2-21/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2007 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                                                 Фастовця В.М.,

секретаря судового засідання                                               Бандуровій В.І.,

з участю адвокатів                                                                 ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення матеріальної та моральної шкоди, 3-і особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, відкрите акціонерне товариство "Лисичанська сода", -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 28 січня 2006 року приблизно о 09-30 відповідач, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1, порушив п.1.4 ПДР та зіткнувся з автомобілем під керуванням позивача - ВАЗ-2110 д.н.з. НОМЕР_2. Постановою судді Лисичанського міського суду від 22.03.06. відповідач був визнаний винним у ДТП з накладенням на нього адміністративного стягнення.

В результаті ДТП автомобіль позивача був пошкоджений, а позивачу нанесена матеріальна шкода у розмірі 3285 грн.. Також він поніс витрати, пов'язані з оплатою за визначення розміру шкоди, довідку ДАЇ, чим також йому нанесена шкода. Усього просить стягнути з відповідача 3 470, 65 грн.. Нанесену йому пошкодженням майна моральну шкоду оцінює в 5000 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Доповнив, що керує автомобілем на підставі генеральної довіреності. Відповідач рухався по одній смузі за ним.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав, суду пояснив, що 28 січня 2006 року він керував автомобілем ВАЗ-2107, що належить його батькові. Попереду нього рухався автомобіль під керуванням відповідача. На відстані приблизно 80 метрів автомобіль позивача почав крутитися на дорозі, потім перекрив її поперек. Відповідач натиснув на гальма, намагався об'їхати позивача зліва, однак машина керування не слухалася. Він рухався по лівій смузі. На засідання з розгляду справи про адміністративне правопорушення не викликався.

3-і особи ОСОБА_3. та ОСОБА_2. у судове засідання не з'явилися, просили справу слухати за їх відсутності.

Представник 3-ї особи ВАТ "Лисичанська сода" у судове засідання не з'явився, просив справу слухати за його відсутності.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: постанова про накладення адміністративного стягнення на відповідача від 22.03.06.; довідка про ДТП; квитанція до прибуткового касового ордеру про сплату за визначення шкоди; висновок товарознавчого дослідження автомобіля позивача; акт технічного огляду автомобіля відповідача; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів сторін; тимчасовий реєстраційний талон на ім'я відповідача; постанова про закриття провадження в адміністративній справі стосовно позивача; постанова про відмову у порушенні кримінальної справи; висновок судової автотехнічної експертизи №1905/18 від 22.01.07.; платіжне доручення про сплату за експертизу; технічні данні автомобіля позивача; довіреність на ім'я позивача від 3-'ї особи від 04.10.04.; товарний чек від 05.02.06..

2 

У судовому засіданні досліджені матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи №552.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню

В судовому засіданні встановлено, що 28 січня 2006 року у м. Лисичанську по вул.

Свердлова відповідач, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1,

порушив п.13.1 ПДР - не вибрав безпечну дистанцію, та зіткнувся з автомобілем під

керуванням позивача - ВАЗ-2110 д.н.з. НОМЕР_2.                                      

Постановою суді Лисичанського міського суду від 22 березня 2006 року відповідач був визнаний винним у правопорушенні, передбаченому ст.124 КУпАП, яка на час розгляду справи скасована або змінена не була.

Внаслідок ДТП автомобіль, що знаходився у володінні позивача на підставі договору доручення від 04 жовтня 2004 року, отримав пошкодження на суму 3285 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода.

Витрати на проведення автотоварзнавчого дослідження та довідку ДАЇ на загальну суму 185,05 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки не є прямою шкодою від протиправних дій відповідача та не відносяться до збитків.

Частково задовольняючи позов, суд виходить з наступного:

Згідно п.9 Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.92. з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого право на відшкодування шкоди має особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставі, передбаченій договором або законом. Такою підставою є усний договір доручення, відповідно до якого позивачу була видана генеральна довіреність.

1.Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 61 ч.4 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно ст.1188 п.3 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за орушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна

З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Лисичанського міського суду від 22 березня 2006 року (а.с.4) відповідач був визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - порушення ПДР, яке потягло за собою пошкодження іншого транспортного засобу, що сталося при викладених у позові обставинах. Тобто на підставі вказаної постанови та ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню вина відповідача, його

3

протиправна поведінка, нанесення ним матеріальної шкоди позивачу та причинний зв'язок між ними.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що він не був присутнім при розгляді адміністративної справи, оскільки вказана постанова на час розгляду справи не скасована, судом при розгляді цивільної справи переглянута бути не може, а тому є належним доказом у справі.

З висновків автотехнічної експертизи №1905/18 від 22.01.07. вбачається, що у разі, якщо в момент виникнення небезпеки для руху для відповідача автомобілі були розташовані із взаємним перекриттям по ширині, тобто при можливому випереджені без переміщення у поперечному напрямку одного автомобіля другим інтервал був би від'ємним (автомобіль відповідача їхав по одній смузі руху з автомобілем позивача і не міг обігнати його без переміщення убік), то відповідач повинен був виконати вимоги п.13.1 ПДР та мав технічну можливість уникнути ДТП, а його дії з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з ДТП (а.с.61-62).

Відповідач пояснив, що рухався по лівій смузі, помітивши, що позивач втратив керування, намагався об'їхати позивача зліва, почав гальмувати, але машину понесло уперед. Ці пояснення нібито підтверджує та обставина, що автомобіль позивача знаходився на відстані півметра від правої обочини, місце удару зліва від стійки. Відстань від місця удару до правої обочини свідчить про те, що відповідач їхав саме по лівій смузі.

Суд не приймає вказані пояснення, оскільки сам відповідач неодноразово наполягав на тому, що його автомобіль був підготовлений до зими, він використовував гумові шини з шипами. За таких обставин суд критично ставиться до пояснень відповідача, що його автомобіль не слухався керування і їхав суворо прямо, до зіткнення з автомобілем позивача. Окрім того, позивач на останньому судовому засідання пояснив, що його автомобіль розвернуло не поперек дороги, а приблизно під кутом 45 градусів. Також він пояснив, що відповідач рухався за ним.

Таким чином, суд вважає доведеними позовні вимоги про нанесення позивачу матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля.

Разом з тим, витрати позивача на проведення автотехнічного дослідження та отримання довідки ДАІ не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України, тому що не є необхідними для поновлення існуючого стану у сенсі цієї статті та не є судовими витратами відповідно до ст.87 ЦПК України і стягненню не підлягають.

2.3гідно із ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв'язку з пошкодженням її майна. При цьому така шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що його заподіяла, за наявності вини.

Визначаючи розмір підлягаючої стягненню моральної шкоди, суд виходить з характеру і об'єму психічних страждань позивача, в якого був пошкоджений автомобіль, неможливість позивачем користуватися цим майном під час його ремонту.

Разом з тим, суд вважає заявлений позивачем розмір моральної шкоди надмірним, бо він є більшим за заявлений розмір матеріальної шкоди. Тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1200 грн.

3. Згідно із п.9 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.92. з наступними змінами та доповненнями, постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З висновку автотоварознавчоого дослідження вбачається, що підлягають заміни (тобто не можуть використовуватися за призначенням) і тому повинні бути передані відповідачу

4

після відшкодування ним шкоди наступні деталі: замок передніх правих дверцят; дверцята задні праві; стійка середня права.

4.Відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки позивач не сплачував судовий збір, на користь держави з відповідача підлягає стягненню державне мито за задоволенні вимоги майнового та немайнового характеру у розмірі 51 грн. і 8,5 грн. відповідно, а всього 59,5 грн. За інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. витрати підлягають стягненню на користь УДК у м. Лисичанську.

На підставі викладеного керуючись ст.23, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. 124 КУпАП, ст. ст. 10,11, 60, 61, 87, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1матеріальну шкоду в розмірі 3285 (три тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн., моральну шкоду в розмірі 1200 (тисячу двісті) грн., а всього 4485 (чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн..

3.Зобов'язати ОСОБА_1після повного відшкодування йому шкоди передати ОСОБА_2 наступні деталі, які неможливо використати за їх призначенням: замок передніх правих дверцят; дверцята задні праві; стійка середня права.

4.Стягнути з ОСОБА_2на користь держави державне мито у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2на користь УДК в м. Лисичанську Луганської області: р/р 31211259700051, код 24180679, МФО 804013 витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.