Справа №2а-244/ 2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі : головуючої - судді Перегінець Л.В.
суддів Антоняка Т.М.
Томин О.О.
секретаря Козюпи З.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання неправомірною відмови у виплаті грошової допомоги в зв"язку з виходом на пенсію державного службовця, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України про визнання неправомірною відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів в сумі 12 250 грн. в зв"язку з виходом на пенсію державного службовця.
В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві. Суду пояснив, що згідно ст.37 ЗУ „ Про державну службу", будучи державним службовцем з 16 річним стажем у зв"язку з виходом на пенсію має право на отримання грошової допомоги. Вважає відмову відповідача з цього приводу безпідставною, оскільки порядок формування фонду оплати праці та порядок щомісячного грошового забезпечення помічника-консультанта не стосується його права на отримання такої допомоги, передумови виплати якої визначені виключно законом. Просить позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з"явилася, подавши попередньо клопотання про слухання справи у її відсутність . В попередньому судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що на момент звернення до суду позивач уже не був державним службовцем. Крім того, Згідно Положення про помічника-консультанта народного депутата України, Положення про Апарат Верховної Ради України кошти на оплату праці помічників-консультантів народного депутата виділяються з державного бюджету та розпорядження ними в межах затвердженого фонду здійснює народний депутат. В спірному випадку народний депутат ОСОБА_2 використав повністю фонд оплати праці своїх помічників -консультанів, тому кошти для виплати позивачу грошової допомоги відсутні і Апаратом Верховної Ради виплачуватися не повинні. Просила відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторони, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач згідно розпорядження керівника Апарату ВРУ від 16.11.05р. за № 5585 був зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2. з поширенням на нього дії ЗУ „ Про державну службу" шляхом переводу з Головного управління сільського господарства і продовольства Івано-Франіквської облдержадміністрації.
Згідно Довідки № 9-1-15/920 від 05.04.06р. Управління справами та Довідки № 20-30/1132 від 04.04.06р. Управління кадрів Апарату ВРУ позивачу було встановлено 7 ранг державного службовця, він пропрацював на посаді помічника-консультанта народного депутата з 01.11.05р. по 03.04.06р., стаж державної служби становить 16 років 8 місяців 26 днів.
Згідно Розпорядження керівника апарату ВРУ № 919 від 05.04.06р. ОСОБА_1. звільнено з посади помічника -консультанта народного депутата ОСОБА_2. у зв"язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров"я , що перешкоджає продовженню даної роботи.
27.06.06р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому згідно ст.37 ЗУ „ Про державну службу" грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, на що листом від 10.07.2006р. за № 20-28/2270 відповідач відмовив мотивуючи відсутністю передбаченої суми коштів ЗУ „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" для відшкодування витрат на утримання помічників-консультантів.
2
Згідно ст.37 ЗУ „ Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент виходу на пенсію був державним службовцем, мав стаж державної служби більше 10 років , тому мав право на отримання грошової допомоги згідно ст.37 Закону, з огляду на наявність всіх передумов визначених ним для цього, тому позов підлягає до задоволення.
Заперечення відповідача щодо наявності між позивачем та народним депутатом безпосередніх трудових відносин та неможливості виплати допомоги в силу обмеженості фонду на оплату праці помічників-консультантів, суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.
Згідно п.5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України затв. Постановою ВРУ № 379/95-ВР від 13.10.95р. зі змінами та доповненнями, на чотирьох помічників-консультантів народного депутата України поширюється дія Закону України "Про державну службу", їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування. За змістом п.п.3.2,3.3,4.6. даного Положення помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Заробітна плата помічникам-консультантам, які перебувають на державній службі, встановлюється з урахуванням вимог статті 33 Закону України "Про державну службу".
В спірному випадку позивач був прийнятий на роботу згідно Розпорядження керівника Апарату ВРУ від 16.11.05р. за № 5585 з поширенням на нього дії ЗУ „ Про державну службу" шляхом переводу з Головного управління сільського господарства і продовольства Івано-Франіквської облдержадміністрації та йому присвоєно 7 ранг державного службовця. Тобто перебуваючи на посаді помічника-консультанта народного депутата , на якого поширювалася дія ЗУ „ Про державну службу" , позивач був прикріплений для фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України. При цьому , визначення йому під час роботи розміру заробітку на підставі подання народного депутата не вказує на порядок виплати та визначення зокрема, спірної допомоги, оскільки за змістом Закону, виплата такої не обмежена формуванням фонду оплати праці помічника і таке не випливає з наведених норм Положення. Тому факт використання фонду оплати праці помічників конкретного народного дпутата ,в даному випадку ,не може бути підставою для відмови в позові.
На підставі ст. 37 ЗУ „ Про державну службу", п.5 ,п.п.3.2,3.3,4.6. Положення про помічника-консультанта народного депутата України затв. Постановою ВРУ № 379/95-ВР від 13.10.95р. , Розпорядження Верховної Ради України від 31.05.00р. за № 459 Про затвердження Положення про апарат Верховної Ради України, Постанови ВРУ „ Про структуру Апарату Верховної Ради України"від 20.04.00р. за№ 1678-111 та керуючись ст. ст.ст. 17,19,71,159,160,163 КАС України, суд,
Постановив: Адміністративний позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання неправомірною відмови у виплаті грошової допомоги в зв"язку з виходом на пенсію державного службовця задоволити.
Визнати відмову Апарату Верховної Ради України щодо виплати грошової допомоги позивачу зв"язку з виходом на пенсію державного службовця неправомірною та зобов"язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в сумі 12250 грн. передбачених ст.37 ЗУ „ Про державну службу".
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду(адреса: м.Львів, вул.Чоловського, 2). Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Л.В. Перегінець
Судді Т.М.Антоняк
О.О. Томин Копія вірно