Справа № 521/10738/23

Номер провадження:1-кп/521/885/24

У Х В А Л А

27 серпня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

у присутності захисника - ОСОБА_4 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду, у кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №22022230000000535 від 19.11.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсон, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2008 року народження та малолітню дитину 2017 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В ході судового розгляду прокурором подано до суду письмове клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

Судом були вжиті заходи щодо проведення судового засіданні у режимі відеоконференції з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», однак, під час судового засідання, вийти на зв`язок з зазначеною установою не надалося за можливе з технічних причин.

Суд поставив на обговорення учасникам процесу питання про можливість розгляду невідкладеного питання за даної явки.

Учасники судового процесу вважав можливим, провести судове засідання за даної явки, в частині вирішення невідкладених питань.

Суд вислухавши думку учасників судового розгляду, вважає можливим продовжити розгляд за даної явки в частині розгляду невідкладених питань.

Прокурор подане ним клопотання підтримав у повному обсязі та просив суд продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ще на 60 днів, без визначення розміру застави.

Захисник заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід який не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши подане клопотання, вислухавши думку учасників судового процесу, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.

Строк перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, який встановлений відповідною ухвалою суду спливає 31.08.2024 року.

Закінчити розгляд кримінального провадження з постановленням судового рішення до вказаної дати не уявляється можливим.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи , його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Обвинуваченому ОСОБА_5 оголошено підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину. Під час вивчення мети та підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом встановлено, що заявлені органом досудового розслідування ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу слідчим суддею не зменшилися.

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України, також були перевірені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Частиною шостою статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Враховуючи особу обвинуваченого, який обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватими (за кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої), вік та стан здоров`я обвинуваченого (у віці 49 років, відомостей про будь-які захворювання обвинуваченим не надано), має міцні соціальні зв`язки за місцем мешкання (громадянин України, одружений, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2008 року народження та малолітню дитину 2017 року народження), майновий стан останнього (Фізична особа - підприємець), наявність судимостей (раніше не судимий).

Оцінюючи викладене, суд дійшов висновку, що тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи запроваджений воєнний стан на території України в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків з метою уникнути кримінальної відповідальності, і застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання зазначеним ризикам, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів.

Задовольняючи клопотання про продовження строку тримання вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому розмір застави, оскільки ОСОБА_5 під час дії воєнного стану обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Керуючись ст.ст. 176, 177,178, 193, 194, 197, 369-372, 376, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів з утриманням його в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», тобто до 25.10.2024 року включно.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК - не визначати.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити копію ухвали до в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1