Справа № 2-939/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ    УКРАЇНИ

15. 10. 2010 року                                   м. Кам’янка-Дніпровська

 Кам’янсько-Дніпровський районний суд    Запорізької області   у складі

головуючого:                                               Петрова В.В.,

при секретарі :                               Крук О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про  визнання договору позики  недійсним

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  в позові вказує, що її мати -  ОСОБА_3  02. 10. 2008 року взяла в борг у ОСОБА_2  1800 доларів США  строком на один місяць, під 20% щомісячно, вказана угода була оформлена  розпискою. Однак    через  тяжке матеріальне становище борг ОСОБА_3 не повернула.  Після цього ОСОБА_2 став погрожувати  ОСОБА_3  фізичною розправою по телефону.01. 03. 2009 року ОСОБА_2  приїхав  до них додому на АДРЕСА_1 та став  вимагати  гроші в сумі 13275 доларів США,  але  у ОСОБА_3 грошей не було,  тоді  під впливом  погроз  02. 03. 2009 року ОСОБА_3  написала розписку про те, що  взяла в борг  у ОСОБА_2 9275 доларів США, а її брат  ОСОБА_4 написав розписку про те,  що взяв у ОСОБА_2  в борг 4000  доларів США.   ОСОБА_1 також вказує, що 24. 03. 2009 року,   приблизно о 18 годині ОСОБА_2 зі своєю  дружиною  приїхав до неї додому, на  АДРЕСА_2  став вимагати в неї 9275 доларів США,  погрожував вбивством їй та її дітям,  потім примусив її написати  розписку, нібито вона  взяла в борг у ОСОБА_2  в борг 9275 доларів США, які зобов’язалася повернути до  02. 04. 2009 року. ОСОБА_1 зверталася   до Кам’янсько-Дніпровської  міжрайонної прокуратури  з заявою про погрози з боку ОСОБА_2, але  в порушенні кримінальної справи було відмовлено.  ОСОБА_1  зазначає, що не брала гроші в борг у ОСОБА_2, написала розписку тільки  під впливом  погроз з боку ОСОБА_2.

Позивач просить суд  визнати угоду,  яка була оформлена розпискою від  24. 03. 2009 року  про отримання нею у ОСОБА_2 9275 доларів США недійсною.

В судовому засіданні  позивач  ОСОБА_1 позов підтримала, суду пояснила,  що   раніше її мати брала  гроші в борг  у ОСОБА_2, але повернути їх не змогла, тоді ОСОБА_2 примусив  її написати  розписку про те, що  нібито   мати взяла в нього в борг 9275 доларів США.  Коли  ОСОБА_2  зрозумів, що в її матері  немає грошей,  він 24. 03. 2009 року,   приблизно о 18 годині зі своєю  дружиною  приїхав до неї додому,   в присутності свідків  став погрожувати  вбивством їй, її дітям.  Потім  під впливом погроз з боку ОСОБА_2  та  під впливом  прохань з боку  матері, вона,   під диктовку  ОСОБА_2 написала  розписку про те, що  вона взяла в борг у ОСОБА_2 9275 доларів США. Однак ніяких грошей вона у ОСОБА_2 не брала, він  їй кошти не передавав.  Після цього ОСОБА_2  забрав розписку та  уїхав. Одразу до  правоохоронних органів вони не зверталися, оскільки  боялися за своє життя, заяву до правоохоронних  органів  написали після того, як  ОСОБА_2 звернувся   до неї з   позовом про стягнення  боргу.  Просить  суд задовольнити позов.

Представник  ОСОБА_1 ОСОБА_5  вважає вимоги  ОСОБА_1  законними, обґрунтованими,    вказує, що договір займу  між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був  безгрошовим,  розписка написана під впливом  психічного насильства з боку ОСОБА_2, що підтверджується  поясненнями сторін з відмовного матеріалу за заявою  ОСОБА_1.  Просить задовольнити  позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав повністю, суду пояснив, що  ОСОБА_4, ОСОБА_1,  неодноразово  позичали в нього гроші, але повертали борги.  02. 03. 2009 року  вони знов звернулися до  нього,  попросили позичити 10000  доларів США. Оскільки тоді в нього було лише 9275 доларів США, він запропонував їх,  ті погодилися. В якості гарантії  повернення  боргу  виступав будинок по АДРЕСА_1. Ці умови його задовольняли,  він погодився.  ОСОБА_3, яка є матір’ю  ОСОБА_1  написала розписку  про те, що вона взяла в нього в борг  9275 доларів США. Він прочитав розписку,   та до передачі  грошей  попросив  показати йому документи на будинок.  З документів він  встановив, що власником  будинку є  ОСОБА_1  і після цього повернув   розписку  ОСОБА_3,  тому ця розписка   і знаходиться в неї, а не в нього.  Після цього аналогічну розписку    написала  ОСОБА_1 і він їй передав 9275 доларів США.  24. 03. 2009 року  він з дружиною  дійсно  приїхав  додому до  ОСОБА_1,  просив її повернути  кошти, але та відмовила  і він  уїхав. При цьому   він нікому не погрожував. Просить  суд ОСОБА_1  в позові відмовити.

Представник  ОСОБА_2 ОСОБА_6  позов ОСОБА_1 не  визнав,  вважає її вимоги необґрунтованими,  просить відмовити в задоволенні  позовних  вимог.

Свідок ОСОБА_7  суду пояснила, що є сестрою  ОСОБА_1.  В жовтні 2008 року її мати ОСОБА_3  взяла  в борг у  ОСОБА_2  1800  доларів США.  Потім,  24. 03. 2009 року  додому до ОСОБА_1  приїхав ОСОБА_2,  в присутності  семи   свідків став їй  погрожувати,  примусів  ОСОБА_1 написати розписку, забрав розписку та уїхав.

Свідок  ОСОБА_3    суду пояснила, що є матір’ю ОСОБА_1. Вона  брала  в борг у  ОСОБА_2  1800  доларів США, інших коштів не брала. 24. 03. 2009 року  до ОСОБА_1 додому приїхав ОСОБА_2,  став їм  погрожувати,   повернув  їй стару розписку  на 9275 доларів США,  потім примусів  ОСОБА_1  під його диктовку написати розписку про те, що  ОСОБА_1 позичила в нього 9275 доларів США, забрав розписку та уїхав.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що є  братом ОСОБА_1.  24. 03. 2009 року  додому до ОСОБА_1 приїхав  ОСОБА_2 з  розпискою  ОСОБА_3,  шляхом погроз примусив ОСОБА_1  написати розписку про те, що  вона  позичила в нього 9275 доларів США,  повернув попередню розписку  ОСОБА_3, забрав розписку  ОСОБА_1 та уїхав.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що  24. 03. 2009 року  він знаходився вдома у ОСОБА_1, допомагав їй на городі.  До неї приїхав ОСОБА_2,  він погрожував ОСОБА_1,  примусив написати її розписку.

Свідок  ОСОБА_9 суду пояснила, що  02. 03. 2009  року  до них   приїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_4.  попросили позичити 10000  доларів США,  в якості гарантії   повернення пообіцяли будинок. На той час в них було тільки 9275 доларів США.  ОСОБА_3 написала розписку про отримання  грошей, але з’ясувалося. Що  власником   будинку є ОСОБА_1.  Після цього ОСОБА_3 привезли ОСОБА_1,   вона написала  розписку про отримання грошей.  ОСОБА_9 повернув  ОСОБА_3  першу розписку  і передав ОСОБА_1 9275 доларів   США. 24. 03. 2009 року  вона з  чоловіком були вдома у  ОСОБА_1, просили її повернути  гроші, але ті   відмовилися.  Під час  цього ні вона, ні її  чоловік  нікому не погрожували.

Вислухавши  пояснення позивача,   відповідача,  їх  представників,  свідків,  вивчивши матеріали справи,   відмовного матеріалу,  суд приходить до наступного:

Стаття 11 ЦПК України встановлює, що  суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору і вимог закону.

