Справа № 2-1856/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

        Головуючого – судді Журавель В.А.

        При секретарі – Абдюшевій Л.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Харківської міської ради, 3 особа 1 Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом  

                    в с т а н о в и в :

    Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду, посилаючись на те, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 55/200 частин житлового будинку з надвірним будівлями АДРЕСА_1. Право власності на вказану частину будинку належало померлій на підставі  свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05 листопада 1959 року 6 ХДНК.  Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є її дочка – позивачка по справі.  На час відкриття спадщини вона мешкала із матір»ю в спірному будинку, оскільки з 1979 року зареєстрована в ньому. Позивачка поховала матір та після її смерті продовжувала проживати в будинку, нести витрати по утриманню будинку.  Тобто позивач фактично прийняла спадщину після смерті матері, але не оформила її відповідному порядку. При цьому у встановлений законом 6-місячний термін вона звернулася до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, підготувала документи, необхідні для отримання свідоцтва, але не отримала його, оскільки не змогла підтвердити факт родинних стосунків із померлою з причини відсутності у неї свідоцтва  про народження. А у поновленні свідоцтва про народження позивачці органами РАЦС було відмовлено.  Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Троїцьк Челябинської області, її батьками були ОСОБА_7, 1913 року народження та ОСОБА_6, 1914 року народження.  Батьки позивачки зареєстрували  шлюб 20 січня 1934 року, мати позивачки змінила прізвище на «ОСОБА_14», саме в цьому шлюбі і народилася позивачка.  ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивачки загинув, ОСОБА_9 як жінка загиблого червоноармійця отримувала пенсію у зв’язку із втратою годувальника, в тому числі на позивачку, як дочку загиблого.  28 березня 1953 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 та змінила прізвище з «ОСОБА_14» на «ОСОБА_17».  Саме ОСОБА_10 раніше належали 55/200 частин спірного житлового будинку із надвірними будівлями.  ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та заповів вказану частину будинку своїй дружині ОСОБА_6 Остання у 1959 році отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 55/200 частин спірного будинку і з того часу була власницею цієї частини будинку.  21 лютого 1976 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб із ОСОБА_12, змінила прізвище на «ОСОБА_12». Протягом декількох років вона зверталася до органів РАЦСу з метою отримання повторного свідоцтва про її народження, але їй було відмовлено.  При таких обставинах позивачка не мала змоги отримали в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, тому була вимушена звернутися до суду. Тому позивачка просила суд встановити  факт того, що вона є донькою ОСОБА_6 та визнати за позивачкою право власності на 55/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями  АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

    У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повністю підтримали заявлені позовні вимоги, надали судові аналогічні пояснення.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5  у судове засідання не з»явилися, надали судові заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі.

    Представник відповідача –Харківської міської ради - в судове засідання не з»явився з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки,  про причину неявки суд не сповістив.

    Представник 3 особи - 1 Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з»явився, надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності.  

    Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Як  встановлено у судовому засіданні право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_2 – 45/400 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10 серпня 2000 року 1 ХДНК р.№ 6-2093; ОСОБА_3 – 45/400 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10 серпня 2000 року 1 ХДНК р. № 2093; ОСОБА_6 – 55/200 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 листопада 1959 року 6 ХДНК р№8371; ОСОБА_16 – 45/200 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10 серпня 2000 року 1 ХДНК р. № 6-2091; ОСОБА_17 – 55/200 частин на підставі постанови Жилкомісії по денаціоналізації домів від 20 грудня 1922 року / а. с. 7/.

Позивачка ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Троїцьк Челябинської області / а. с. 25/, її батьками були ОСОБА_7, 1913 року народження та ОСОБА_6, 1914 року народження.  Батьки позивачки зареєстрували  шлюб 20 січня 1934 року, мати позивачки змінила прізвище на «ОСОБА_14», саме в цьому шлюбі і народилася позивачка / а. с. 26/.  ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивачки загинув, ОСОБА_9 як жінка загиблого червоноармійця отримувала пенсію у зв’язку із втратою годувальника, в тому числі на позивачку, як дочку загиблого / а. с. 28-29/.

28 березня 1953 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 та змінила прізвище з «ОСОБА_14» на «ОСОБА_17» / а. с. 27/.  Саме ОСОБА_10 раніше належали 55/200 частин спірного житлового будинку із надвірними будівлями.  ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 / а. с. 30/ та заповів вказану частину будинку своїй дружині ОСОБА_6

05 листопада 1959 році ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 55/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 і з того часу була власницею цієї частини будинку.  

21 лютого 1976 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб із ОСОБА_12, змінила прізвище на «ОСОБА_12» / а. с. 24/.

Свідок  ОСОБА_18 пояснила судові, що була знайома із сім»єю позивачки з 1976 року. На той час позивачка разом із своєю матір»ю ОСОБА_6 та синами проживала в спірному будинку по АДРЕСА_1.  Жінки називали одна одну дочкою та матір»ю, в них були добрі сімейні стосунки, як у близьких людей.  Позивачка доглядала матір, особливо коли вона стала потребувати сторонньої допомоги, водила її до лікарні. Після смерті матері позивачка залишилася проживати в цьому будинку та проживає  в ньому до цього часу.

Свідок ОСОБА_19 пояснила судові, що раніше працювала разом із ОСОБА_6, тому добре знала її сім»ю.  Багато років тому після розірвання шлюбу свідок фактично залишилася без житла і ОСОБА_1 запропонувала їй пожити у її матері. Тому свідок оселилася в будинку АДРЕСА_1, де прожила 2 роки. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спілкувалися як рідні люди, вели себе як донька та мати, тому їх родинний зв'язок не викликав ніяких сумнівів.  Після того, як ОСОБА_6 захворіла, позивачка завжди доглядала її та піклувалася про неї, після смерті ОСОБА_6 позивачка поховала її.  Також свідок пояснила судові, що інших дітей, крім позивачки, у ОСОБА_6 не було.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Тому суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 була дочкою ОСОБА_6, тому суд  вважає за можливе встановити  факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_6

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 28.08.1990 року / а. с. 8/.

На момент її смерті відкрилася спадщина у вигляді 55/200 частин житлового будинку з надвірними  будівлями  АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 529 ЦК України / в редакції 1963 року/, який діяв на момент смерті ОСОБА_6, при спадкуванні за законом спадкоємцями 1 черги є у рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.  

 Заповіту ОСОБА_6 не залишила. Тому єдиним спадкоємцем 1 черги за законом  після смерті ОСОБА_6 є  її дочка ОСОБА_1  

Як вбачається з довідки Харківського обласного державного нотаріального архіву  після смерті ОСОБА_6  заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини не надходили, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, спадкова справа не заводилася / а. с. 62 /.

Відповідно до будинкової книги на домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в спірному будинку з 19 листопада 1979 року / а. с. 25, 81/.

Після смерті ОСОБА_6 позивачка фактично прийняла спадщину, оскільки   постійно проживала у спірному будинку та  була в ньому зареєстрована, вона вступила в управління та володіння частиною житлового будинку та надвірних будівель. Позивачка користується будинком, підтримує його у належному технічному стані, сплачує податки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України / в редакції 1063 року/, який діяв на момент смерті ОСОБА_6,  вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим  майном, якщо він подав у державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини .

Факт того, що позивачка, крім фактичного прийняття спадщини, мала намір у встановленому законом порядку завернутися до нотаріальної контори підтверджується довідкою-характеристикою, виданою на ім»я позивачки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» довідку-характеристику про реєстрацію спірного домоволодіння для отримання свідоцтва про право на спадщину  / а. с. 23/. Крім того, на замовлення позивачки було виготовлено технічний паспорт  на частину спірного домоволодіння, яке зареєстровано за ОСОБА_6 / а с 10-22/. Але у зв’язку із відсутністю свідоцтва про народження позивачки, вона не мала змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України / в редакції 2004 року/  щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

    Згідно до ст. 1268 ч 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову  від неї.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка на час відкриття спадщини  постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_6, після смерті матері вступила в управління та володінням спадковим майном, підтримує його в належному технічному стані, веде господарський нагляд, несе тягар його утримання, тобто несе усі права та обов»язки власника будинку. Від спадщини ОСОБА_1 не відмовлялася, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6, які б претендували на спадщину після її смерті, судом не встановлено. У зв’язку із чим суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на 55/200 частин спірного будинку у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_6 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215, 256 ЦПК України, ст. ст. 524, 527, 529, 549 ЦК України / в редакції 1963 року/,  ст. ст. 1220-1222, 1258, 1261, 1268, п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України / в редакції 2004 року/, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Встановити  факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є рідною донькою ОСОБА_6, 1914 року народження.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200  частин житлового будинку із надвірними будівлями АДРЕСА_1  у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

    Суддя                                                                          В.А.Журавель