ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" вересня 2006 р. Справа № 35/67-06 (н.р. 37/49-04)
вх. № 2663/5-35 ()н.р. 1840/4-37
Суддя господарського суду Швед Е.Ю.
при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.
за участю представників сторін:
позивача - Слюсаренко М.І., дов. № 36/3 від 10.03.06 р. відповідача - Плісак С.В., дов. № 01/6 від 10.01.06 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ компания "Техінпром" м. Х-в
до ВАТ "Балцем" м. Балаклія
про стягнення 197200,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить зобов'язати ВАТ "Балцем" повернути ТОВ Компанії "Техінпром" належну йому техніку - два бульдозери ДЭТ-250, стягнути з відповідача вартість орендної плати у розмірі 81600грн. пеню за прострочку платежу у розмірі 11424,00грн., вартість збитків у розмірі 20400грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів оренди №181/1-Т-2001 від 01.08.2001р., №181/2-Т-2001 від 01.08.2001р. та додаткових угод від 26.07.2002р. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати - 1700,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.
В процесі розгляду спору по суті, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги до 308 855,81 грн. та просив суд зобов’язати ВАТ “Балцем” повернути два бульдозери ДЭТ-250 та стягнути 81 600 грн. заборгованості по орендній платі, 5 633,75 грн. пені, 61 200 грн. збитків та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2005 року у справі № 37/49-04 позов товариства з обмеженою відповідальністю “Техінпром” задоволено повністю. Зобов’язано ВАТ “Балцем” повернути ТОВ “Техінпром” належну йому техніку –бульдозери ДЭТ-250, двигун В-31 № У05АТ6324, ДЭТ-250, двигун В-31 № 7ТО4111Е. З відповідача на користь позивача стягнуто 81 600 грн. заборгованості по орендній платі, 11 424 грн. пені, 61 200 грн. збитків та судові витрати.
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2005р. рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2005р. змінено. Пункт 3 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: стягнути з ВАТ “Балцем” на користь ТОВ “Техінпром” 81 600 грн. заборгованості по орендній платі, 5 633,75 грн. пені, 61 200 грн. збитків та судові витрати. В частині задоволення позовних вимог в сумі 5 790,25 грн. пені за прострочення сплати грошових зобов’язань рішення скасовано, провадження у справі в цій частині припинено.
Не погоджуючись з цією постановою Харківського апеляційного господарського суду, ВАТ “Балцем” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої Вищим господарським судом України рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2005 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2005 року по даній справі в частині задоволення позову про стягнення збитків у розмірі 61 200 грн. скасувано. Справу в цій частині передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2005 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2005 року у справі № 37/49-04 залишені без змін.
Вищий господарський суд України, приймаючи таку постанову зазначив, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для господарсько-правової відповідальності у відповідності до ст. 225 ГК України.
Так, обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї сторони, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Позивач в процесі подальшого розгляду справи звернувся із заявою в порядку ст.22 ГПК України про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог із посиланням на ст.785 ЦК України вимагає сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за період прострочення 29 місяців в розмірі 197200,00 грн.. Дана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
У доповненні до заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог позивач, обгрунтовує свої вимоги з посиланням на ст.ст.1212 та 1214 ЦК України та вважає за можливе їх застосувати.
Відповідач заперечуючи на заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, а також у доповненнях до цих заперечень із посиланням на ст.33 ГПК України, зазначає, що позивачем у своїх заявах не викладено, які саме збитки заявлено до стягнення та не надано доказів у підтвердження нарахування заявлених до стягнення збитків, а також наявності прямого причинного зв*язку між порушенням зобов*язання і завданими збитками і їх розміром. Просить відмовити в задоволенні позову.
Окрім того, з посиланням на п.1 ст.21 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” до забезпечувальних обтяжкнь належить право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7 глави 49 ЦК України. За станом на момент розгляду справи, заборгованість позивача перед відповідачем за проведений капітальний ремонт об*єктів оренди не відшкодовано. Відповідно до вимог ст.14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, та ст.ст.594 та 595 ЦК України відповідач вважає, що правомірно притримує у себе рухоме майно власником якого є позивач.
Сторони до початку судового засідання звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 181/1-Т-2001 від 01.08.2001 р., строком дії на один рік, що був продовжений за згодою сторін додатковою угодою від 26.07.2002 р. до 01.08.2003 р. та договір оренди № 181/2-Т-2001 від 01.08.2001 р., строком дії на один рік, що був продовжений додатковою угодою від 26.07.2002 р.
Відповідно до умов договору №181/1-Т-2001 від 01.08.2001 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду бульдозер ДЭТ-250, двигун В-31 № У05АТ6324, вартістю 80211,03 грн., що підтвержується актом прийому передачі від 01.08.2001 р. п.4.1. Договору був встановлений розмір орендної плати - 1700,00 грн. в місяць та обумовлений порядок її внесення - шляхом її перерахування на рахунок орендодавця з першого по п*яте число поточного місяця. Додатковою угодою строк договору було продовжено до 01.08.2003 р. та обумовлено порядок внесення орендної плати - щоквартально у розмірі 5100,00 грн.
Відповідно до умов договору №181/2-Т-2001 від 01.08.2001 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду бульдозер ДЭТ-250, двигун В-31 № 7ТО4111Е, вартістю 80211,03 грн., що підтвержується актом прийому передачі від 01.08.2001 р. п. 4.1. Договору був встановлений розмір орендної плати - 1700,00 грн. на місяць та обумовлений порядок її внесення - шляхом її перерахування на рахунок орендодавця з першого по п*яте число поточного місяця. Додатковою угодою строк договору було продовжено до 01.08.2003р. та обумовлено порядок внесення орендної плати - щоквартально у розмірі 5100,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи 11.07.01 р. між сторонами було укладені договори № 159-Т-2001, № 160-Т-2001, відповідно до умов яких відповідачем в оренду були прийняті автокрани КС3575А, ЗИЛ-133 ГЯ 1984 року випуску, КС3575А, КАМАЗ-53213 1988 року випуску. Відповідно до умов вищезазначених договорів оренди, а саме п.2.1.3, позивач взяв на себе зобов*язання по проведенню капітального ремонту об*єктів оренди, які ним не виконано. Відповідач у зв*язку з неможливістю подальшого використання об*єктів оренди, провів капітальний ремонт об*єктів оренди, загальна вартість цих робіт склала 37350,64 грн., яку відповідач вимагав сплатити позивача, про що зазначено у його листах, які направлялись на адресу останнього. З урахуванням наведеного та відповідно до вимог Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” відповідач від 17.01.05 р. здійснив реєстрацію приватного обтяження рухомого майна (об*єктів оренди) у Державному реєстрі обтяжень. Відповідно до п.1 ст.21 вищезазнченого Закону до забезпечувальних обтяжень належить право притримання рухомого майна, згідно з параграфом 7 глави 49 ЦК України. За даними відповідача, які не заперечуються позивачем, за станом на момент розгляду справи заборгованість позивача перед відповідачем за ремонт об*єктів оренди не відшкодована.
Виходячи з викладеного, та змісту ст.ст.594, 595 ЦК України, а також Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, судом вбачається, що відповідач правомірно утримує в себе об*єкт оренди – рухоме майно, власником якого є позивач. А від так, вимоги про стягнення збитків, які заявлено позивачем не підлягають задоволенню, оскільки ця сума нарахована неправомірно, бо відповідачем не допущено порушень спірних договорів оренди, тобто його дії не є протиправними, що не дає підстав вважати його винною стороною. Позивач в процесі розгляду справи документально не обгрунтував які саме збитки ним заявлені до стягнення, не представив доказів в підтвердження нарахування цих збитків, документально не підтвердив наявність прямого причинного зв*язку між порушенням своїх зобов*язань за спірними договорами з боку відповідача та спричиненням останнім позивачеві збитків.
При таких обставинах, в задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 61200,00 грн. треба відмовити.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 61200,00 грн.- відмовити.
Рішення підписано 11.09.06 р.
Суддя Швед Е.Ю.