Копія
Справа № 2-а-5926/10/2270/10/7
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-судді
суддівПетричковича А.І.
Шевчука О.П.
Михайлова О.О.
при секретаріВасільєву С.В.
< за участі >< перелік сторін >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа > до Апеляційного суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України , Державного казначейства України , Міністерства фінансів України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа > про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, –
В С Т А Н О В И В:
31.08.2010 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що працює суддею апеляційного суду Хмельницької області з 23.11.1998 року і має І кваліфікаційний клас судді та довічне грошове утримання з 22.01.05 року. Вважає, що за період з 03.12.2007 року по 01.06.2010 року їй була не доплачена заробітна плата, матеріальна допомога та щомісячне грошове утримання судді і на цей борг має бути нарахована компенсація за невчасну виплату.
У позові від 19.07.2010 року, посилаючись на Конституцію України, Закони України “Про статус суддів”, “Про оплату праці”, “Про судоустрій України”, БК України, постанови КМ України №856 від 03.09.2005 року “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”; №1243 від 21.05.2005 року “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів”, Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМ України №1427 від 20.12.1997 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року, просив: визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не проведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги та щорічного грошового утримання у відповідності до законодавчо встановлених розмірів зарплати за період з 03.12.2007 року по 01.06.2010 року; зобов’язати відповідачів здійснити даний перерахунок заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання і виплатити позивачу недоплачені кошти; зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.01.2008 року до 01.06.2010 року.
15.09.2010 року до суду поступила заява позивача про зміну позовних вимог від 10.09.2010 року, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не проведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання у відповідності до законодавчо встановлених розмірів зарплати за період з 03.12.2007 року до 30.09.2010 року; зобов'язати відповідачів здійснити даний перерахунок заробітної плати, матеріальної допомоги та щорічного грошового утримання і виплатити позивачу недоплачені кошти; зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 03.12.2007 року до 30.09.2010 року і справу розглянути у його відсутності.
Міністерство фінансів України 08.10.2010 року надіслало суду заперечення №31-28030-06-26/24728 від 17.09.2009 року, в якому позовні вимоги не визнало і зазначає, що Законами України про Державний бюджет України на 2007-2010 роки видатки для судів на фінансування основної заробітної плати були передбачені в повному обсязі і вони здійснені Державним казначейством України на 100 відсотків. З 1 січня 2003 року до 1 січня 2011 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду. В позові не зазначено підстав звернення позивача з вимогами до Мінфіну, а також не наведено фактів та не надано доказів порушення прав позивача на отримання зарплати саме Мінфіном України, тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Оскільки позивач міг і повинен був дізнатися про норми, введені законами України про державний бюджет на відповідний рік, які обов'язково оприлюднювалися в офіційних виданнях, то Мінфін України наполягає на застосуванні статті 100 КАС України. Крім цього, просить розглядати справу за відсутності його представника.
Запереченням Державного казначейства України від 22.09.2010 року №5-13/5461-17889, яке надійшло до суду 08.10.2010 року, констатовано, що головним розпорядником коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація, а Державне казначейство України не має права розпоряджатись коштами, які призначені для фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Позовні вимоги не визнає і просить справу слухати без участі його представника.
Представник ДСА України в судовому засіданні подав письмове заперечення від 30.09.2010 року, яке підтвердив у суді. Додатково пояснив, що ДСА України зверталась до Верховної Ради України, КМ України, щодо вирішення питання оплати суддів, докази про що він для огляду надає суду, однак, яка була на це реакція цих органів йому не відомо.
Позивач просить справу слухати без його участі, про що вказує у позові і заяві про зміну позовних вимог.
Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно довідок апеляційного суду Хмельницької області №06-38/10-49 від 27.05.2010 року і №15-1.9/к від 07.06.2010 року, за період з 1 лютого 2009 року по 30 квітня 2010 року заробітна плата позивача розраховувалась з посадового окладу в розмірі 2988 гривень, вона працює на посаді судді з 18.11.1998 року, їй надано довічне утримання з 22.01.05 року і присвоєний 1 кваліфікаційний клас судді.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 і ч.1 ст.130 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство і статус суддів. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
За змістом ч.3 ст.3 Закону України “Про статус суддів” однією з гарантій незалежності суддів є гарантоване державою фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.
З врахуванням статусу позивача - судді апеляційного суду, як професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення (ч.1 ст.130 Конституції України) держава взяла на себе обов'язок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами (ч.3 ст.22 Конституції України).
Відповідно до ст.44 Закону України “Про статус суддів” заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Постановою КМ України від 03.09.2005 року №865 “Про оплату праці суддів”, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Відповідно до додатку 4 до постанови КМ України №865 з 01.01.2006 року, яким встановлені розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів посадовий оклад судді апеляційного суду Хмельницької області становить 9 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою КМ України №1310 від 31.12.2005 року затверджено зміни що вносяться до постанови КМ України від 3 вересня 2005 року №865, а саме постанову доповнено п.4-1 наступного змісту: “Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться”. Аналогічне положення закріплено у постанові КМ України №1243 від 21.12.2005 року "Питання оплати вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів".
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови КМ України від 21.12.2005 року №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови КМ України від 31.12.2005 року №1310 “Про внесення змін до постанови КМ України від 03.09.2005 року №865”та пункт 4-1 постанови КМ України від 03.09.2005 року №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”. Приймаючи зазначену постанову, суд встановив, що КМ України, в порушення п.14 ст.92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року) і є обов'язковою до виконання на всій території України відповідно до ст.124 Конституції України.
КАС України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення, як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод і Конституцією, як право на судовий захист.
З системного аналізу положень ст.ст.8, 19, 124 і 152 Конституції України вбачається, що наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Отже, з моменту втрати чинності пункту 4-1 постанови КМ України від 03.09.2005 року №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” і постанови КМ України №1243 від 21.12.2005 року "Питання оплати вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів", яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України та апеляційний суд Хмельницької області зобов'язані були застосовувати Постанову №865 в первісній редакції та визначати розмір посадового окладу позивача, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, діючого на день проведення виплат.
Статтею 10 Закону України “Про оплату праці” визначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням КМ України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України.
Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" визначений розмір мінімальних заробітних з 1 липня 2009 року - 630 грн., а з 1 жовтня 2009 року - 650 грн.
Відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати встановлено з 1 листопада 2009 року - 744 грн., з 1 січня 2010 року - 869 грн., з 1 квітня 2010 року –884 грн., а з 1 липня 2010 року - 888 грн.
Згідно ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 869 грн., з 1 квітня 2010 року - 884 грн., з 1 липня 2010 року - 888 грн.
Саме виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати повинен був розраховуватись посадовий оклад позивача починаючи з 19 серпня 2009 року.
За змістом ст.130 Конституції України складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які відповідно до ст.64 Конституції України не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави. Невід'ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів (ст.ст.42-45 Закону України “Про статус суддів”).
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст.14 Закону України “Про судоустрій України”). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, пов'язана з діяльністю центральних органів виконавчої влади: Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України. Державною судовою адміністрацією України, Державним казначейством України та судом в якому працює суддя.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява №63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення). Згідно з п.26 цього ж Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Згідно ст.22 Закону України "Про оплату праці" суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством.
Таким чином, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 серпня 2009 року є звуженням його законного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії незалежності судової влади, а також не заслуговують на увагу посилання відповідачів на відсутність коштів у бюджеті для виплати у повному обсязі заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання судді.
На виконання повноважень, визначених п.5 ст.116 Закону України “Про судоустрій України”, Рада суддів України рішенням від 27.06.2008 №105 зобов'язала Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Статтями 32-37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою КМ України, від 27.12.2006, № 1837 "Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України") Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим КМ України.
Згідно п.2 згаданого Положення Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд КМ України.
У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Визнання незаконним постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 №1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865”та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.
Згідно ч.2 ст. 125 Закону України "Про судоустрій України" Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до цього Закону. Організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України, Конституційного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратами цих судів.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначені ст.126 Закону України "Про судоустрій України" серед яких є: п.9 виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом; п.10 здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів. Також Державна судова адміністрація здійснює свої повноваження відповідно до Конституції України, цього та інших законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, положення про державну судову адміністрацію, рішень з'їзду суддів України та Ради суддів України.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям.
В порушення вимог ст.ст.20, 21 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушила принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч. 1 ст.7 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.94 КЗпП України, ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітну плату виплачує працівникові за виконану роботу власник або уповноважений ним орган, яким у даному випадку є апеляційний суд Хмельницької області.
Отже, суб'єкти владних повноважень - Міністерство фінансів України, Державна судова адміністрація України і апеляційний суд Хмельницької області проявили бездіяльність, адже не вчинили всіх необхідних дій, направлених на реалізацію прав позивача, щодо отримання ним заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про державний бюджет на відповідний рік, так як не надали суду жодних доказів на спростування позовних вимог. Факти звернення ДСА України до Верховної Ради України, КМ України і інших органів, щодо врегулювання питання виплати зарплати суддям у повному обсязі, не спростовують факт бездіяльності, адже його представник і інші відповідачі не надали суду будь-яких відповідей на ці звернення, тому можна зробити висновок, що їх не було, але й не було подальших дій заявника. Крім цього, на думку суду сам факт таких звернень, по суті підтверджує позовні вимоги, адже у них відповідач ставить питання виплати зарплати суддям з розрахунку встановлених Законами України мінімальних розмірів зарплат за відповідні періоди (лист до Міністерства праці та соціальної політики України №17-1961/10 від 02.04.2010 року, спільний лист ДСА України і Ради суддів України до КМ України в 2010 році і інші).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865”та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року.
Тому, нарахування та виплата позивачу заробітної плати та матеріальної допомоги, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, повинна здійснюватись починаючи з 19 серпня 2009 року до того часу, коли відповідним законодавчим актом не буде змінено порядок нарахування заробітної плати суддям.
З матеріалів справи вбачається, що з 22.01.05 року позивачеві призначено щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України “Про статус суддів” щомісячне довічне грошове утримання призначається в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Щодо застосування судом ст.100 КАС України на чому наполягають Мінфін України і Державне казначейство України, то суд вважає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду встановленого цим Кодексом або іншими законами, але згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь - яким строком, тому строк звернення на думку суду не пропущений позивачем.
З урахуванням встановленого, також суд приходить до висновку, що Державне казначейство України не порушувало жодних прав позивача.
Відповідно до п.п.2 і 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, апеляційного суду Хмельницької області є частково обґрунтованими в частині визнання протиправної бездіяльності вказаних відповідачів та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати, матеріальної допомоги та довічного грошового утримання з 19 серпня 2009 року по 30 вересня 2010 року, адже суб’єкти владних повноважень, які заперечують проти позову не довели, що діяли в межах Закону з урахуванням встановленого судом.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законами України “Про статус суддів”, “Про судоустрій України”, "Про Державний бюджет України на 2009 рік", “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, "Про оплату праці", БК України, КЗпП України, Постановою КМ України від 03.09.2005 року №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” і ст.ст. 4-12, 17-21, 70-71, 94, 99-103, 158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України і апеляційного суду Хмельницької області, щодо неприйняття всіх заходів з повного фінансування заробітної плати, щомісячного довічного грошового утримання, компенсації за порушення строків їх виплати ОСОБА_5 з 19 серпня 2009 року по 30 вересня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України і апеляційний суд Хмельницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_5 заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного довічного грошового утримання за період з 19 серпня 2009 року по 30 вересня 2010 року, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України і апеляційний суд Хмельницької області забезпечити нарахування та виплату ОСОБА_5 компенсації втрати частини заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 19 серпня 2009 року по 30 вересня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копії постанови надати сторонам.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Головуючий Суддя /підпис/ Петричкович А.І.
Судді Шевчук О.П.
Михайлов О.О.
< Довідник >
"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович