Справа № 2-101/10 за 2010р.

РІШЕННЯ   

іменем України   

29 жовтня 2010 року Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі судді Демінської О.І., при секретарі Міріченко О.М., за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до Миколаївської обласної присихіатричної лікарні № 2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,  

УСТАНОВИВ:

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №  134-к від 29 вересня 2009р., виданий головним лікарем  Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 про звільнення ОСОБА_1.

Поновити   ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими відділення №  8 Миколаївської обласної психіатричної лікарні №  2.

Стягнути з Миколаївської обласної психіатричної лікарні №  2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15881 грн. 16 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 500грн.00коп., витрати на правову допомогу – 1500 грн., а разом – 17881грн.16коп. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню шістнадцять копійок).    

Стягнути з Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 на користь держави судовий збір в сумі 178грн.81коп. і витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.00коп., разом – 298грн.81коп..

Рішення в частині поновлення на роботі   ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня його  проголошення .

Суддя:    (підпис)

З оригіналом згідно:

суддя

Справа № 2-101/2010р.

РІШЕННЯ   

іменем України   

29 жовтня 2010 року Новоодеський районний суд Миколаївської області  в складі судді Демінської О.І., при секретарі Міріченко О.М., за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,  

УСТАНОВИВ:

23 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з Миколаївською обласною психіатричною лікарнею № 2. Працюючи на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими  відділення № 8 порушень  трудової дисципліни не вчиняв, правил внутрішнього трудового розпорядку не допускав, проте наказом  головного лікаря Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 № 134-к від 29 вересня 2009 року був звільнений с займаної посади за систематичне  невиконання працівником без поважних причин обов‘язків, покладених на нього трудовим договором чи Правилами внутрішнього трудового договору, якщо до працівника раніше застосовувались  заходи  дисциплінарного або громадського стягнення (п.3 ст.40 КЗпПУ). Посилаючись на те, що  у зв’язку із звільненням залишився без засобів існування, а незаконне звільнення призвело до моральних страждань, просить визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити   на займаній ним до звільнення посаді та стягнути з відповідача на його користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в сумі 1000грн.00коп., а також стягнути усі понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник  позов підтримали.

Представники відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4 – позов не визнали, вважаючи звільнення ОСОБА_1 законним. При цьому зазначили, що ОСОБА_1 звільнено за те, що 17.09.2009 року о 07.35 год. ранку він будучи таким, що прийняв зміну  від молодшої медсестри ОСОБА_5 і приступив до виконання своїх обов‘язків, самовільно покинув ІІ пост, де перебувають   особи, направлені на лікування гострих психотичних станів, а також хворих, що  скоїли суспільно небезпечні діяння, до яких відповідно рішень судів застосовано заходи  примусового медичного характеру, залишивши їх без відповідного нагляду. На підтвердження посилаються на те, що  ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, для яких по лікарні встановлено гнучкий робочий час, оскільки він проживає у с. Ново-Петрівка Новоодеського району і в зазначений час прийняв зміну та приступив до виконання  своїх обов‘язків, про що розписався у журналі рапортів. Заперечуючи проти задоволення позову  представники позивача  посилались на те, що відповідно Правил  внутрішнього трудового розпорядку для працівників Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2, затверджених  головою профспілки та узгоджених на загальних зборах трудового колективу 16.11.2006 року працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (п.2.10), відповідно до п’ятого розділу зазначених правил передбачено, що початок і закінчення роботи  медичним сестрам і молодшим медсестрам при змінній роботі встановлюється з 08.00 до 20.00 години, з 20.00 до 08.00 години. Також передбачено можливість встановлення  гнучкого графіку робочого часу, який не перевищує 12 годин.

Позивач, надаючи суду пояснення, зазначив, що о 07.35 17.09.2009 року він ще до роботи не став, продовжував приймати зміну, а тому не може вважатись таким, що самовільно покинув пост, залишивши таким чином особливо небезпечних хворих без нагляду.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, вивчивши матеріали справи, вислухавши показання свідків, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що  доводи представників відповідача стосовно того, що зміна  ОСОБА_1 була прийнята на момент залишення хворих без нагляду спростовується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

ОСОБА_1 з 04.12.2003 р. відповідно наказу № 32-к від 05.12.2003. працював у Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 2 на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими  відділення № 8 (а.с. 6, 14).

Відповідно наказу № 131-л від 22.04.2009 року молодшій медсестрі палатній № 8 ОСОБА_1 за порушення  функціональних обов’язків по недотриманню у відділенні санітарно-протиепідемічного режиму було оголошено догану (а.с. 18). Зазначене дисциплінарне стягнення позивачем ОСОБА_1 не оскаржувалось, а відповідно  пояснювальної ОСОБА_1 на ім’я  завідуючого відділенням № 8 ОСОБА_6  факт проведення ним неякісного прибирання у кімнаті чистої білизни ним визнаний (а.с.  36).

Рапортом на ім’я головного лікаря МОПЛ № 2 ОСОБА_7 завідуючого відділення  ОСОБА_6 від 21.09.2009 р. ініційоване питання щодо звільнення  ОСОБА_1 з займаної посади за недотримання постової  системи у відділенні, а молодшій медичній сестрі ОСОБА_8 оголошення  догани (а.с. 38).

Подання  адміністрації Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 щодо звільнення  молодшої медичної сестри (санітарки палатної) відділення № 8 ОСОБА_1 було  розглянуто на загальних профспілкових зборах 24.09.2009 р., на яких прийнято рішення про звільнення зазначеної особи з займаної посади (а.с. 21, 23,24).

Наказом  № 2-л від 03.01.2003 року дозволено  в лікарні за погодженням з профспілковим комітетом впровадження  гнучкого робочого часу. При цьому відділу кадрів та бухгалтерії наказано забезпечити точний облік відпрацьованого часу. Виконання встановленого виробничого завдання кожним робітником та контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу кожним працівником лікарні як при гнучкому, так і при фіксованому часі.. Відділу кадрів наказано проінформувати працівників, котрі переводяться на режим гнучкого робочого часу про дату переведення, умови та специфіку роботи за вказаним режимом не пізніше ніж за місяць.

Проте доказів того, що ОСОБА_1 було  роз’яснено в чому саме полягає режим роботи зі встановленим гнучким робочим часом та про те яким чином  засвідчується  час та факт прийому-передачі зміни між працівниками суду не надано.

Відповідно наказу № 122-л від 30.07.2003 року  дозволено працівникам, які мешкають в селах Ново-Петрівка та Трихати починати робочу зміну з 01 вересня по 01 квітня за гнучким робочим часом, при цьому робоча зміна за цим графіком може починатись не пізніше 08.00 год ранку та 20.00 години вечора.. Встановлено, що робочий час для таких працівників починається з моменту прийняття робочої зміни.

У письмових поясненнях позивача ОСОБА_1, наданих ним  на ім‘я  в.о. зав відділення № 8 17.09.2009 року, тобто одразу після виявлення факту залишення хворих без нагляду, зазначено про те, що він 17.09.2009 року о 07.30 год  прийняв зміну (порахував білизну), а у поясненнях молодшої медсестри ОСОБА_8  від 17.09.2009 р. зазначено про те, що він о 07.35 год 17.09.2009 року  передав хворих  молодшій сестрі ОСОБА_9 і вийшов на приступок адміністративної будівлі (а.с. 40).

При цьому судом з пояснень свідків, наданих у судовому засіданні, достовірно встановлено, що процедура прийому – передачі чергування не обмежується перерахуванням білизни, а складається у тому числі з прийому хворих, ознайомлення з  інформацією стосовно осіб, що поступили до лікарні,  обстеження щодо дотримання санітарно-гігієнічних норм на посту та палатах.

Свідчення старшої медичної сестри ОСОБА_10, надані нею у судовому засіданні стосовно того, що після виявлення 17.09.2009 року о 07.35 год факту самовільного залишення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 хворих без нагляду, нею особисто було перевірено наявність підписів про здачу-прийом зміни  між вказаними особами, спростовуються нею ж написаним 17.09.2009 року рапортом на ім. в.о. зав відділенням № 8, в якому  зазначено про те що молодша медична сестра ОСОБА_1, який прийшов на чергування та повинен був знаходитись  на ІІ посту та молодша медсестра ОСОБА_5, який  не встиг передати чергування, стояли на вулиці, палили та спілкувалися.  

Також суд не вважає це належним доказом прийняття чергування ОСОБА_1, оскільки правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що кожен працівник зобов‘язаний відмітити свій прихід на роботу до початку роботи ( п.  17 розділу 5), проте не містить вимог і процедури засвідчення факту та часу прийому-передачі зміни між  особами, які здають та заступають на чергування.

Таким чином суду не надано жодного доказу, який би підтвердив той факт, що о 07.35 зміна ОСОБА_1 вже була прийнята, оскільки як наказом № 122-л від 30.07.2003 року, так і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були досліджені у судовому засіданні, встановлено обмеження, що робоча зміна  повинна розпочатись не пізніше 08.00 та 20.00 години відповідно, але не зазначено навіть проміжок часу, в якій прийом – передача  чергування може здійснюватись.

З пояснень свідків, наданих у судовому засіданні, встановлено, що у журналі рапортів, на який посилаються представники відповідача, як на доказ  прийняття ОСОБА_1 чергування  від ОСОБА_5, час, з якого особи стали до роботи, працівниками не зазначається.

Посилання представників відповідача на те, що розписами у журналі рапортів працівники засвідчують не свою явку на роботу, а саме факт прийняття зміни від попереднього працівника, не підтверджений жодним допустимим доказом.

Доказів вини у залишенні пацієнтів без нагляду ОСОБА_1 суду не надано та навпаки частково спростовується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, оскільки граничний термін (08.00 год), з якого саме ОСОБА_1 повинен був стати до роботи, ним не порушено. А сам факт присутності у приміщенні Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 не може слугувати доказом того, що особа стала до чергування.

У Рекомендаціях по застосуванню режимів гнучкого робочого часу на підприємствах, в установах та організаціях у галузях народного господарства від 30.05.1985 року Держкомпраці СРСР і Секретарату ВЦРПС, які є чинними в Україні, а також  у Методичних рекомендаціях щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики № 359 від 04.10.2006 року  зазначено про те, що  запровадженню вказаного режиму роботи передує роз‘яснювальна робота, розв‘язання організаційно-технічних питань, відповідна підготовка персоналу та керівників до сприйняття такого режиму, розробка системи контролю та обліку робочого часу кожного працівника, застосування відповідних технічних засобів та узгодження інших питань між роботодавцем та працівниками.

Також передбачено, що організація праці працівників в  умовах  ГРРЧ  передбачає три  складові  робочого часу,  на які може поділятися робочий день (зміна): фіксований час - це час, коли працівник обов'язково повинен бути  на  робочому місці і виконувати безпосередньо свої виробничі функції; змінний час - це час,  коли працівник на свій  розсуд  може починати та закінчувати свій робочий день (зміну). Це, як правило, одна-дві години перед початком (закінченням) зміни та час  перерви на відпочинок і харчування; час перерви на відпочинок і харчування,  який може складати від  30  хвилин  до  двох  годин  на  зміну.  Цей  час   працівник використовує  на  свій  розсуд  і  може бути відсутнім на робочому місці.

При цьому роботодавець,  виходячи  з  структури  робочого  дня   та встановленого  облікового  періоду  кожного  окремого  працівника, бригади або структурного підрозділу,  які  переводяться  на  ГРРЧ, повинен узгодити їх час роботи з роботою інших працівників, бригад або  структурних  підрозділів  шляхом   регулювання   фіксованого, змінного часу і часу перерви на відпочинок і харчування.

Обов'язковою  ж  умовою  застосування  ГРРЧ  є  забезпечення обліку  відпрацьованого  робочого  часу  та  контролю  за трудовою дисципліною працюючих в цьому режимі. Порядок та умови застосування ГРРЧ обов'язково мають бути визначені у правилах   внутрішнього    трудового    розпорядку підприємства.

В порушення зазначених вимог порядку та умов застосування ГРРЧ  адміністрацією Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 під час запровадження та у процесі застосування зазначеного режиму роботи, враховуючи особливість контингенту хворих, які перебувають у лікарні, не визначено проміжок часу, у якій  проводиться прийом-передача чергувань медичним персоналом, не  розроблено та не забезпечено порядку  чіткого фіксування початку роботи працівників, щодо яких застосовано гнучкий робочий час, не забезпечено обліку  відпрацьованого  робочого  часу  та  контролю  за трудовою дисципліною працюючих в цьому режимі.

Таким чином суд вважає, що відповідачем під час впровадження гнучкого робочого часу, з урахуванням особливого контингенту хворих, які перебувають у зазначеній медичній установі та потребують особливого догляду та жорсткого контролю зі сторони медичного персоналу лікарні, допущено суттєві порушення вимог трудового законодавства, оскільки  за умови такої організації обліку початку та кінця робочої зміни, без ведення відповідної офіційної документації, на підставі якої можливо було б  обрахувати загальну кількість годин, відпрацьованих працівником, відсутності належної фіксації часу, з якої працівник став до роботи, тобто моменту виникнення відповідальності за порушення своїх функціональних обов‘язків, взагалі неможливо встановити напевно час, з якого  працівник приступив до виконання своїх безпосередніх трудових обов‘язків, що є неприпустимим.

До того ж ч.3 ст. 40 КЗпП України передбачає звільнення у разі  систематичного невиконання працівником без поважних причин обов‘язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а не з підстав систематичного  невиконання працівником без поважних причин обов‘язків, покладених на нього трудовим договором чи Правилами внутрішнього трудового договору, як це зазначено у наказі про звільнення позивача ОСОБА_1 № 134-к від 29 вересня 2010 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що    наказ № № 134-к від 29 вересня 2010 року., виданий головним лікарем Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що відповідно до ст.235 КЗпП України позивача необхідно поновити   на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими  відділення № 8, запис про прийняття на яку міститься у ксерокопії  трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 6) та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 30 вересня 2009 року по 29 вересня 2010р – за один рік. Визначаючи суму заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд виходить з наступного. Так, згідно довідки відповідача від 28.10.2010р., приймаючи до уваги вимоги абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100 (з наступними змінами), під час визначення суми втраченого заробітку за основу береться середній заробіток за два місяці до звільнення. Отже, середньомісячна зарплата ОСОБА_1 складає 2646.86грн. (1235,73грн.+1411,13грн.) : 2 міс.). Тобто, за період з 30 вересня 2009 року по 29 вересня 2010р – вона складає 15881 грн. 16 коп.

Таким чином, загальна сума втраченого заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 15881 грн. 16 коп.

Крім цього судом встановлено, що порушення відповідачем законних прав позивача у зв’язку з його неправомірним звільненням призвело до моральних страждань ОСОБА_1, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя. Таким чином, на підставі ст..237-1 КЗпП України, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає вимоги позивача, щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтованими. Між тим, оцінивши ступінь душевних страждань та хвилювань ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню – в сумі 500 грн.  

Що стосується вимог щодо стягненню з відповідача витрат на отримання правової допомоги, то суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково, оскільки в даному випадку мають місце судові витрати, пов'язані з розглядом справи, передбачені ст. 79 ЦПК України, та Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Згідно п.2 ч.2 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України до судових витрат належать витрати на правову допомогу. Стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. На даний час це питання врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 " Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Правова допомога надавалась позивачу у період з жовтня 2009 р. по жовтень 2010 року. При цьому загальна кількість годин тривалості судових засідань, проведених за цей період, складає 11 годин. Відповідно до квитанції № 69 від 19.11.2009 р. позивачем  сплачено  адвокату ОСОБА_2 гонорар  за ведення його цивільної справи в суді в сумі  1500 грн.(а.с.8), які з урахуванням загальної кількості часу тривалості судових засідань, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, який поніс зазначені витрати. Проте, суду не надано доказів фактичних витрат робочого часу адвокату на складання позовної заяви, за що позивачем відповідно до квитанції № 65 сплачено адвокату ОСОБА_2 200 грн. (а.с. 7), а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу у суді

На підставі ст..88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 178 грн. 81 коп. і витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.00коп., разом – 298грн.81коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №  134-к від 29 вересня 2009р., виданий головним лікарем  Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 про звільнення ОСОБА_1.

Поновити   ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими відділення №  8 Миколаївської обласної психіатричної лікарні №  2.

Стягнути з Миколаївської обласної психіатричної лікарні №  2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15881 грн. 16 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 500грн.00коп., витрати на правову допомогу – 1500 грн., а разом – 17881грн.16коп. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню шістнадцять копійок).    

Стягнути з Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 на користь держави судовий збір в сумі 178грн.81коп. і витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.00коп., разом – 298грн.81коп..

Рішення в частині поновлення на роботі   ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня його  проголошення .

Суддя:    (підпис)

Повне рішення виготовлено 02 листопада 2010 року.

З оригіналом згідно:

суддя