Справа № 11-582/10 Головуючий в 1 інстанції Агеєва Є.О.
ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 30 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Силки Г.І.,
суддів – Польового М. І., Матвієнко Н. В.,
при секретарі – Уманській Л. С.,
з участю прокурора – Смолюка Б. С.,
потерпілого – ОСОБА_2,
засуджених – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
захисників – ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Волинського транспортного прокурора на вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працюючого, несудимого,-
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов’язок: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, на утриманні має неповнолітню дитина, судимого вироком Ковельського міськрайонного суду від 26 листопада 2002 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, 70 КК України на 7(сім) років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 4 березня 2003 року ОСОБА_3 за сукупністю злочинів призначено покарання 5 ( п’ять) років позбавлення волі. Звільнений по закінченню строку відбуття покарання постановою Ківерцівського районного суду від 12 березня 2007 року,-
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з’являтися в дані органи для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши їх з під варти із зали суду.
Вироком вирішено долю речових доказів,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнано винними і засуджено за те, що вони в стані алкогольного сп’яніння, 26 грудня 2009 року приблизно о 04 год., за попередньою змовою між собою, а ОСОБА_3 повторно, на подвір’ї будинків АДРЕСА_3, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_2, поваливши останнього на землю, утримуючи його та нанісши удари руками і ногами по тулубу, відкрито викрали в останнього, мобільний телефон марки «LG» вартістю 200 грн. з сім-картою мобільного оператора «Лайф», вартістю 25 грн. на рахунку якої було 10 грн. та сім-картку оператора мобільного зв’язку «Білайн», вартістю 15 грн., куртку, вартістю 300 грн. в якій знаходились гроші в сумі 750 грн., заподіявши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 1300 грн.
В апеляції прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості. Судом в достатній мірі не враховано даних щодо осіб засуджених, а саме ОСОБА_4 вчинив даний злочин під час проведення досудового слідства відносно нього по іншій справі. ОСОБА_3 раніше судимий за тяжкі злочини та відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став, а вчинив аналогічний злочин. Засуджені не працюють, визнали себе винними частково. Прохає скасувати вирок суду першої інстанції та постановити свій вирок, яким засудженим призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, прокурора, який підтримав апеляцію, потерпілого, засуджених та їх захисників, які заперечили апеляцію, перевіривши матеріали справи, провівши частково судове слідство, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні ними за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_3 повторно, відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_2, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я останнього, підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, які ніким не оспорюються.
Дії ОСОБА_4 і ОСОБА_3, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі яка вчинила злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, призначаючи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі і звільняючи їх від відбування покарання з випробуванням, суд не навів переконливих доказів свого рішення. Суд в повній мірі не врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини його вчинення та дані щодо осіб винних.
Не було взято до уваги те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вчинили злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких та були ініціаторами вчинення цього злочину і безпосередніми його виконавцями. Як видно з матеріалів справи, показань підсудного ОСОБА_10 ( т.3 а. с. 50- 51), потерпілого ОСОБА_2 ( т.1 а. с. 28 -29, т.3 а. с.47 – 49), ОСОБА_4 підбив ОСОБА_2 підставивши ногу, наніс йому удари ногами і руками по тулубу, обшукав кишені потерпілого та зняв з останнього куртку. ОСОБА_3 допоміг повалити ОСОБА_2 на землю та тримав його за ноги. Забравши мобільний телефон, куртку та гроші втекли. Куртку порізали та викинули, ховаючи сліди злочину.
ОСОБА_4 і ОСОБА_3 злочин вчинили у стані алкогольного сп’яніння, що визнано судом обтяжуючою покарання обставиною.
Крім того, суд не звернув уваги і на те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин і має непогашену судимість, на час вчинення злочину і постановлення вироку ніде не працював, посередньо характеризується за місцем проживання ( т.1 а. с. 194).
ОСОБА_4 винним себе у вчиненому злочині не визнав, що видно з його показань як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи судом, пояснивши, що він жартома підбив ногою потерпілого ( т.1 а. с.48 – 49, 75 -77, т.3 а. с.52 – 53), даний злочин вчинив під час проведення досудового слідства щодо нього по іншій справі, до 24.12.2009 року був працівником міліції, за місцем служби характеризується посередньо, як такий що не завжди виконував добросовісно свої обов’язки та тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності ( а. с. 161, 162), тому посилання суду першої інстанції у вироку, що останній у вчиненому визнав себе винним частково та характеризується позитивно за місцем служби не відповідає матеріалам справи.
Безпідставно, суд послався у вироку на обставини, які пом’якшують покарання ОСОБА_3- з’явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину. Як видно з матеріалів справи, показань ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в суді, останній заперечував свою причетність до вчинення злочину пояснюючи, що він лише відтягував ОСОБА_2 за ноги, а не тримав його, більш ніяких дій не вчиняв, телефон та грошей не брав ( т.1 а. с. 23, 41-42, 109 -111, т.3 а. с. 49 -50). Відсутня в матеріалах справи і явка з повинною ОСОБА_3 на яку послався суд у вироку. Вказані обставини, які не підтверджуються матеріалами справи, не можуть свідчити, що ОСОБА_3 щиро покаявся і активно сприяв у розкритті злочину.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі є необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та попередження вчинення ними нових злочинів.
Тому, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.
Посилання суду у вироку на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 добровільно відшкодували завдану шкоду, потерпілий не наполягає на суворому покаранні, ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину, а ОСОБА_4 раніше не судимий і позитивно характеризується за місцем проживання, є підставами для не обрання їм максимального покарання, яке передбачене санкцією Закону за яким вони засуджені.
Так, як ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнані винними у вчиненні тяжкого злочину, з обранням покарання у виді позбавлення волі, тому запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 рахувати з 30 листопада 2010 року, зарахувавши у строк відбуття покарання знаходження їх під варто: ОСОБА_3 з 26 грудня 2009 року по 14 вересня 2010 року, ОСОБА_4 з 27 грудня 2009 року по 14 вересня 2010 року.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області,-
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію помічника Волинського транспортного прокурора Приступи С. А. відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_4, задоволити.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.186 КК України 4 ( чотири) роки позбавлення волі.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.186 КК України 4 ( чотири) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши їх під варту із зали суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 рахувати з 30 листопада 2010 року, зарахувавши у строк відбування покарання знаходження їх під вартою: ОСОБА_3 з 26 грудня 2009 року по 14 вересня 2010 року; ОСОБА_4 з 27 грудня 2009 року по 14 вересня 2010 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через Апеляційний суд Волинської області, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий \ підпис \ Г. І. Силка
Судді \ підписи \ М.І. Польовий, Н.В. Матвієнко
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г. І. Силка