Справа № 2-148/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року                             Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області  у складі:

  головуючого судді: Пелипенко К.В.

  при секретарі:  

  за участю:

  від позивача:      

  від відповідача:

  від третьої особи-1:

  від третьої особи-2:

 від третьої особи-3:

 від третьої особи-4:

 від третьої особи-5: Хандрига Л.І.

ОСОБА_3, представник ОСОБА_4

представник ОСОБА_5, дов. ВМК № 287238 від 08.02.2010р.

представник ОСОБА_5, дов. № 46 від 26.07.2010р.

представник ОСОБА_5, дов. № 182 від 26.07.2010р.

представник ОСОБА_5, дов. № 57 від 29.07.2010р.

представник ОСОБА_5, дов. ВМХ № 812082 від 29.07.2010р.

представник ОСОБА_5, дов. ВВА № 301166 від 30.08.2010р.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до  ОСОБА_6 (м. Донецьк)

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  ОСОБА_7 (с. Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  ОСОБА_8 (с. Новоселівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_9 (с. Озерне Петропавлівського району Дніпропетровської області)

третя особа-4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_10 (м. Макіївка Донецької області)

третя особа-5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_11 (м. Красноармійськ Донецької області)

про  відшкодування збитків, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого, з урахуванням зміненої позовної заяви, що надійшла до суду 13.07.2010р., просить стягнути з відповідача – ОСОБА_6 відшкодування збитків в розмірі 269 542, 52 грн.    

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладених 01.06.2004 року договорів про спільну діяльність з третіми особами по справі позивач володів та користувався для спільної діяльності належними третім особам земельними ділянками для сільськогосподарських потреб і надавав третім особам сільськогосподарську продукцію у визначених договором асортименті та кількості. Зазначені договори були укладені на 5 років і діяли з 01.07.2004 року по 01.07.2009 року. Як зазначає позивач, вказані договори не визнавалися недійсними, не змінювались і не розривались. Так, навесні 2009 року на цих земельних ділянках позивачем був посіяний соняшник. 24.05.2009 року він перевірив сходи соняшника і переконався, що вони добрі. 27.05.2009 року при огляді земельних ділянок позивач помітив, що 53,9 га з них, тобто більше половини поля, а саме ті земельні ділянки, власниками яких є треті особи по справі, перекультивовано.  28.05.2009 року позивач побачив, як відповідач на перекультивованій частині поля проводить посівні роботи. Таким чином, як зазначив позивач, відповідач здійснив потраву його посіву соняшника, знищивши врожай соняшника на площі 53,9 га. Виявивши цей факт 10.06.2009 року позивач звернувся до земельної комісії Петропавлівської районної державної адміністрації, на підставі якої 16.06.2009 року був складений акт комісійного обстеження земельної ділянки. При складанні зазначеного акту відповідач від спілкування з комісією ухилився. Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому було спричинено майнову шкоду у вигляді збитків, які він просить стягнути з відповідача на його користь.  

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали в повному обсязі змінені позовні вимоги і просили їх задовольнити в повному обсязі. Наполягали на тому, що відповідач діяв неправомірно, знищуючи посів соняшника, не мав права це робити, оскільки бачив, що ця земельна ділянка засіяна соняшником і його сходи добрі. Своїми діями спричинив непоправну шкоду позивачу, просили стягнути з відповідача зазначену суму.      

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що договори про спільну діяльність, що були укладені між позивачем та третіми особами по справі, не були зареєстровані в установленому порядку, як того вимагають вимоги закону, отже вони фактично не є укладеними і носять формальний характер. Крім того, укладаючи договори про спільну діяльність, сторони договору фактично приховали інший правочин – договір оренди земельної ділянки. При аналізуванні діяльності позивача одразу ж можна прийти до висновку, що він саме орендував земельні ділянки, оскільки сплачував їх власникам орендну плату та ін., а відповідно до чинного законодавства договори оренди земельної ділянки підлягають обов’язковій державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації, а за відсутності такої він вважається неукладеним. Крім того, як зазначив представник відповідача, шкода стягується з тієї особи, яка її завдала своїми неправомірними діями, а відповідач діяв повністю на законних підставах, оскільки 10.09.2008 року між ним та третіми особами у справі були укладені договори оренди землі, які були належним чином зареєстровані у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру. До зазначених договорів були укладені акти приймання-передачі земельних ділянок, що також повністю відповідає вимогам чинного законодавства, тоді як договори про спільну діяльність, що були укладені позивачем, не були зареєстровані, до них відсутні акти приймання-передачі земельних ділянок, деякі з них навіть не мають підпису особи, яка надає свою земельну ділянку у користування. На підставі викладеного, представник відповідача просить повністю відмовити у задоволенні позову позивачу, посилаючись на правомірність дій відповідача щодо користування ним земельними ділянками третіх осіб.

Треті особи просили відмовити в задоволенні позову позивачу, зазначивши, що укладаючи договори про спільну діяльність вони з позивачем мали намір на оренду земельних ділянок і фактично це і була оренда, оскільки позивач їм сплачував орендну плату, був зазначений термін оренди землі і т.ін. Ніякої спільної діяльності між ними не було, оскільки позивач особисто обробляв земельні ділянки, сіяв на них врожай і одноособово збирав його, а з ними тільки розраховувався орендною платою, навіть не завжди своєчасно. Їм приходилось їздити до позивача, просити його неодноразово про виплату належної їм орендної плати коли в грошовому вигляді, а коли і врожаєм. Треті особи вважають, що укладені між ними та позивачем договори про спільну діяльність є недійсними, оскільки при укладенні договору про спільну діяльність і при його виконанні як у них, так і у позивача не було наміру сумісно використовувати земельну ділянку, тобто не було наміру створювати правові наслідки, які витікають з правової природи договору про спільну діяльність. Крім того, більшість третіх осіб заявили, що вони взагалі не підписували зазначені договори з позивачем, а дозволяли йому користуватися своїми земельними ділянками на підставі договорів оренди, які були укладені ще у 2000 році, оскільки вважали, що якщо договори укладені ще тоді, то вони не підлягають переукладанню на нові строки. Їм не було відомо про необхідність укладання нових договорів і позивач їм про це не казав. У деяких навіть на сьогоднішній день відсутні копії укладених з позивачем договорів. В подальшому вони вирішили укласти договори оренди з новим орендарем – відповідачем, оскільки чули про його дуже багато хорошого, що він не ображає своїх орендодавців, своєчасно сплачує завжди орендну плату у визначеному розмірі і у строки, встановлені договором. Вони не були задоволені, як позивач виконує свої обов’язки по відношенню до них, і не повідомляючи про це позивача, уклали договори з відповідачем. При укладанні договорів оренди землі з відповідачем він їм все детально розповів про необхідність реєстрації договорів, про складання актів передачі земельних ділянок,  що в свою чергу і було зроблено. У кожного з них залишились копії укладених договорів, кожен особисто підписував їх. З моменту укладення договорів з відповідачем ніяких скарг чи нарікань на нього вони не мають, всі задоволені, що уклали з ним договори. Треті особи вважають, що відповідач діяв цілком правомірно, розпоряджаючись земельними ділянками на свій розсуд, на законних підставах, отже позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Представник третіх осіб також наполягав на відмові у позові, повністю підтримав позицію третіх осіб, посилаючись на викладені ними обставини.            

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, третіх осіб, їх представників, допитаних в судовому засіданні свідків, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

В судовому засіданні були встановлені наступні обставини.

01.06.2004р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (в подальшому ОСОБА_7) ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 укладені договори про спільну діяльність, відповідно до яких землевласник надає, а землекористувач приймає у спільну діяльність земельну ділянку, яка розміщена на території Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 6, 8, 11, 15, 19).

Земельні ділянки надавались і приймались в спільну діяльність для сільськогосподарських потреб (п. 2.1. Договорів).

Відповідно до п. 3.1. Договорів в результаті спільної діяльності землекористувач виплачує землевласнику  1 346, 00 грн.

Крім того, землекористувач надає землевласнику ритуальні послуги (домовину, одноразову допомогу – 100, 00 грн.) та послуги по оранці і культивації присадибної ділянки, але не більше 0,30 га кожному власнику присадибної ділянки (п.п. 3.3., 3.4. Договорів).

Згідно п. 3.5. Договору землекористувач сплачує землевласнику грошові кошти в два етапи: 50% від загальної суми – до 15 серпня, 50% від загальної суми – до 15 жовтня.

За згодою землекористувача можлива виплата у вигляді сільськогосподарської продукції: зернові – 1750 кг, мука – 50 кг, цукор – 50 кг, олія – 60 л або соняшник – 200 кг (п. 3.6. Договору).

Договір укладається на п’ять років і діє з 01.07.2004р. до 01.07.2009р. (п. 4.1. Договору).

Зазначені договори в установленому порядку не були посвідчені та зареєстровані, про що позивач в судовому засіданні не заперечував.

В підтвердження своїх намірів щодо виконання зобов’язань за укладеними договорами між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 05.10.2008р. був укладений договір підряду, відповідно до якого ОСОБА_14  на підставі п. 2 Договору повинен був виконати наступні роботи: вспашка, боронування, внесення добрив, культивація, посів насіння соняшника на полі площею 101, 47 га біля села Вереміївна Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 167-168).

В підтвердження виконання зазначених робіт 24.05.2009р. складено акт приймання-передачі виконаних робіт відповідно договору від 05.10.2008р., за змістом якого роботи виконані в строк та якісно. Сходи соняшника у фазі трьох листків добрі. Акт підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_14 (а.с. 172).

Між тим, як зазначає позивач, 27.05.2009р. при огляді засіяних ним земельних ділянок він побачив, що 50 га з них перекультивовано, а 28.05.2009р. він побачив що відповідач на пере культивованій частині поля проводить посівні роботи.

Після виявлення зазначених вище фактів 29.05.2009р. позивач звернувся до земельної комісії Петропавловської районної державної  адміністрації з відповідною заявою (а.с. 21).

16.06.2009р. комісією у складі заступника начальника агропромислового розвитку з рослинництва ОСОБА_15, провідного спеціаліста відділу Держкомзему у Петропавлівському районі ОСОБА_16, у присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_14 було складено акт обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в спільному обробітку між ОСОБА_3 та орендодавцями Української сільської ради (а.с. 22).

В акті зазначено, що земельна ділянка площею 100,0 га ріллі була оброблена згідно агротехнічних вимог під посів ОСОБА_3 Після сходів соняшника частина земельної ділянки розміром 53,9 га ріллі була без погодження з ОСОБА_3 пере культивована та засіяна соняшником ОСОБА_17

При цьому в акті зазначено, що від спілкування ОСОБА_17 відмовився.      

Позивач зазначає, що відповідач не мав права перекультивовувати земельні ділянки, на яких вирощував соняшник позивач, оскільки ці земельні ділянки на підставі договорів про спільну діяльність з третіми особами мав обробляти тільки він. Своїми незаконними діями відповідач спричинив йому великі збитки, які він просить стягнути з відповідача на свою користь, що і є причиною спору.  

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Дослідивши в судовому засіданні договори про спільну діяльність від 01.06.2004р., що були укладені між позивачем та третіми особами, судом встановлено, що жоден з них не був в установленому порядку посвідчений та зареєстрований.

До зазначених договорів не були складені акти приймання-передачі земельних ділянок, складання яких в свою чергу є обов’язковою вимогою при наявності наміру у сторін приступити до фактичного виконання такого роду договорів.

Між тим, в матеріалах справи мають місце договори оренди землі, що були укладені 10.09.2008р. між відповідачем та ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 82-83, 87-88, 94-95, 100-101, 105-106).

Факт державної реєстрації кожного із зазначених вище договорів був посвідчений в Українській сільській раді 17.11.2008р. та кожен із договорів зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2009р.

Крім того, до кожного з договорів складений акт приймання-передачі земельної ділянки від 10.09.2008р., підписаний сторонами договору.

Також в матеріалах справи мають місце заяви до Петропавловської районної філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру з проханням зареєструвати кожен з договорів оренди земельної ділянки (а.с. 85, 90, 97, 108).

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є:  об'єкт оренди   (місце   розташування   та  розмір  земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки; визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Крім того, невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з  відображенням  обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення   меж   земельної   ділянки   в   натурі   (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект  відведення  земельної ділянки у разі його розроблення згідно  із  законом.

Згідно ст. 17 Закону України „Про оренду землі” передача об'єкта  оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах,  що визначені у  договорі  оренди  землі,  за актом приймання-передачі.

Стаття 18 Закону України „Про оренду землі” зазначає, що договір оренди  землі  набирає  чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст. 20 Закону).

Складення та оформлення зазначених вище документів передбачено чинним законодавством і в свою чергу підтверджують реальність настання намірів сторін, що передбачені укладеними договорами.      

Крім того, в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_14, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які дали наступні показання.

ОСОБА_14 суду пояснив, що він навесні 2008 року працював у ОСОБА_3 трактористом на полі і сіяв соняшник.  На початку травня 2009 року ОСОБА_6 частину поля перекультивував. За заявою ОСОБА_3 на поле прибула комісія, яка при обстеженні поля склала акт про перекультивацію. Він також був при цьому присутній. До комісії під час складання акту ОСОБА_6 не підходив і не спілкувався ні з ким.    

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він працював як з ОСОБА_3 так і з ОСОБА_6 Коли була необхідність до нього звертались з проханням щось посіяти, крім того він займався ремонтом сільськогосподарської техніки. Де знаходяться спірні поля він також знає, бо неодноразово на них працював. Йому також відомо, що весною 2009 року на тих полях ОСОБА_3 сіяв якісь насіння. Потім в подальшому йому стало відомо, що від ОСОБА_3 земля у користування перейшла до ОСОБА_6 Більше йому по справі нічого не відомо.  

В судовому засіданні також був допитаний свідок ОСОБА_19, який пояснив, що в 2009 році він постійно проживав біля земельних ділянок, що знаходились у користуванні ОСОБА_3 Бачив, що навесні 2009 року ОСОБА_3 сіяв на полі соняшник, а на початку червня 2009 року частина поля була вже пере культивована. Хто перекультивовував поля свідок не знає.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 1166 ЦК України і наголошує на тому, що оскільки між ним та відповідачем не існувало договірних відносин і його дії носили неправомірний характер, тому відповідач має нести майнову відповідальність за нормами ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 4 ст. 1166 ЦК України зазначає, що шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом.

Законом визначено такі випадки, коли шкоди завдано правомірними діями:

1) під час виконання фізичною особою своїх обов'язків;

2) під час здійснення фізичною особою права на самозахист;

3) у разі прийняття закону про припинення права власності на певне майно;

4) у стані крайньої необхідності;

5) за згоди потерпілого, але за умови дотримання правових норм.

У розглянутих вище випадках немає протиправності, тож не виникає  відповідальності за завдану шкоду. Однак законодавець передбачив два виняткові випадки, коли допускається відшкодування шкоди, завданої правомірними діями. Йдеться про завдання шкоди власникові майна у разі прийняття закону, що припиняє його право власності, та у стані крайньої необхідності.    

Отже, законодавцем чітко визначено, що, особа, що діяла правомірно, не відповідає за завдану нею шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, укладені між відповідачем та третіми особами договори оренди землі посвідчені та зареєстровані в установленому законом порядку, отже є дійсними, що, в свою чергу, надає відповідачу законне право користуватися орендованими земельними ділянками на свій розсуд в межах наданих договорами повноважень.

Оскільки нормами ст. 1166 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, що  завдана саме неправомірними діями, а відповідач діяв на законних підставах, користуючись земельними ділянками на підставі чинних, укладених відповідно до закону договорів, тож в даному конкретному випадку не може бути стягнена шкода у розмірі, визначеному позивачем.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.      

На підставі  викладеного, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.                            

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 57-60, 79, 83, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд –  

                                ВИРІШИВ :    

В позові - відмовити.  

Судові витрати віднести на позивача.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                                           К.В. Пелипенко