Справа №11-а-1036/2010р. Головуючий в суді І-ї інстанції – Могильний О.П.
Категорія - ст.286 ч.1 КК України Доповідач у апеляції – Палічук А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Драного О.П.,
суддів Палічука А.О., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Замороза О.Р.,
захисника-адвоката ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Часів Яр Артемівського району Донецької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий водієм-експедитиром підприємства з іноземним капіталом «ААЗ Трейнінг Ко» м. Київ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч.1 КК України до обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 16.11.2008 року близько 5 год 30 хв він, керуючи згідно з подорожнім листом автомобілем НОМЕР_1, який належить на праві власності «ААЗ Трейдінг Ко», рухаючись по вул. Мурманській від об’їзної дороги у напрямку центра м. Кіровограда, на перехресті з проспектом Університетським та проспектом Промисловим, де організовано рух по колу, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 (Дати дорогу) та розпочав проїзд вищевказаного перехрестя, при цьому грубо порушивши п. 2.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортних засобів і не відволікатися від управління цим засобом в дорозі; п. 16.11 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
В результаті порушення зазначених правил дорожнього руху ОСОБА_4 при виїзді на головну дорогу не впевнився в безпеці свого маневру, виїхав на перехрестя, допустивши зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, належним ОСОБА_5, під його ж керуванням, що рухався і сторони вул. Мурманської в напрямку проспекта Університетського у м. Кіровограді (прямо через перехрестя).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-2170 ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому третього ребра зліва по середньо-підпаховій лінії, компресійного перелому поперекового п’ятого хребця, синців в ділянці грудної клітини, верхніх кінцівок, саден на правому колінному та ліктьовому суглобах, які згідно з висновком експерта №466 від 13.03.2009 року відносяться до категорії середньої тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров’я.
В апеляціях:
- прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок районного суду скасувати за м’якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3-х років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, оскільки судом не у повній мірі враховано, що скоєний злочин відноситься до категорії тяжких, засуджений вину не визнав, не розкаявся та намагався завести суд в оману;
- захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок районного суду скасувати, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 виправдати за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, мотивуючи тим, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, що свідчить про однобічність підходу у висновку про винність ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині. Визнаючи ОСОБА_4 винним, суд не дав будь-якої оцінки іншому учаснику ДТП ОСОБА_5, формально пославшись з цього приводу на висновки автотехнічних експертиз.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції у повному обсязі та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_4 та у його інтересах захисника ОСОБА_3, які наполягали на скасуванні вироку суду першої інстанції та виправданні засудженого, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції адвоката ОСОБА_3 та прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок - скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого.
Однак, як під час досудового, так і судового слідства вказані вимоги закону були грубо порушені і висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного злочину не ґрунтується на зібраних по справі доказах .
Так, засуджений ОСОБА_4 як під час досудового, так і судового слідства вини своєї не визнав та показав, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини іншого учасника ДТП ОСОБА_5
Дорожня пригода сталася на перехресті доріг вул. Мурманської, де дорожнім знаком 4.10 безпосередньо перед кільцевим перехрестям організовано круговий рух автотранспорту. Проведена через кільцьове перехрестя лінія тролейбусної електромережі зазначала рух через кільце з боку вул. Мурманської лише вказаного електротранспорту для безперешкодного руху якого для водіїв автотранспорту виїжджаючих на вказану смугу з інших доріг й встановлено знак 2.1 «Дати дорогу».
ОСОБА_5, який керував автомобілем ВАЗ-2107, не виконав вимог дорожнього знаку 4.10 «Круговий рух» та скерував свій автомобіль прямо через кільце, а в цей час засуджений, наближаючись до дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», розташованого перед проїздом через кільце, не передбачав таких дій водія ОСОБА_5 та переїжджаючи через кільцеве перехрестя зіткнувся з його автомобілем. При цьому органами досудового слідства та судом не враховано, що згідно з п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила.
Вирішення питання про відповідальність чи невідповідальність дій водія ВАЗ-2170 ОСОБА_5 вимогам дорожнього знаку 4.10 Правил дорожнього руху України не може бути проведена шляхом експертних досліджень, оскільки потребує правової чи юридичної оцінки всіх зібраних по справі матеріалів. Згідно з вимогами п. 12.4 ПДР України в населених пунктах дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 60 км/год, тому швидкість, вказана водієм автомобіля ВАЗ-2170 80 км/год, не відповідала вимогам п. 12.4 ПДР України.
Технічні питання в дослідженні причин дорожньої пригоди та які можуть бути предметом автотехнічної експертизи мають похідний характер від вказаних правових питань. Тож не давши правової оцінки вказаним порушенням дій водія ОСОБА_5 та відмовляючи відносно останнього в порушенні кримінальної справи, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, органи досудового слідства передчасно прийшли до такого висновку.
Визнаючи ОСОБА_4 винним в порушенні правил дорожнього руху суд не дав будь-якої правової оцінки учаснику дорожньої пригоди – водію ВАЗ-2170 ОСОБА_5, формально пославшись з цього приводу на висновки основної та додаткової автотехнічних експертиз №1703/18 від 27.05.2009 року та №2389/18 від 13.08.2009 року у справі, якими залишені для судового розгляду першочергові правові питання.
З урахуванням положень ст. 75 КПК України та вищевказаних висновків експерта суд повинен був зазначити доказове значення проведених у справі автотехнічних експертиз та дати правову оцінку діям обох учасників ДТП.
В засудженні ОСОБА_4 суд послався на висновок експерта про те, що останній на своєму автомобілі мав можливість запобігти зіткненню з водієм ВАЗ-2107 ОСОБА_5, як правильно встановлено в порушення вимог п. 4.10 Правил дорожнього руху України спрямував свій автомобіль фактично на смугу руху засудженого, що й стало єдиною причиною зіткнення автомобілів. Питанню про спроможність засудженого запобігти зіткненню з автомобілем ВАЗ-2107 повинна була передувати об’єктивна правова оцінка причин порушення встановлених правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5
Виходячи з того, що засуджений ОСОБА_4 не зміг уникнути зіткнення, суд не перевірив, чи зобов’язаний він був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм, а також передбачати можливість того, що свідок ОСОБА_5 як учасник дорожньої пригоди скерує свій автомобіль з порушенням вимог дорожнього знаку «Круговий рух».
Оскільки по справі допущена неповнота та однобічність дослідження обставин справи, яка не може бути усунута в ході судового слідства, то вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, в ході якого слід врахувати вищенаведене, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення .
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограді від 30 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_4 - скасувати, а справу направити прокурору Кіровоградської області для проведення додаткового розслідування.
СУДДІ: