Справа   №   2-1047/2010року

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я
ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

               17  листопада     2010 року             Бахмацький      районний    суд  Чернігівської області

   у складі:

              головуючої судді  Глушко  О.І.

              при секретарі  Макаренко Ю.Г.,

розглянувши у   відкритому   судовому засіданні в м. Бахмач цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до  ОСОБА_2  про   відшкодування матеріальної   шкоди, заподіяної  злочином,

В С Т А Н О В И В:

              Позивачка ОСОБА_1 звернулася  до  суду з позовом до  ОСОБА_2  про  відшкодування шкоди,  завданої злочином. В своїй  заяві вказала, що  за вироком  Менського  районного  суду    ОСОБА_2 був  засуджений  за скоєння злочину, передбаченого  ч.2 ст.  286  КК України. Внаслідок  злочинних  дій останнього, постраждав  її неповнолітній  син – ОСОБА_3, який отримав  тілесні  ушкодження, які  відносяться до категорії тяжких і  протягом тривалого часу   лікувався в різних   лікувальних  установах.  В зв»язку з тим, що  дитина  потребувала постійного   догляду, вона була  змушена  брати відпустку  без  збереження заробітної плати з 01 травня  2008 року  по   01  червня 2008 року.  За цей  час  вона  втратила заробіток  в розмірі  818 гривень, який і просить  стягнути з відповідача.

              В судовому засіданні  позивачка  ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі   і просила суд  задовольнити їх.

              Відповідач  ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився  невідомих  причин, хоча про час та місце  розгляду  справи    був повідомлений  своєчасно та належним  чином. Про причини неявки не повідомив.  В своєму  запереченні просить суд   відмовити в задоволені  позовних  вимог, оскільки  вважає, що   з  позивачкою  розрахувався, так  як  за рішенням  суду з нього стягнуто  кошти  в розмірі   8536 гривень 50 копійок в рахунок  матеріальної  шкоди. Також зазначає, що   медичних  висновків з  лікувальних  установ   про те, що   неповнолітній, проходячи стаціонарне лікування, потребував  додаткового стороннього догляду  немає. Крім того,  позивачка  мала  можливість отримати  листок непрацездатності, чого в  даному  випадку не було  нею  зроблено.

              Відповідно  до   ст. 224  ЦПК України У разі неявки  в судове засідання  відповідача, який належним чином   повідомлений  і від  якого не надійшло  повідомлення  про причини  неявки  або  якщо  зазначені  ним  причини  визнані  неповажними, суд може  ухвалити  заочне рішення  на  підставі наявних  у  справі  доказів, якщо позивач не заперечує  проти такого  вирішення справи. Враховуючи, що  позивачка  не заперечувала  проти  заочного розгляду  справи,   суд  вважає за необхідне  ухвалити  по  даній  справі заочне рішення.

              Вислухавши позивачку, вивчивши матеріали  справи, суд приходить  до висновку, що  позовні  вимоги не підлягають задоволенню, виходячи  з наступного.

              Як  встановлено  в судовому засіданні   22 вересня 2007 року біля 9 години 30  хвилин  ранку  сталася   дорожньо - транспортна пригода,   внаслідок  якої   неповнолітній  син позивачки -  ОСОБА_3  отримав тілесні ушкодження.   Вироком  Менського районного суду  від    14  травня   2010 року   ОСОБА_2  визнано  винним  у  скоєнні злочину, передбаченого   ч.2 ст.  286  КК України (а.с. 11-12).  Внаслідок  отриманих  тілесних  ушкоджень       ОСОБА_3  лікувався в  ортопедично травматологічному  відділенні  Чернігівської   дитячої обласної  лікарні, починаючи з  17.03.2008 року і по 08.05.2008 року (а.с. 4-5), а  згодом  - з  12.05.2010 року –  у відділені  дитячої  ортопедії  інституту  патології  хребта   та  суглобів  ім.. М.І. Сітенко (а.с. 6). У зазначених  виписках  мається  відмітка лікуючого лікаря  про  перебування   матері – ОСОБА_1  під  час  лікування  ОСОБА_3  в умовах  стаціонару.

              В зв»язку з хворобою  дитини, ОСОБА_1  надавалася відпустка без  збереження заробітної  плати з 01.05.2008 року по 01.06.2008 року  (а.с. 24). Зі  змісту  довідки,   виданої Бахмацькою  ЦРЛ  14.09.201 року  за № 627, вбачається, що середньомісячний оклад  ОСОБА_1, яка працює на посаді медсестри  хірургічного відділення,  становить  818 гривень 00 копійок (а.с.11).

              Відповідно до ч. 10  ст. 25  Закону України «Про  відпустки»   від  15 листопада  1996 року з наступними змінами  «Відпустка  без  збереження заробітної  плати  за бажанням  працівника   надається  в  обов»яковому порядку… працівникам  для  догляду   за хворим рідним по   крові  або  по  шлюбу, який  за  висновком   медичного   закладу  потребує  постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеному  у  медичному  висновку, але не  більше  30 календарних днів».

              Нормою  частини  1 статті  1199 ЦК  України передбачено, що «У  разі  каліцтва  або  іншого ушкодження здоров»я  малолітньої  особи фізична або  юридична  особа, яка  завдала  цієї  шкоди, зобов»язна  відшкодувати  витрати  на її лікування, протезування, постійний догляд,   посилене  харчування, тощо».  

             В судовому  засіданні не  здобуто  доказів того, що   неповнолітній  ОСОБА_3  потребував  додаткового стороннього  догляду, оскільки  висновок  медичної  установи  з  цього приводу  відсутній, чого  не  заперечує  і  сама позивачка.

              Відповідно  наказу  за № 455  від 13.11.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року  за № 1005/6196 «Про затвердження  Інструкції  про порядок  видачі документів, що засвідчують  тимчасову  непрацездатність  громадян»,  позивачка   не була  позбавлена  можливості  отримати  листок  непрацездатності за час  перебування  дитини  на  стаціонарному  лікуванні, проте, як  пояснила  вона сама  в судовому засіданні, питання  з  цього приводу  в лікувальних  установах  вона  не вирішувала.

             Таким чином, враховуючи  відсутність  висновку  медичної  установи   про  потребу  у постійному  сторонньому  догляді неповнолітнього  ОСОБА_3,   позовні  вимоги не підлягають  задоволенню.

             Керуючись  ст.ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 218, 224 ЦПК  України, ст. 1199  ЦК України, ч. 10  ст.  25   Закону України «Про відпустки»  від   15.11.1996 року з наступними змінами  –

В И Р І Ш И В:

              В задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1   до  ОСОБА_2  про   відшкодування  матеріальної  шкоди, заподіяної  злочином відмовити.

              Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

    Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

    Позивачем рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області на  загальних підставах.

                                   Суддя                                                                                    О.І. Глушко