Справа № 2а-14 5/2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Перегінець Л.В.
секретаря Козюпи З.Б.
за участю представника позивача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, військової частини А0780 - правонаступник повітряного командування „Захід" та військової частини А1349 про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоплаченого грошового забезпечення і грошової компенсації за неотримане речове майно, суд, -
встановив:
ОСОБА_2. звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, військової частини А0780 - правонаступник повітряного командування „Захід" та військової частини А1349 про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоплаченого грошового забезпечення в розмірі 7305,68 грн. і грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 5887,69 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві. Просив винести постанову, якою позов задоволити.
Представники відповідачів Міністерства Оборони України, військової частини А0780 та військової частини А1349 судове засідання не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду були належним чином повідомлені. Суд ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів. Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2. проходив військову службу в військовій частині А1349. Наказом командира повітряного командування „Захід" Повітряних Сил ЗСУ від 26.10.2005 року №44-пм було звільнено з лав ЗСУ у відставку за станом здоров'я. На виконання даного наказу 05.12.2005 р.командиром військової частини А1349 був виданий наказ №233 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.12.2005р.
Відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", міністрові оборони надано право, а не обов'язок, встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу у таких розмірах: понад 5 років - до 10%, понад 10 років - до 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%. При цьому, порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Указу розроблено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року, якою визначено порядок і умови виплати зазначених надбавок, зокрема передбачено, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюється, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи, щомісячні надбавки за безперервну службу нараховувались ОСОБА_2. у відповідності з рішенням Міністра оборони України щодо розміру щомісячних надбавок за безперервну службу в Збройних Силах України, які доводились до військової частини у вигляді телеграм .
Позивачем не подано суду доказів, які б вказували на те, що межі фонду грошового забезпечення були більшими ніж виплачена надбавка і, відповідно мала місце недоплата. А тому вимоги позивача в частині
2
стягнення заборгованості по виплаті надбавки за безперервну службу в сумі 7305,68 грн. не підлягають
до задоволення.
Відповідно до Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що
стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці отримують за рахунок держави речове майно, або за їх бажанням грошову компенсацію замість нього.
Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, який набрав чинності з 11.03.2000 року, призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Дана норма діє на даний час.
Як вбачається з довідки № 129 військової частини А1349 від 05.12.2005 року грошова компенсація за речове майно не видане позивачу до березня 2000 року складає 2303,87грн., а грошова компенсація за речове майно, яке повинно бути видано після березня 2000 року, згідно довідки №130 - 3583,82 грн.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.10.1998 року № 350 військовослужбовці речовим майном забезпечуються тією військовою частиною, у списках якої вони перебувають.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що саме з військової частини А1349 підлягає стягненню грошова компенсація за речове майно, не видане позивачу до березня 2000 року, а речове майно не видане позивачу після березня 2000 року підлягає видачі в натурі. Щодо позовних вимог до Міністерства оборони України та повітряного командування „Захід" слід відмовити.
Витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача військову частину
А1349. На підставі наведеного, відповідно до Закону України „Про соціальний та правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних
коштів" від 17.02.2000 року, Указу Президента України від 05.05.2003 року №389 „Про надбавки
військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації
Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну
службу", Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу
в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року,
Порядку застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном
у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.10.1998 року №350, керуючись
ст.ст. 6, 17,98, 104, 158, 163 КАС України, суд, -
постановив: Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, військової частини А0780 - правонаступник повітряного командування „Захід" та військової частини А1349 про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоплаченого грошового забезпечення і грошової компенсації за неотримане речове майно - задоволити частково.
Визнати неправомірними дії відповідача військової частини А 1349 щодо незабезпечення грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнути з військової частини А 1349 (м. Івано-Франківськ, вул.Чорновола, 119а) в користь ОСОБА_2 (мешканця м. Івано-Франківська, АДРЕСА_1) - 2303,87 грн. грошової компенсації за речове майно, не одержане ним до березня 2000 року.
Зобов'язати військову частину А 1349 видати ОСОБА_2 речове майно, не одержане ним після березня 2000 року, згідно переліку зазначеного в довідці № 130 військової частини А1349 на загальну суму 3583,82 грн.
Стягнути з військової частини А 1349 в дохід держави 3 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору та 51 грн .судового збору. В решті вимог позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Перегінець Л.В.
Копія вірно /