ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 жовтня 2010 року 14:25 № 2а-5305/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенко В.П., суддів Шарпакової В.В., Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Тимошенко К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елекон"
до
третя особа Міністерства економіки України
Державна податкова адміністрація України
проскасування дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елекон" (надалі –Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про зобов’язання Міністерства економіки України скасувати дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування, яка була застосована до позивача і продовжує діяти по теперішній час.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку, позивача відсутні підстави для застосування спеціальної санкції, оскільки позивач у встановленому порядку звернувся до відповідача з клопотанням про скасування дії спеціальної санкції, додавши до нього документи на підтвердження неможливості подальшого вжиття ним заходів з усунення порушень законодавства України, які призвели до застосування санкції, а відповідач неправомірно відмовляє. Тому позивач просить скасувати дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування в судовому порядку.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав ненадання позивачем жодних доказів, передбачених п. 2.4 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого Наказом Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України № 340/672 від 09 листопада 2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2007 року за N 30/13297. У зв’язку з чим відсутні підстави для скасування дії спеціальної санкції та задоволення позову.
Третя особа в поясненнях по суті позовних вимог, також просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач до клопотання про скасування дії спеціальної санкції не додав документи державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю та/чи валютним контролем, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України. А також, у контрагента позивача наявні активи, що підтверджено Міністерством юстиції Грузії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року відкрито провадження у справі (суддя Ковзель П.О.) та призначено попереднє судове засідання на 01 червня 2010 року.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 22 червня 2010 року на підставі п.2.5.15 «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах», у зв’язку з припиненням повноважень судді Ковзеля П.О., у справі №2а-5305/10/2670 суддю призначено повторно та справу передано судді Катющенко В.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2010 року прийнято справу до свого провадження та призначено попереднє судове засідання на 21 липня 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2010 року залучено до участі у справі Державну податкову адміністрацію України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Катющенко В.П., суддів Шарпакової В.В., Огурцова О.П. у судовому засіданні на 10 вересня 2010 року.
Судове засідання, призначене на 10 вересня 2010 року не відбулось, оскільки суддя Катющенко В.П. перебував на лікарняному, у зв’язку з чим судове засідання було призначене на 19 жовтня 2010 року.
В судовому засіданні 19 жовтня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Наказом Міністерства економіки України «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України»від 14 червня 2007 року N 102/272 (надалі - наказ N 102/272) починаючи з 10 липня 2007 року, застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, в тому числі і до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елекон".
Згідно наведеного наказу спеціальну санкцію застосовано за порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (зі змінами та доповненнями) та пов'язаних з ним законів України (ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 5 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"), відповідно до Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. N 52 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 р. за N 260/4481), на підставі подання Державної податкової адміністрації України вих. від 24.05.2007 N 6331/5/22-6016, вх. від 29.05.2007 N 46/28860-07.
Відповідно до п. 5 Додатку N 1 до наказу N 102/272 підставою для застосування санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елекон" є порушення ним ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року185/94-ВР.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Враховуючи викладене, порушенням є саме наявність заборгованості контрагента, тобто не зарахування на валютні рахунки позивача виручки у строки, визначені договором з урахуванням 180 календарних днів з дати митного оформлення.
В процесі розгляду спору судом було встановлено, що підставою для застосування спеціальної санкції було невиконання контрагентом позивача зобов’язань за зовнішньоекономічним контрактом № 02/07-2006 від 28 липня 2006 року, укладеним між ТОВ "Фірма "Елекон" та ТОВ "Максимус" (Республіка Грузія) на суму 32720,26 доларів США. Зазначена дебіторська заборгованість була виявлена під час проведення виїзної позапланової перевірки податковим органом.
Відповідно до ч. 12 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року N 959-XII у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Частиною 13 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" регламентовано, що клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Разом з тим, судом відзначається, що порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначений, також, Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року N 52 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за N 260/4481 (далі –Положення № 52).
При цьому, приписи пункту 4.15 Положення № 52 повністю кореспондуються з частинами 12, 13 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і дані норми регламентують один й той самий порядок та містять подібні вимоги.
На підставі ч. 12, 13 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та п. 4.15 Положення № 52 позивач 25 грудня 2009 року звернувся до Департаменту з контролю та регулювання ЗЕД Міністерства економіки України з клопотанням № 23 про скасування дії спеціальної санкції, оскільки позивачем були вчинені усі можливі практичні дії з повернення дебіторської заборгованості ТОВ "Максимус" (Республіка Грузія) на суму 32720,26 долара США.
Так, зокрема, позивач отримав рішення Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово Промисловій Палаті України по справі АС № 117г/2007 від 22 січня 2008 року про зобов’язання ТОВ «Максимус»сплатити ТОВ «Фірма «Елекон»суму основного боргу у розмірі 32720,26 доларів США, яке, в свою чергу, ухвалою Верховного Суду Грузії по справі № а-1136-ш-32-08 від 20 жовтня 2008 року визнане на території Грузії.
Також, позивач вживав заходів щодо повернення дебіторської заборгованості на територію України шляхом примусового виконання судового рішення про стягнення з ТОВ «Максимус»суми боргу, що підтверджується листом Міністерства юстиції Грузії № 01/23/03-8862 від 16 жовтня 2009 року, у відповідь на лист Міністерства юстиції України № 26-2490-09 від 25 червня 2009 року.
При цьому, позивач підтвердив відсутність будь-якої дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічним договорам з іншими контрагентами, окрім ТОВ «Максимус», довідками ВАТ «ВіЕйБі Банк»№ 67-350 від 26 березня 2010 року та № 67-501 від 21 липня 2010 року.
Отже, на думку позивача, він не має більше інших можливостей для вжиття практичних заходів щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Максимус», тобто заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", що є підставою для скасування дії спеціальної санкції, оскільки згідно ч. 5 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та п. 2.3. Положення № 52 індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економіки України.
Натомість Міністерство економіки України листом № 4202-31/284 від 12 березня 2010 року відмовило позивачу у скасуванні дії спеціальної санкції, посилаючись на думку ініціатора подання про застосування санкції – Державної податкової адміністрації України -, викладену в листі № 1958/5/22-6016 від 25 лютого 2010 року щодо недоцільності її скасування з підстав наявності у кредитора банківських активів.
Дійсно Міністерство юстиції Грузії в листі № 01/23/03-8862 від 16 жовтня 2009 року (копія у матеріалах справи), повідомило, що у власності ТОВ «Максимус»не має рухомого або нерухомого майна, а наявні кошти на банківському рахунку зняти не можливо у зв'язку з тим, що активи підприємства перебувають у іпотечній заставі. Одночасно Міністерство юстиції Грузії відзначило, що вживаються усі необхідні заходи для встановлення наявності іншого майна ТОВ «Максимус», про що буде повідомлено пізніше.
З огляду на викладене судом не приймаються доводи позивача стосовно неможливості подальшого вжиття практичних заходів щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Максимус», оскільки докази свідчать, по-перше, про наявність у ТОВ «Максимус»активів, тобто суми коштів, які перебувають в його розпорядженні, що в свою чергу не є беззаперечним доказом безнадійності стягнення боргу, оскільки перебування активів під заставою не є запорукою безнадійності їх стягнення в майбутньому. По-друге, уповноваженими органами Грузії встановлюється наявність іншого майна ТОВ «Максимус», проте, як свідчать матеріали справи та встановлено у судовому засіданні, позивач після отримання цієї інформації більше не вживав заходів щодо повторного звернення стосовно стану активів ТОВ «Максимус».
Також, пунктом 2.4 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України від 09 листопада 2006 року N 340/672 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 січня 2007 року за N 30/13297 (надалі –Порядок N 340/672) передбачено, у разі, якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності усунуто порушення законодавства України або застосовано практичні заходи, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, або надано достатні докази неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного закону, Державною податковою адміністрацією може готуватися подання про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій.
Додатковими доказами цього можуть бути дії щодо неможливості виконання рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України на території іноземної держави про стягнення з нерезидента заборгованості в зв'язку з:
ліквідацією нерезидента, яка підтверджена копією документа вповноваженого органу країни розташування сторони договору, легалізованою в установленому порядку;
банкрутством нерезидента та/або відсутністю коштів на рахунках або майна та доходів нерезидента, які можуть бути стягнені в установленому законодавством порядку;
неможливістю встановити місцезнаходження нерезидента (розшук), про що свідчить довідка компетентних органів країни нерезидента, засвідчена в установленому порядку;
витратами на виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості нерезидента, у тому числі на оплату юридичних послуг, що значно перевищують саму суму боргу, та інші дії, підтверджені документально.
Беручи до уваги вищенаведену норму, наявність активів у ТОВ «Максимус», факт відсутності інших допустимих доказів щодо безперспективності застосування позивачем практичних заходів, а також враховуючи відсутність додаткових доказів щодо неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що передбачені Порядком N 340/672, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування дії спеціальної санкції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо відмови позивачу у скасуванні дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елекон" відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді В.В. Шарпакова
О.П. Огурцов
Постанову складено в повному обсязі та підписано 25 жовтня 2010 року.