ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2006 р. Справа № 35/192-06
вх. № 5230/5-35
Суддя господарського суду Швед Е.Ю.
при секретарі судового засідання Залеська Н.С.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився; відповідача - Купріянов Б.А., дов. № 010К/5 від 03.01.2006 р.;
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Інжинірінгово-виробниче підприємство "ЕНЕРГІЯ", м. Кривий Ріг
до Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" м.Харків
про стягнення 38316,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якійпросить стягнути з відповідача на свою користь суму понесених збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) за Договором № 336 ЕТ від 15.09.2004 р. в розмірі 38 316,23 грн., в тому числі сума основної заборгованості в розмірі 3 1400,40 грн., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань за Договором в розмірі 3 775,79 грн., штраф в розмірі 3 140,04 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового засідання.
В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що на офіціальному сайті журналу „Турбини и Дизели” (м. Рибінськ, Ярославська обл., Російська Федерація) за вересень-жовтень 2005р. була надрукована інформація про ввод до експлуатації на Мінській ТЕЦ-4 двух турбодетандерних енергетичних установок УДЕУ-2500-УХЛ4, поставлених відповідачем, до складу яких входить поставлена позивачем по договору № 336ЕТ перша та друга партія продукції, а відповідно, повинні були бути підписані акти вводу продукції до експлуатації, в звязку з чим, в свою чергу у відповідача, на думку позивача, виникли грошові зобов"язання про розрахунок з позивачем на умовах додаткової угоди № 1 до договору.
Відповідач до початку судового засідання звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Позивач у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує повністю, та просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що мотиви подання позовної заяви позивачем, а також вимоги позивача безпідставні, оскільки протиречать умовам додаткової угоди №1 до договору № 336 ЕТ, а також тим, що на Мінській ТЕЦ-4 було підписано акт прийому-сдаточних випробувань устаткування, до складу якого входить продукція позивача, що не є актами вводу продукції до експлуатації, а слідовно, не надає підстав для розрахунку з позивачем на умовах додаткової угоди № 2 до договору № 336ЕТ.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному об*ємі з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладений Договір постачання № 336ЕТ на виготовлення та постачання продукції, згідно з спеціфікацією, відповідно до умов якого відповідач повинен був перерахувати на користь позивача авансові внески. Окрім того, 04.10.2004 р. за ініціативи позивача, між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору № 336ЕТ про зміну термінів постачання продукції та суми авансових внесків і термінів їх перерахування. Авансові внески відповідачем були перераховані на поточний рахунок позивача в обумовлених сумах та терміни.
Як вбачається із змісту Додаткової угоди № 1, остаточний розрахунок з позивачем буде зроблено на протязі 10 банківських днів з дати підписання акту вводу продукції в експлуатацію в організацій, що буде експлуатувати продукцію, тобто на Мінській ТЕЦ-4.
Таким чином, 31.01.2006 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості та штрафних санкцій за остаточний розрахунок за першу та другу партію продукції, мотивуючи свої вимоги тим, що на офіційному сайті журналу „Турбини и Дизели” (м. Рибінськ, Ярославської обл., Російська Федерація) за вересень-жовтень 2005 р. була надрукована інформація про ввод до експлуатації на Мінській ТЕЦ-4 двух турбодетандерних енергетичних установок УДЕУ-2500-УХЛ4, поставлених відповідачем, до складу яких входить поставлена позивачем по договору №336ЕТ перша та друга партія продукції, а слідовно, повинні були бути підписані акти вводу продукції до експлуатації, в звязку з чим, в свою чергу, у відповідача, на думку та з припущення позивача, виникли грошові зобовязання про розрахунок з позивачем на умовах Додаткової угоди № 1 до договору. Відповідь на претензію в адресу позивача була надана своєчасно, а претензійні вимоги залишилися без задоволення по мотиву того, що акти вводу продукції в експлуатацію підписані не були в зв"язку з недодержанням позивачем вимог, щодо якості та термінів поставленої продукції.
Окрім того, 05.09.2006 р. відповідачем додатково до відзиву на позовну заяву було надано суду докази того, що стаття у журналі „Турбини и Дизели” про ввод до експлуатації на Мінській ТЕЦ-4 двох турбодетандерних енергетичних установок УДЕУ-2500-УХЛ4 містить помилку, в зв"язку з тим, що кореспондентом при наданні до друкування були помилково використовано специфічний термін „Акт вводу продукції до експлуатації”, що зобов"язало б відповідача провести відповідні остаточні розрахунки з позивачем, замість терміну „Акт прийомо-сдаточних випробувань”, які є різними стадіями життевого циклу продукції, що в свою чергу, не зобов"язує відповідача такі розрахунки виконати до підписання Актів вводу продукції до експлуатації згідно з умовами Додаткової угоди № 1 до договору № 336ЕТ. Відповідачем також надано суду документальний доказ того, що у журналі „Турбини и Дизели” № 3 за травень- червень 2006 р. було надруковано про помилку допущену при надрукуванні статті та її виправленні у журналі та на сайті журналу.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. При таких обставинах, позивач не довів тих обставин на які він посилається в позові, тому в задоволенні позовних вимог треба відмовити.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
За таких обставин та керуючись ст.ст.11-14, 526-527, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення підписано 08.09.2006 р.
Суддя Швед Е.Ю.