Справа № 2-259\2007р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Перегінець Л.В.
при секретарі: Козюпи З.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення суб"єктивного права, суд , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права на повагу до честі та гідності шляхом зобов"язання відповідача вибачитися перед ним письмово та з уточненням позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10000грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що відповідач поширив про нього недостовірну інформацію, яка принижує його честь і гідність, зокрема 14.12.2005 року ним було направлено до Генерального прокурора України заяву про порушення кримінальної справи щодо голови правління ЗУ AT „ Вторкольормет" та щодо нього - як заступника генерального директора цього товариства за ряд дій, які стосуються фінансово-господарської діяльності товариства. При цьому, в заяві викладено в образливій та наклепницькій формі неправдиві відомості, що підтверджується повторною постановою про відмову в порушенні кримінальної справи РВ УМВС Галицького району м.Львова від 19.01.07р. Просить суд звернути увагу на ряд образливих висловів: „ Злодій", „аферисти", „шахраї"", які порочать його честь та гідність, дискредитують його як посадову особу підприємства. Такі дії відповідача спричинили йому і моральну шкоду яку він оцінив в 10000грн. Зокрема внаслідок звернення відповідача на підприємстві почастішали перевірки правоохоронних органів з витребуванням пояснень в тому числі і органам прокуратури, що спричинило погіршення стану здоров"я, напругу та нервозність, тривалий судовий розгляд. Просить позов задоволити.
Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що відпоідач користуючись своїм конституційним правом 14.12.05р. дійсно звернувся із заявою до Генерального прокурора України, оскільки вбачав в діях позивача ознаки злочину щодо керівництва роботою ЗУ AT „ Вторкольормет"та інші неправомірні, на його думку, дії. На меті принизити честь та гідність не мав, а вислови які застосовував були оціночними судженнями, які не вказували безпосередньо на нього при описанні суті неправомірних дій. Позов не визнає, оскільки звернення до Генерального прокурора України було способом захисту права і вважає , що такими діями моральну шкоду позивачу відповідач не спричинив. Просить в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наступних причин :
Судом встановлено, що 14.12.2005 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Генерального прокурора України про порушення кримінальної справи ,зокрема, і щодо позивача, як заступника генерального директора ЗУ AT „Вторкольомет", оскільки
2
вбачав в діях позивача ознаки злочину щодо керівництва роботою товариства та інші неправомірні, на його думку, дії.
06.02.06р. постановою капітана міліції Боровика О.Ю. УДЗБЕЗ УМВС у Львівській області Галицького РВ ЛМУ по заяві гр. ОСОБА_2. від 14.12.05р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України.
19.01.2007 року постановою старшого лейтенанта міліції Кузика О.І. за наслідком розгляду матеріалів дослідчої перевірки після скасування попередньої постанови за заявою акціонера ЗУАТ" Вторкольормет" ОСОБА_2. було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо неправомірних на його думку дій посадових осіб товариства при здійсненні фінансово-господарської діяльності протягом 1996 -2006 років на підставі ст.6 п.2 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Разом з тим, як роз"яснив у п. З Рішення від 10.04.2003 року по справі № 1-9/2003
(справа про поширення відомостей) Конституційний Суд України, відповідно до
Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові
звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути
звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання
практичної реалізації громадянами цих прав регулюються, зокрема, Законом
України "Про звернення громадян", який забезпечує їм можливість брати участь в
управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи
органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та
поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або
усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг. Звернення, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи. Зважаючи на проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, Конституційний Суд України підкреслив, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Зі змісту звернення відповідача до Генерального прокурора України вбачається, що таке було пов'язане саме з неправомірними, на думку ОСОБА_2., діями зокрема, позивача як заступника генерального директора щодо фінансово-господарської діяльності ЗУАТ „ Вторкольормет" та інших підприємств і просив порушити кримінальну справу. В розумінні ст. 277 ЦК України, звернення особи до правоохоронних органів, не можуть розглядатися як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично на меті цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.
Доказів того, що саме таку мету переслідував відповідач, суду не представлено.
Використання у зверненні слів та словосполучень, які,позивач вважає, носять відверто образливий на наклепницький характер - „ Злодій", „аферисти", „шахраї",не можна вважати такими, що принижують честь та гідність позивача, оскільки виходячи з контексту звернення, з огляду на його зміст в цілому, вжиті позивачем слова можна вважати його оціночними судженнями щодо дій відповідача з точки зору дотримання закону. Також враховуючи відсутність у нього юридичної освіти їх використання слід вважати застосуванням власних оціночних висловів при оцінці певних дій та фактів.
3
Крім того, відомості що містилися у вищезгаданому зверненні, подавалися не з метою доведення їх до громадськості чи окремих громадян, а як вимога усунення порушень, які мали місце на думку заявника.
Позивачем, всупереч ст.60 ЦПК України, не доведено фактів поширення відомостей відповідачем щодо нього у інший спосіб.
Тому вимоги про зобов'язання відповідача письмово вибачитися внаслідок направлення згаданого звернення не підлягають до задоволення.
В частині вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити таке, Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, доведенню підлягають: обставини спричинення шкоди, якими саме неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю спричинена ця шкода і підтвердження їх доказами, які обґрунтовують її характер та розмір, вина особи та причинний зв"язок.
Разом з тим, враховуючи відсутність дій, які на думку позивача і спричинили моральні страждання, щодо порушення суб"єктивного права на повагу до честі та гідності, відсутні і підстави для стягнення моральної шкоди. Крім того, позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди. Зокрема зі змісту позовної заяви та пояснень позивача не вбачається обставин, які вказують на наявність безпосередніх винних дій відповідача, що призвели до спричинення шкоди про яку вказує позивач та не представлено доказів, які такі обставини підтверджують, причинний зв"язок між такими діями та спричиненою моральною шкодою, також і обставин, що підтверджують нанесення фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Тому вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.23, 277,280,1167, ЦК України, ст.ст. 213, 214 215, 218ЛДПК України,-
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення суб"єктивного права в сумі 10000грн.- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.В. Перегінець
Копія вірно