Згідно до  ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.  629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позику) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (ст.1046 ЦК України)

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Частина 1 ст.1049 ЦК України вказує, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 3 ст.1049 ЦК України регламентує, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Факт того, що ОСОБА_1 позичила 9275 доларів США у ОСОБА_9  підтверджується письмовим доказом -   розпискою  від 02. 03. 2009 року (а.с. 6). ОСОБА_1 в судовому засіданні не оспорювала того, що  ця розписка була  написана нею власноруч. Позивач фактично оспорює те, що  вона не отримувала   грошових коштів від ОСОБА_9.

Сторонами не заперечується те, що  ОСОБА_9  24. 03. 2009 року  приїхав за  місцем проживання  ОСОБА_1.

Сторонами також не оспорюється та обставина, що  сума боргу, вказана в   розписці (9275  доларів США)  ОСОБА_9 ОСОБА_1 не поверталася.

Згідно статті 61ЦПК України о бставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З заявою  про те,  що ОСОБА_9  погрожує їй, членам її сім’ї  вбивством та фізичною розправою, ОСОБА_1 звернулася  до Кам’янсько-Дніпровського   РВ УМВС України  лише 30. 04. 2009 року. Як  пояснила  ОСОБА_1 в судовому засіданні, причиною звернення до правоохоронних  органів  слугувало те, що ОСОБА_9 звернувся   до неї з   позовом про стягнення  суми боргу.  Ствердження ОСОБА_1   про   застосування  до неї та її близьких психічного насильства з боку ОСОБА_9,  показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_3,  ОСОБА_8 з цього приводу   нічим об’єктивно не  підтверджуються, спростовуються  матеріалами відмовного матеріалу за заявою  ОСОБА_1, постановою про відмову в порушенні  кримінальної справи  відносно  ОСОБА_9 від 09. 07. 2009 року, що є  в матеріалах справи (а.с. 53-54). Крім того, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_3 є близькими родичами ОСОБА_1,  свідок  ОСОБА_8 перебуває з нею в дружніх стосунках, тому суд вважає, що  ці свідки не  можуть бути об’єктивними  та неупередженими, до їх показань суд ставиться критично.

Показання свідка    Кузнецової   суд  приймає до уваги лише в частині   відсутності погроз з боку ОСОБА_9  до ОСОБА_1 та членів її сім’ї.

Відповідно до положень ст. 59 ч. 2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому  показання свідка  ОСОБА_9 стосовно   обставин передачі грошей від  ОСОБА_9 до  Чистобородової  суд до уваги не приймає. З  цих саме  підстав  суд не приймає до уваги  і показання  позивача,  ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про  відсутність події  передачі грошових коштів від  ОСОБА_9  до  ОСОБА_1.

Стаття 1051 ЦК України допускає оспорювання договору позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Частинна друга ст.. 1051 ЦК України  регламентує, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Однак  позивачем не було надано  доказів того, що  договір займу був  безгрошовим,   а розписка написана  лише під впливом психічного насильства з боку   ОСОБА_9. Суд вважає, що  показання  позивача та свідків з її сторони мають на меті  ухилення від цивільно-правової відповідальності за договором  позики.

Чистобородова  суду пояснила, що  вона знала про існування постанови про  відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_9  від  07. 05. 2009 року (а.с.3), вона не оскаржувала вказану постанову.   Однак  вона не знала про те, що ця постанова скасована. Судом встановлено, що  постановою Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора Селіної  О. В. від 25. 06. 2009 року вищевказана постанова скасована.  09. 07. 2009 року  ДІМ Кам’янсько-Дніпровського РВУМВС України  Узуновим В. Д. прийнята  постанова про відмову в порушенні кримінальної справи  відносно  ОСОБА_2  в зв’язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ст.. 129 КК України. Вказана постанова  не скасована і  по суті дублює    зміст первинної постанови та не відкриває  будь-яких обставин,  що не були відомі ОСОБА_1 раніше.

Тягар  доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог законодавство покладає на неї, про що зазначає ст. 60 ЦПК України.   Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог  слід відмовити.

На підставі  викладеного, керуючись   ст. ст. 526, 527, 530, 532, 533, 629, 631, 638-640, 1046-1049, 1051  ЦК України, ст. ст. 11, 59-61, 169,  199, 224, 291, 292, 293,294, 295, 296 ЦПК України, суд,  

ВИРІШИВ:

              Позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.  

Суддя                 В. В. Петров