписи, звіти про фактичне вивільнення працівників, посадові інструкції, журнали наказів по кадрах, списки працівників, з якими було укладено трудові договори з період з 07.05.2008 року по 16.11.2009 року.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяви, в яких просить розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з трудової книжки позивача (а.с.18-21), останній з 05.07.2002 року працював у регіональному виробничому управлінні „Львівавтогаз” філії управління „Укравтогаз”  дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, зокрема з 01.03.2005 року на посаді інженера ІІ категорії.

Відповідно до наказу РВУ „Львівавтогаз” №193-ос позивача з 16.11.2009 року звільнено з займаної посади у зв’язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.52).

         Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед яких, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Скорочення у РВУ „Львівавтогаз” проведено на виконання наказу філії „Управління „Укравтогаз”  дочірньої компанії „Укртрансгаз” №209з від 30.07.2009 року (а.с.39). З наказу про звільнення вбачається, що підставами для звільнення позивача із займаної посади стали наказ РВУ „Львівавтогаз” №254 від 18.08.2009 року (а.с.44) та лист ППО РВУ „Львівавтогаз” №34 від 16.10.2009 року (а.с.46).

Згідно наказу РВУ „Львівавтогаз” №254 від 18.08.2009 року (а.с.44) в штатний розпис працівників РВУ „Львівавтогаз” з 19.10.2009 року внесено зміни, зокрема виведено посаду інженера ІІ категорії аварійно-ремонтної служби, яку займав позивач. У відповідності до вимог ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з позивачем за п.1 ст.40 цього кодексу було погоджено з первинною профспілковою організацією РВУ „Львівавтогаз”, що стверджується листом №34 від 16.10.2009 року (а.с.46)

Листом РВУ „Львівавтогаз” від 18.08.2009 року (а.с.51) позивача у 2-х місячний було попереджено про його майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України 19.10.2009 року, у зв’язку із запровадженням змін у штатному розписі.

Судом встановлено,  що позивач з наказом про звільнення був ознайомлений 16.11.2009 року особисто, про що свідчить його підпис на даному наказі (а.с.52), в день звільнення позивачу було направлено листа про необхідність отримання ним трудової книжки, оскільки отримати її на час звільнення він відмовився, про що було складено акт (а.с.47-49).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що відповідачем було своєчасно повідомлено про майбутнє звільнення з займаної посади у зв’язку з скороченням; було отримано для цього згоду первинної профспілкової організації; наказ про звільнення прийнятий повноважною на те особою; в день звільнення позивач був ознайомлений з наказом про звільнення під розписку та в цей же день йому поштою було направлено трудову книжку; з витребуваних на вимогу позивача у відповідача документів (штатних розписів /а.с.38,40,41,95-107,112-123, звітів про фактичне вивільнення працівників /а.с.74-95,108-111/, посадових інструкцій /а.с.172-177,234-242/, журналу наказів по кадрах /а.с.212-215/, списку працівників, з якими було укладено трудові договори з період з 07.05.2008 року по 16.11.2009 року /а.с.216-217/) не вбачається, що на час звільнення позивача у РВУ „Львівавтогаз” були в наявності вакантні посади, що могли бути запропоновані позивачу та кваліфікаційний рівень позивача відповідав би таким посадам, суд вважає, що позивачем не доведено незаконності дій відповідача щодо його звільнення та підставності поновлення його на роботі в РВУ „Львівавтогаз”, а відтак, його вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованість по заробітній платі, за час вимушеного прогулу, та заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. також є безпідставними.

 На підставі ст.40, 43, 49-2, 232, 233 КЗпП  України,  керуючись  ст.ст. 10, 15, 58, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК  України, суд -  

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі філії управління „Укравтогаз” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди   –   в і д м о в и т и.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Головуючий        

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.