ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 365/621/23

провадження № 51-2638км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвали Згурівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року та Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця м. Ахтубінськ Астраханської області російської федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Згурівського районного суду Київської області від 17 січня 2023 року за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнено від відбування покарання іспитовим строком терміном на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Згурівський районний суд Київської області ухвалою від 07 листопада 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 30 липня 2023 року близько 19:00, перебуваючи на березі місцевого ставка у бесідці ( АДРЕСА_2 ), будучи в стані алкогольного сп`яніння, наніс легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я своїй співмешканці - потерпілій ОСОБА_7 .

Київський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2024 року залишив ухвалу місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вищезазначені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтовуючи свою позицію, сторона обвинувачення стверджує, що районний суд, закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, проігнорував п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) та постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19, що призвело ухвалення судових рішень, які не відповідають нормам кримінального процесуального закону.

Акцентує, що ОСОБА_6 вчинив злочин, пов`язаний із домашнім насильством, стосовно своєї бувшої співмешканки ОСОБА_7 , що виключало можливість закриття кримінального провадження місцевим судом на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК. Крім того, в обвинувальному акті вказано обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах (п. 6? ч. 1 ст. 67 КК), тобто матеріали кримінального провадження містили всі необхідні відомості для встановлення судом цього факту. Додає, що в матеріалах провадження наявні заява потерпілої (про вчинення щодо неї злочину її співмешканцем) та протоколи допитів свідків (які підтверджували, що ОСОБА_6 є співмешканцем ОСОБА_7 ), однак ці документи суд не досліджував.

Підсумовуючи, касатор зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду адвокат ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_6 , подала письмові заперечення, в яких висловила незгоду із доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 284 КПК установлено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Так, питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення стосовно кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, у разі відмови потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку і спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Як передбачено ч. 6 ст. 13 вищезазначеного Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що, оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК, щодо своєї співмешканки ОСОБА_7 , тобто злочин, пов`язаний із домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження стосовно нього не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

З цього питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19), згідно з якими злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена в п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

У пункті 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Одночасно згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, Законом України від 06 грудня 2017 року № 2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» ч. 1 ст. 67 КК доповнено п. 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 442/2191/19, від 10 березня 2020 року у справі № 531/270/19, від 19 березня 2020 року у справі № 675/813/19, від 31 березня 2021 року у справі № 155/457/20, від 12 жовтня 2022 року у справі № 676/6199/19, обов`язковою умовою визнання судом злочину пов`язаним із домашнім насильством є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, а саме в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я його співмешканці ОСОБА_7 та, зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Тобто ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_7 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній скарзі і що залишилося поза увагою суду.

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу судів попередніх інстанцій, що документи, які потерпіла ОСОБА_7 подала до суду, зокрема витяг № 1099 (про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 ) та акт обстеження № 256 від 06 листопада 2023 року (про фактичне проживання осіб за цією ж адресою), не спростовують факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 однією сім`єю у минулому чи на час вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на дату вчинення злочину підтвердили і сама потерпіла в судових засіданнях 16 жовтня, 07 листопада 2023 року, а також і обвинувачений 16 жовтня 2023 року, вказавши адресу фактичного проживання АДРЕСА_1 .

Таким чином, колегія суддів уважає, що місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і всупереч вимогам статей 370, 419 КПК не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, аналогічних наведеним у касаційній скарзі, не надав вичерпних та переконливих відповідей на них.

Допущені судами порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними й такими, що перешкодили ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У ході нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3