Справа № 2-933
2007 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2007 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Приймак Г.І.
при секретарі Герман В.Ф.
за участю прокурора
адвоката
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ТОВ «Полісервіс» Татарбунарського району Одеської області
Про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ТОВ «Полісервіс» Татарбунарського району Одеської області про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, посилаючись на слідуючі обставини. Він з лютого 2006 року займає посаду головного лікаря Татарбунарської центральної районної лікарні по теперішній час. Відповідач, на умовах оренди, займав частину приміщень районної поліклініки та стаціонару. Договір оренди був укладений строком на 1 рік з 01.04. 2006 року по 01.04.2007 року. В березні 2007 року позивач звернувся до Татарбунарської районної Ради з проханням не продовжувати договір оренди нежилих приміщень з відповідачем, оскільки ці приміщення стали потрібні для інших цілей як в стаціонарі, так і в поліклініці, а саме для хворих зробити приміщення для роздягання.
В цьому ж березні 2007 року, відповідач написав листа на ім,я голови Татарбунарської райдержадміністрації та голови Татарбунарської районної ради в якому звинуватив позивача в корупційних діяннях, використанні посади в корисних цілях та у зловживанні службовим становищем.
ОСОБА_1вважає, що викладені в листі відомості не відповідають дійсності і ганьблять його честь та гідність в очах працівників районної лікарні та всього району, депутатів, оскільки він є депутатом районної Ради.
Поширення неправдивих відомостей з боку відповідача, вважає позивач, причинили йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та в приниженнях постійними поясненнями, перевірками, загостренні хвороби та серцевого нападу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідачі - директор ТОВ «Полісервіс» Галка С.Д. та його представник Топал Н.І. позов не визнали та пояснили, що дійсно в березні 2007 року написали такий лист до Татарбунарської районної Ради та райдержадміністрації, в якому вказали, що оцінюють дії головного лікаря, як корупційні, як використання влади позивачем в корисних цілях та як зловживання службовим становищем, але вважають що честь, гідність та ділову репутацію цим позивача не принизили.
Заслухавши пояснення і доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
З копії листа-звернення до Татарбунарської районної держадміністрації та районної Ради /а.с.4-5/ вбачається, що він надісланий на адресу посадових осіб органів державного управління і місцевого самоврядування, на яких законодавством України не покладена боротьба з вказаними у листі діями відповідача.
Статтею 34 Конституції України проголошено право кожного на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань.
Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав у випадку приниження честі, гідності, а також ділової репутації.
Суд вважає, що доводи відповідача та його представника про те, що вони викладеним в листі не принижували ділову репутацію позивача, заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Право на захист ділової репутації виникає тоді, коли з боку суспільства чи певної групи людей дається оцінка фізичній особі, як фахівцю у будь-якій сфері професійної чи іншої діяльності. Суд вважає, що в листі відповідача питання відносно головного лікаря, як фахівця професійної діяльності не піднімалися. А тому, мова про захист ділової репутації, в даному випадку йти не може, тому, що право на недоторканість позивача відносно його ділової репутації порушено не було і тому не потребує судового захисту.
Відповідно до ст..297 ЦК України, кожен має право на повагу до його честі та гідності, які є недоторканими і в разі порушення цієї недоторканості особа має право на судовий захист.
Суд вважає, що в даному випадку відбулося порушення зі сторони відповідача недоторканості честі та гідності особи позивача, шляхом поширення відносно нього недостовірної неправдивої інформації, тобто яка не відповідає дійсності.
Як роз'яснено в п.3 Постанови Пленуму верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» із змінами від 25 травня 2001 року, моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. В п.11 вказаної Постанови роз'яснено, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди. Однак якщо при цьому допускається образа чи порушення інших захищених законом прав особи, то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди.
Суд приходить до висновку, що у листі на адресу посадових осіб, відповідач не аналізував роботу позивача, як головного лікаря, не вказував на певні недоліки в його роботі, та не вимагав їх усунення з метою покращення роботи як головного лікаря, так і всієї медичної служби району, надаючи при цьому пропозиції і це саме дало б йому можливість реалізувати своє право на свободу думки і слова. Критична оцінка певних фактів та недоліків в роботі головного лікаря якраз не можуть визнаватися відомостями, що порочать особу і не підлягають спростуванні та захисті, передбаченому ст.. 23 ЦК України. Відповідач, навпаки, в своєму листі допустив принизливі відомості, які можуть спростовуватися і вимагають судового захисту, бо це є інформація про громадянина в якій вказано на певні визначені факти: «займання корупцією, використання влади в корисних цілях та зловживання службовим становищем». Звернення було не до компетентних органів, які повинні були займатися цими питаннями, а звернення розраховано на те, що позивач є депутатом районної Ради і ця інформація, суд вважає принижує честь і гідність позивача перед суспільством та окремими громадянами з точки зору дотримання законів, загальновизнаних правил суспільного життя, принципів людської моралі.
Оскільки відповідачем не надані суду докази того, що вказане ним в листі до районної держадміністрації та районної Ради відповідає дійсності, районним судом відносно позивача матеріали по корупції або кримінальна справа в 2006- 2007 роках не розглядалися, тому суд вважає, що ця інформація не відповідає дійсності, є недостовірною і тому вона підлягає спростуванню, як така, що принижує честь і гідність позивача.
Рішення Конституційного суду України від 10 квітня 2003 року №8рп/2003р. звертає увагу на те, що проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій /бездіяльності/ посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення ст..10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справі «ОСОБА_3 проти Фінляндії», «ОСОБА_2 проти Польщі» та інші, суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові особи діють без правових підстав, то вони провинні бути готові до критичного реагування з боку суспільства.
Суд вважає, що дії позивача пов'язані з правовими підставами, вирішення ним питань пов'язані з покращенням медобслуговування і турботою про хворих людей, а тому дії відповідача не можуть бути розцінені як критика і як звернення відповідача з критичною оцінкою дій посадової особи в сфері медичного обслуговування населення району, які б мали містити тільки оціночні судження та повідомлення про проблеми медичної служби району та порушення прав громадян. Вказане відповідачем в листі носить не критичний характер, а вказівку на інформацію, яка потребує втручання відповідних органів.
Судом також встановлено, що викладене в листі відповідачем принесло позивачеві моральні страждання, а саме погіршення та ускладнення його стану здоров'я, про що свідчать листки непрацездатності /а.с.20-21/. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної /немайнової/ шкоди в розмірі 1600 гривен підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 208,209,213-215 ЦПК України, ст..ст. 23, 297,299, 277 ЦК України, - суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1до ТОВ «Полісервіс» Татарбунарського району Одеської області про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Викладену інформації в листі від березня 2007 року на адресу Татарбунарської держадміністрації та районної Ради відносно ОСОБА_1про «оцінку його дій як корупційних, як примінення своєї влади в корисних цілях, як зловживання службовим становищем» вважати як недостовірну, яка порушує право ОСОБА_1на недоторканість честі та гідності.
Зобов'язати директора ТОВ «Полісервіс» Галку Світлану Деомидівну спростувати перед Татарбунарською районною Радою
Одеської області викладену інформацію у вказаному листі, як недостовірну у тримісячний термін з дня набрання рішенням чинності.
Стягнути з ТОВ «Полісервіс» Татарбунарського району Одеської області на користь ОСОБА_11600 /одну тисячу шістсот/ гривен моральної шкоди, 17 гривен державного мита та 15 гривен витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів з дня подачі заяви, апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Приймак