ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 626/2636/23                 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1938/24                         Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Державна зрада

У Х В А Л А

                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого                         -  ОСОБА_2 ,

суддів                                -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря                -  ОСОБА_5 ,

обвинуваченого                        - ОСОБА_6 ,

захисника                                - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , 1983 року народження, у кримінальному провадженні   № 22023020000000161 від 27.07.2023  за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-

                                В С Т А Н О В И Л А:

       Цією ухвалою продовжено строк тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 , 1983 року народження, до 02 жовтня 2024 року.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу. Вважала недоведеними ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Вказувала, що суд першої інстанції поверхнево розглянув клопотання прокурора.

Поряд з цим, з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений ОСОБА_6 , який просив скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.08.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні його клопотання, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора. Також посилався на обставини кримінального провадження. Вважав недоведеними ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

16.08.2024 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_8 , в якому він просив розгляд апеляційних скарг проводити без його участі, заперечував щодо задоволення апеляційних скарг.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторони, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду без участі прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

       Відповідно до положень ст. 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

       Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

       Частиною 6 статті 176 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.  

       Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався в повному обсязі вимог чинного законодавства.

       Продовжуючи стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходив з тих обставин, що прокурором доведено у судовому засіданні продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також суд оцінив сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого обвинувачується. Посилався також на наявність суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні.

       З висновками суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6   без визначення розміру застави суд апеляційної інстанції погоджується та вважає, що мотиви прийнятого рішення повно та обґрунтовано викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам статті 196 КПК України.

       Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

       З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану спрямованого на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період воєнного стану, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні існує беззаперечно суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

       При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду.

       Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам статей 193-194, 196 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

       Судом першої інстанції враховані положення статей 177, 178 КПК України, відомості про особу обвинуваченого, перевірені докази та надана їм відповідна правова оцінка, також врахована тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.

       Доводи апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 статті 177 КПК України та які не зменшилися та продовжують існувати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки продовжуючи запобіжний захід ОСОБА_6 суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначивши при цьому підстави, за яких застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, з яким цілком погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи щодо того, що ОСОБА_6  має міцні соціальні зв`язки - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України,  запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Також належить врахувати, що наявність таких відомостей не стали стримуючим фактором під час вчинення дій, які йому інкримінуються.

       Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В той же час, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

У даному випадку судом, з огляду на фактичні обставини цього кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого підозрюваному злочину, а також, враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, прийняв законне та обґрунтоване рішення, не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід, з чим погоджується колегія суддів.

       Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі обвинуваченого доводи та підстави, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду і не є визначеними законом підставами для безумовного скасування оскаржуваного рішення.

       Отже, доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості та незаконності ухвали суду є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, його вік та сімейний стан. При цьому, висновки суду належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду та вважає, що застосування до ОСОБА_6 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою без визначення застави, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційних скарг сторони захисту.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

                               П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

       Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року – залишити без змін.

       Ухвала суду апеляційної інстанції  оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: