Справа № 188/1710/21

Провадження № 4-с/188/10/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при   секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії  Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»,

                                                          ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – заявник, боржник) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області зі скаргою на  бездіяльність державного виконавця Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Петропавлівський РВ ДВС). В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 02.11.2010 з неї стягнено на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованість у розмірі 157 795,03 гривень.

За цим судовим рішенням вказаним судом було видано виконавчий лист № 2-1838 від 02.11.2010, за яким відділом державної виконавчої служби Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі – ВДВС Петропавлівського РУЮ) було відкрито виконавче провадження № 25206716 від 11.03.2011 про стягнення із заявника на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованості у розмірі 157 795,03 гривень.

В межах вказаного виконавчого провадження № 25206716 ВДВС Петропавлівського РУЮ прийнято рішення про заборону відчуження всього майна, що належить на праві приватної власності заявнику, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

19.11.2011 виконавчий лист від 02.11.2010 № 2-1838, виданий Ворошиловським районним судом м. Донецьк ВДВС Петропавлівського РУЮ, було повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову про закриття виконавчого провадження. У постанові про закриття виконавчого провадження визначено строк для повторного пред`явлення виконавчого документу до 19.12.2012. В межах строку, встановленого постановою про закриття виконавчого провадження, стягувач повторно виконавчий лист не надав до виконання, отже, вважає заявник, виконавчий лист втратив свою чинність та не підлягає виконанню.

За інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру публічне акціонерне товариство «Донгорбанк» як юридичну особу припинено та його правонаступником визначено акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», який більше трьох років до заявника жодних претензій не пред`являв, тобто його вимоги, в разі заявлення таких, можуть бути розціненими як такі, що заявлено за межами позовної давності та відповідно не повинні братися до уваги.

В липні 2021 року для подальшого відчуження об`єкту нерухомого майна заявник звернулась до Реєстраційної служби Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, де їй повідомили про наявність обтяження щодо належного їй на праві приватної власності нерухомого майна, встановленого Петропавлівським РВ ДВС на підставі виконавчого листа від 02.11.2010 за № 2-1838, виданого Ворошилівським районним судом м. Донецька.

11.10.2021 заявник звернулась із заявою до правонаступника особи, якою встановлено обтяження щодо належного їй майна - ВДВС Петропавлівського РУЮ, Петропавлівського РВ ДВС, який 07.12.2021 надав заявнику письмову відмову у вчиненні запрошених дій через відсутність процесуальних підстав та запропонував звернутися для захисту порушеного права до суду, що заявником і реалізовано шляхом подання цієї скарги.

Посилаючись на норми ч. 1, ч. 2 ст. 12, п. 2 ч. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 28, ст. 68, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447, 448, 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) України заявник просить зобов`язати Петропавлівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати всі види стягнень та заборон, встановлених відділом державної виконавчої служби Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області в межах виконавчого провадження № 25206716, відкритого 11.03.2011р. на підставівиконавчого листа від 02.11.2010р. за № 2-1838, боржником за яким визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

В судове засідання заявник не з`явилася, про дату, час і місце розгляду її скарги повідомлена належним чином.

Петропавлівський РВ ДВС надав письмовий відзив на скаргу, в якому вважає скаргу необґрунтованою з підстав, викладених у відзиві, вважає свої дії правомірними, просить розглянути її за відсутності його представника і відмовити в її задоволенні.

Третя особа   акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», повідомлена належним чином, в судове засідання представника не направила.

Вивчивши скаргу з додатками, відзив з додатками, наявними у матеріалах цивільної справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.        

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Судом, який розглянув справу про стягнення заборгованості із заявника як суд першої інстанції, ухвалив рішення і видав виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження, в межах якого було встановлено обтяження щодо належного заявнику на праві приватної власності нерухомого майна, був Ворошилівський районний суду м. Донецька.

Згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Ворошиловському районному суду м. Донецька, здійснюється Селидівським міським судом Донецької області.

Отже, на думку суду, ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Селидівського міського суду Донецької області.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи  Петропавлівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» на бездіяльність (рішення, дії) державного виконавця було передано на розгляд Селидівському міському суду Донецької області.

Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вказану ухвалу скасовано, справа направлена до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Вирішуючи скаргу по суті, суд встановив такі обставини.

Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 02.11.із заявника ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованість у розмірі 157 795,03 гривень.

За цим судовим рішенням вказаним судом було видано виконавчий лист № 2-1838 від 02.11.2010, на підставі якого 11.03.2011 ВДВС Петропавлівського РУЮ було відкрито виконавче провадження № 25206716 про стягнення із заявника на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованості у розмірі 157 795,03 гривень.

В межах вказаного виконавчого провадження № 252067,  керуючись статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції,  яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), згідно з якою арешт  майна  боржника  застосовується  для   забезпечення реального виконання рішення (ч. 1); арешт   на   майно  боржника  може  накладатися  державним виконавцем шляхом винесення постанови  про  арешт  майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч.2); 16 17.03.2011 ВДВС Петропавлівського РУЮ було накладено арешт на все майно, що належить боржнику, шляхом заборони відчуження всього майна, що належить на праві приватної власності заявнику, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10954112 .

19.11.2011 ВДВС Петропавлівського РУЮ було винесено постанову про завершення виконавчого провадження і виконавчий лист від 02.11.2010 № 2-1838, виданий Ворошиловським районним судом м. Донецьк, повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції,  яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), де передбачалося, що виконавчий документ,  на підставі якого відкрито виконавче провадження,  за  яким  виконання  не  здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє  майно,  на  яке  може  бути  звернуто стягнення,  а  здійснені  державним виконавцем відповідно до цього Закону   заходи    щодо    розшуку    такого    майна    виявилися  безрезультатними.  У постанові про закриття виконавчого провадження визначено строк для повторного пред`явлення виконавчого документу до 19.12.2012. В межах строку встановленого постановою про закриття виконавчого провадження стягувач повторно виконавчий лист не надав до виконання.

Заявник, посилаючись на частини 1 і 2 ст.12, п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції, вважає, що виконавчий лист втратив свою чинність та не підлягає виконанню.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення до суду із скаргою) визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, положення статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент завершення виконавчого провадження, тобто станом на 19.11.2011) визначали наступні форми завершення виконавчого провадження: 1) закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; 2) повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; 3) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі ), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Суд зазначає, що закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу - це складові завершення виконавчого провадження, проте вони мають різну правову підставу і відповідно різні правові наслідки.

Так, правові підстави закінчення виконавчого провадження визначались статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного станом на 19.11.2011). При цьому закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 вказаного Закону виключало можливість розпочати його знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Натомість, у пункті 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 19.11.2011) передбачалося, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертався стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»  стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, мав право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналогічні положення містяться і у чинній на даний час редакції Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 37).

Це право стягувача не обмежене будь-яким строком.

Необгрунтованим є посилання заявника на норми ч. 1 ст. 28, ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції.

Питання скасування арешту майна регулюються приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції, в частинах 3 та 4 якого наводиться порядок та вичерпний перелік підстав зняття арешту з майна боржника згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У заяві ОСОБА_1 не вказано жодної з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також зазначає, що відомостей  щодо закінчення виконавчого провадження, чи визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з виконанням рішення суду, матеріали справи не містять. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не виносилася.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, які є нормами прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відмовляючи 07.12.2021 заявнику у задоволенні заяви про звільнення майна з-під арешту від 11 жовтня 2021 року, начальник Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області  Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дмитренко В.В. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», оскільки  про будь-які порушення цього Закону в редакції,  яка діяла на момент вчинення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні, під час накладення арешту на майно заявника (боржника) у заяві не йдеться, доказів наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», до заяви від 11.10.2021 не додано, як не додано їх і до скарги на дії державного виконавця.

Враховуючи, що оскаржувані дії не були протиправними, підстав для задоволення скарги немає.

Така позиція суду відповідає правовій позиції, сформованій у постанові  Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15, де  зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Також суд зазначив, що ніщо не перешкоджає боржнику виконати рішення суду, що є його обов`язком з огляду на норми Конституції України, після чого арешт з майна боржника буде знято відповідно до приписів чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах  Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17;  04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09; від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17; 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20.

На підставі викладеного, ст.ст. 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження»  та,  керуючись ст.ст.  450-452, 353 ЦПК України, суд

                                                         У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії  Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» щодо зобов`язання Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати всі види стягнень та заборон, встановлених відділом державної виконавчої служби Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області в межах виконавчого провадження № 25206716, відкритого 11.03.2011р. на підставі виконавчого листа від 02.11.2010р. за № 2-1838, боржником за яким визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її  проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда