Справа № 11- 730/10 Головуючий у 1 інстанції Гумен В.М.
Категорія ч.1 ст. 121 КК Доповідач Навозенко Л.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого Навозенко Л.С.
суддів Миронцова В. М., Мельниченка Ю. В.
з участю прокурора Щербака О. В.
засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого-адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з середньо-технічною освітою, не одружений, працівник ТОВ „Пожспецмаш”, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_2 20000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 608 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення судових експертиз.
Стягнуто з засудженого на користь держави 900 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування витрат понесених на лікування потерпілого.
Питання речових доказів вирішене відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину за таких обставин.
24 лютого 2010 року близько 2.00 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на подвір’ї будинку №37 за місцем проживання ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_2 в ході сварки, яка виникла на ґрунті неприязних стосунків, яка переросла в бійку, умисно наніс кухонним ножем потерпілому ОСОБА_2 удар в область грудної клітки, чим заподіяв потерпілому проникаюче ножове поранення, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляції адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок та призначити засудженому покарання не пов’язане з позбавленням волі. Вважає призначене покарання занадто суворим і таким що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину, оскільки ОСОБА_1 захищався від неправомірних дій потерпілого, який сам затіяв сварку. Також просить врахувати, що у судому засіданні засуджений свою вину визнав повністю та розкаявся, частково відшкодував завдані збитки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується та має постійне місце роботи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, потерпілого та його представника, які просили пом’якшити засудженому покарання, врахувавши, що засуджений повністю розрахувався з потерпілим, має молодий вік, визнав свою вину, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину, правильно застосований і матеріальний закон.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, судом допущено не було.
Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.
Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України.
У справі відсутні будь-які дані на підтвердження доводів адвоката про вчинення засудженим злочину внаслідок неправомірної поведінки потерпілого.
Характер та кількість виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, невелика їх кількість у самого ОСОБА_1, обставини, що передували події, свідчать про те, що протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого не було, а ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони від протиправних дій чи сильного душевного хвилювання.
Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке відповідає нижчій межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та позитивні дані про його особу.
Але при цьому колегія суддів вважає, що суд необґрунтовано прийшов до висновку про відсутність обставин, які пом’якшують покарання. Так, в апеляційній інстанції засуджений визнав свою вину, просив вибачення у потерпілого, відшкодував йому завдані збитки. Потерпілий вважав, що виправлення засудженого можливо і без ізоляції його від суспільства.
Колегія суддів вважає за необхідне врахувати також молодий вік засудженого, те що він раніше не судимий, займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується як за місцем роботи так і за місцем проживання. Всі ці обставини на думку колегії суддів свідчать про можливість звільнення засудженого від покарання з випробуванням.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 121 ч.1 КК України до міри покарання призначеної місцевим судом. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті цей же вирок суду залишити без змін.
Судді:
Навозенко Л. С. Миронцов В. М, Мельниченко Ю. В.