Справа   №   2-1109/2010року

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я
ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

               19  листопада    2010 року                         Бахмацький      районний    суд  Чернігівської області

  у складі:

              головуючої судді  Глушко  О.І.

              при секретарі  Макаренко Ю.Г.,

розглянувши у   відкритому   судовому засіданні в м. Бахмач цивільну справу за позовом    ОСОБА_1   до   товариства  з  обмеженою відповідальністю  «Агро-Лада»   про  визнання   договору  оренди  земельної ділянки  недійсним та   вилучення її з  чужого незаконного  володіння,

В С Т А Н О В И В:

               Позивачка  звернулася до суду з позовом до   товариства  з  обмеженою відповідальністю  «Агро-Лада»   про  визнання   договору  оренди  земельної ділянки  недійсним та   вилучення її з  чужого незаконного  володіння. В своїй  заяві вказала, що   24  січня 2006 року   уклала  договір  оренди  земельної ділянки  з  ТОВ «Агро-Лада» на  40 років.   В оренду  була передана   земельна ділянка загальною  площею 4.23 га,   яка знаходиться на  території Голінської сільської ради Бахмацького району. Орендна  плата  визначена  у грошовій  формі  в розмірі 2-х відсотків річних від нормативної  грошової  оцінки  землі, що  складає 797 гривень 99 копійок  від  суми вартості  землі  39899 гривень Вказаний  договір  оренди  укладений   без відповідної  документації, передбаченої  ст. 15  Закону України «Про оренду  землі», а саме: відсутні:  кадастровий план  до договору оренди земельної ділянки, акт  встановлення  меж  в натурі (на місцевості)   землевпорядними  організаціями, проект відведення земельної ділянки, акт  прийняття  - передачі  об»єкта  оренди, проект  відведення  земельної ділянки   в оренду. Вказує, що п.  43 вищевказаного договору зазначено, що невід»ємим  частинами  договору є: кадастровий  план земельної ділянки з відображенням   обмежень  у її використанні  та  встановлення   земельних  сервітутів, акт  визначення  земельної ділянки    в натурі (на місцевості), акт  прийняття - передачі об»єкта в   оренду.  Відсутність у   ТОВ  плану  земельної ділянки, який  є  необхідним  додатком  до договору  оренди  земельної ділянки  і відображає  зовнішні  межі  земельної ділянки, унеможливлює   точне визначення місцезнаходження    земельної ділянки. Договір  не був зареєстрований   у відповідності  до  вимог   ст. 126 ЗК України, ст. 18 Закону  України  про  оренду  землі   та  п. 5  постанови КМУ 32073 від 25.12.1998 року «Про затвердження  порядку державної реєстрації  договорів  оренди». Договір  укладений  на  40 років і повинен  бути посвідчений  нотаріально.  У додатковій  позовній  заяві позивачка зазначає, що  додатковою умовою  визнання  договору   недійсним  є  вчинення  правочину  під  впливом помилки, яка має  істотне значення. На підтвердження цього вказує ту  обставину, що  вона  є  людиною  похилого віку і не  могла  укладати   угоди на  досить  тривалий   строк -  на  40 років. На  час  закінчення дії  правочину  вона повинна  досягнути  віку 113 років. Також  підставою  для  визнання  договору недійсним вказує  невизначеність  періоду  ротації  основної  сівозміни  та не складення  проектів  землеустрою. Сорокарічний  строк, на її думку, є  безпідставним. За таких  підстав просить   визнати  договір  оренди  землі  між нею   та Товариством  з  обмеженою відповідальністю «Агро-Лада» від  24 січня 2006 року  недійсним  у  зв»язку з порушенням  закону  та  вилучити  землю  із незаконного володіння  відповідача.

              В судове засідання   позивачка ОСОБА_1 не з»явилася.

              Представник  позивачки – адвокат ОСОБА_2  в судовому засіданні   позовні  вимоги  підтримала повністю  із зазначених  у  позові  підстав і просила суд задовольнити їх  в повному обсязі.

              Представник  відповідача ТОВ «Агро-Лада»  в судовому засіданні  повністю  вимоги  не  визнав повністю і пояснив, що  зазначений  договір  укладений  правомірно, з  підстав, визначених  законодавством та  з  дотриманням  умов  щодо  укладення договору, а  тому  підстав   для  визнання  його недійсним  немає. Також зазначив, що  позивачка звернулася  до  суду    поза межами  строку  позовної  давності, що  відповідно до   ч. 4 статті 267 ЦК України  є  підставою для   відмови    в задоволенні  позову. Також надав  суду заперечення, як  приєднані  до  матеріалів  справи.

              Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали  справи, суд приходить до  висновку,  що  позовні  вимоги  не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

              Відповідно до  ст. 208  ЦК України   правочини  між  фізичною та юридичною  особою вичиняються у  письмовій  формі.

              Зі  змісту   ч. 1 ст. 209  ЦК України  вбачається, що  правочин, який   вчинений  у  письмовій  формі, підлягає  нотаріальному  посвідченню  лише  у випадках, встановлених  законом або домовленістю сторін.

               Нормою частини 1  статті  210  ЦК України  передбачено,  що  правочин   підлягає  державній  реєстрації  лише  у випадках,  встановлених законом. Такий  правочин  є вчиненим   моменту  його державної  реєстрації.

             Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» «Договір  оренди  землі – це договір, за  яким   орендодавець  зобов»язаний  за  плату,   передати орендареві  земельну  ділянку  у  володіння   і  користування  на певний строк, а  орендар зобов»заний   використовувати  земельну  ділянку відповідно  до  умов  договору та   вимог  земельного законодавства»

             Як  встановлено    в  судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 являється  власником земельної ділянки  площею 4.23 га, розташованої  на території Голінської  сільської ради  Бахмацького району  Чернігівської області, що  підтверджується  копією  державного акту  серії  ЯА № 511233 ( а.с. 58).

             24 січня  2006 року  між  ОСОБА_1  як  орендодавцем з  однієї сторони та   Товариством  з обмеженою відповідальністю  «Агро – Лада», як орендарем, в особі  засновника  Карла - Хайнца Лесата з іншої  сторони    укладено  договір   оренди  земельної ділянки  площею 4.23 га, яка знаходиться на території   Голінської  сільської ради на строк  40 років, що  підтверджується  копією даного договору (а.с.9-12).

             Як  вбачається  зі  змісту  договору, він  був   зареєстрований   у  Бахмацькому  райвідділі Чернігівської регіональної   філії  Центру  ДЗК, про  що в Державному  реєстрі   земель  вчинено  запис  17 березня  2006 року (а.с 12).

              Відповідно повідомлення ДК «Центр  державного земельного кадастру»  Чернігівської  регіональної  філії   Бахмацького  відділу  договори  оренди, укладені  між  ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Лада»  буди  зареєстровані   17.03.2006 року  за № 040683200199 та № 040683200200 (а.с. 16).

             Межі  земельної ділянки  визначені  в  державному  акті   позивачки.

             Пунктом 7 Постанови  Кабінету Міністрів  України    від  25  грудня  1998 року  №  2073 «Про затвердження Порядку   державної  реєстрації  договорів оренди  землі», передбачено, що договір  оренди  відповідно   до законодавства  повинен  бути  нотаріально  посвідченим.  

              Згідно з  частиною 1 статті  14 Закону України «Про оренду  землі» «Договір  оренди землі  укладається у письмовій  формі  і за  бажанням   однієї  із сторін  може бути  посвідчений нотаріально».

             Оскільки Закон  має  вищу  юридичну  силу, ніж  постанова  КМУ, то в даному випадку  слід  застосовувати  положення   закону,  відповідно  до  якого нотаріальне посвідчення зазначеного  договору  є  правом, а не обов»язком.

            Пунктом 8 Постанови  Пленуму Верховного  Суду   України  «Про судову практику  розгляду  цивільних  справ  про  визнання правочинів  недійсними  від 06 листопада  2009 року  № 9 передбачено, що «Відповідно до  частини   першої  статі 215  ЦК України  підставою  недійсності  правочину   є  недодержання  стороною (сторонами) вимог, які  встановлені  ст.  203   ЦК України саме на  момент  вчинення правочину. Зокрема, не є  укладеним правочин (договори), у  яких  відсутні  встановлені  законодавством  умови, необхідні  для  їх  укладення. Згідно зі ст. 210 та 640  ЦК України    не є  вчиненим також  правочин у разі   нездійснення  його  державної  реєстрації, якщо  правочин   підлягає  такій  реєстрації. Встановивши  ці  обставини, суд   відмовляє в задоволенні   позову про визнання правочину недійсним».

            Підставою недійсності  правочину, що передбачено ст. 203, 215 ЦК України  є недодержання на    момент  вчинення  правочину стороною  (сторонами) наступних вимог: зміст правочину   не  може  суперечити   ЦК України, іншим актам  цивільного законодавства, а також  моральним  засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна  мати  необхідний обсяг  цивільної  дієздатності; волевиявлення  учасника  правочину   має  бути  вільним  і відповідати   його внутрішній  волі;  правочин  має  бути  спрямований  на реальне  настання  правових  наслідків, що  обумовлені ним…

            Відповідно  до  ч. 1  ст. 15 Закону України «Про оренду  землі» істотними умовами договору є: об»єкт оренди (місцерозташування  та розмір  земельної ділянки); строк дії договору оренди;  орендна плата  із зазначенням  її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку ї внесення і перегляду та відповідальності  за її  несплату; умови  використання та  цільове  призначення  земельної ділянки, яка передається  в оренду;  умови збереження стану об»єкта  оренди; умови  і строки передачі  земельної ділянки  орендарю; умови  повернення  земельної ділянки  орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо  використання земельної ділянки;  визначення  сторони, яка несе  ризик  випадкового пошкодження  або знищення  об»єкта  оренди  чи  його частини;   відповідальність сторін».

            Як встановлено в судовому засіданні, договір оренди земельної ділянки  від 24.01.2006 року  містить всі,   передбачені законом істотні  умови.

           Таким  чином,  враховуючи, що  договір оренди  земельної ділянки, укладений  між ОСОБА_1 та  ТОВ «Агро-Лада»  зареєстрований  у  ДК «Центр  державного земельного кадастру»  Чернігівської  регіональної  філії   Бахмацького  відділу, нотаріального посвідчення не потребує,   містить  всі  передбачені  законодавством істотні   умови,  а тому  відсутні  підстави для  визнання  його недійсним.

             У пункті 19 Постанови  Пленуму Верховного  Суду   України  «Про судову практику  розгляду  цивільних  справ  про  визнання правочинів  недійсними  від 06 листопада  2009 року  № 9 зазначено, що відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений  під  впливом  помилки,  обману,   насильства,  зловмисної домовленості   представника  однієї сторони з  другою стороною або  внаслідок   впливу  тяжкої  обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо  яких  помилилася  сторона  правочину  (стаття 229 ЦК України), мають  існувати  саме на  момент  вчинення правочину. Особа на підтвердження   своїх  вимог  про визнання  правочину  недійсним повинна  довести, що  така  помилка дійсно мала  місце, а також, що вона має  істотне значення.  Не є помилкою  щодо  якості  речі неможливість   її використання  або виникнення труднощів у  її використанні, що сталося   після  виконання  хоча б однією  зі  сторін зобов»язань, які  виникли з правочину, і не пов»язане  поведінкою  іншої сторони правочину.  Помилка внаслідок   власного недбальства, незнання  закону   чи неправильного  його тлумачення однією  із сторін не є  підставою для  визнання правочину  недійсним»

             Відповідно до  ч.1 ст. 229   ЦК України «Якщо  особа, яка вчинила  правочин, помилилася щодо  обставин, які  мають  істотне значення, такий  правочин  може бути  визнано  судом недійсним.

             Обставина, на яку   посилається  позивачка про  укладення правочину  під впливом   помилки,  оскільки  вона, як  людина  похилого віку, не  могла укладати  угоди  на досить  тривалий  строк,   не  може  бути  підставою  для  визнання   договору  оренди земельної ділянки недійсним, оскільки  в судовому засіданні  представник  позивачки  не заперечувала  того, що  договір  укладався на  строк 40 років і на момент  його підписання  позивачці було відомо, що  зазначений  договір укладається  саме  на такий термін.  Інших доказів, які б  свідчили  про  помилку, що має істотне значення, позивачкою в судове засідання не було надано.

              Нормою ст.  19 ЗУ «Про оренду  землі»  передбачено, що при передачі в оренду  сільськогосподарських  угідь  для ведення  товарного  сільськогосподарського  виробництва  строк  дії   договору  оренди  земельних ділянок  визначається  з урахуванням  періоду ротації  основної  сівозміни  згідно з проектами  землеустрою. Строк дії  договору оренди  землі   визначається за згодою  сторін  і не  може перевищувати 50 років.

              Враховуючи, що  сторонами договір було підписано,  визначено  термін  його дії  в межах  діючого законодавства, тому  є підстави  вважати, що під  час  укладення  договору  сторони  передбачили  вказаний  строк  з  урахуванням періоду  ротації  основної сівозміни.

              За  таких  обставин  суд вважає  позовні  вимоги  позивачки безпідставними, а тому   в їх задоволенні   слід відмовити в повному  обсязі.

             Крім того, суд  враховує, що позивачкою заявлено  позовні  вимоги поза межами  строку позовної давності. Відповідно до  ч. 4 ст. 267  ЦК України «сплив позовної давності, про застосування   якої  заявлено  стороною у  спорі,  є  підставою для  відмови   у  позові.

             Керуючись  ст.ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 218  ЦПК  України, ст. 208,209, 210, 215,229 ЦК України, ст. 14, 15 Закону України «Про оренду  землі» від  06.10.1998 року, Пунктом 8, 19 Постанови  Пленуму Верховного  Суду   України  «Про судову практику  розгляду  цивільних  справ  про  визнання правочинів  недійсними  від 06 листопада  2009 року  № 9, суд –

В И Р І Ш И В:

             В задоволенні  позовних вимог  ОСОБА_1   до   товариства  з  обмеженою відповідальністю  «Агро-Лада»   про  визнання   договору  оренди  земельної ділянки  недійсним та   вилучення її з  чужого незаконного  володіння   відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області  протягом десяти днів з дня його проголошення.

                                   Суддя                                                                                    О.І. Глушко