Справа № 11-593/10 Головуючий у І інстанції Чишій С.С.
Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач Фідря О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 26 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Фідрі О.М.,
суддів – Силки Г.І., Матвієнко Н.В.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
засудженого – ОСОБА_1,
захисника – ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Любомльського районного суду від 28 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Висоцьк Любомльського району Волинської області, зареєстрований у селі Висоцьк Любомльського району Волинської області, фактично проживає у АДРЕСА_1, з середньою освітою, водій підприємця ОСОБА_3, судимий 07.11.2005 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.2 ст.332 КК України на 4 роки позбавлення волі, 14.12.2007 року Маневицьким районним судом Волинської області не відбуту частину покарання замінено на виправні роботи за місцем роботи засудженого на 1 рік 10 місяців 23 дні з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку щомісячно; 21.08.2009 року Ковельським міськрайонним судом умовно-достроково звільнений від покарання на 3 місяці 20 днів,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк у 3 (три) роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з’являтиметься в ці органи для реєстрації.
Задоволено цивільний позов Любомльського міжрайонного прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання 3542 (три тисячі п’ятсот сорок дві) гривні 38 копійок.
Долю речового доказу вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 13 червня 2010 року о 21 годині 45 хвилин в селі Висоцьк Любомльського району Волинської області, керуючи автомобілем «Опель-Кадет», номерний знак НОМЕР_1, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, що привело до дорожньо-транспортної пригоди при наступних обставинах.
В порушення п. 2.9.а Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, в порушення п. 12.1 Правил не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, в порушення п.12.3 Правил, виявивши перешкоду, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної його зупинки, в порушення п.21.11.б Правил перевозив дитину, яка не досягла 12-ти річного віку, на передньому сидінні автомобіля без використання спеціальних засобів, що дають змогу її пристебнути за допомогою ременів безпеки.
Внаслідок допущених порушень ОСОБА_1 здійснив наїзд на корову, яка в супроводі погонича йшла по правому краю проїжджої частини дороги, а після цього, не справившись з керування, допустив зіткнення автомобіля з придорожнім деревом. Внаслідок пригоди пасажиру автомобіля ОСОБА_4 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
У поданій апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, вважає необґрунтованим рішення суду про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки. Просить апеляційний суд врахувати те, що єдиним джерелом забезпечення сім’ї є його робота водієм. Засуджений вважає, що суд у достатній мірі не врахував обставини, які пом’якшують покарання, а саме, його щире каяття, визнання, вини позитивні характеристики, наявність малолітньої дитини, яка і є потерпілою у справі. З урахуванням таких обставин ОСОБА_1 просить вирок суду змінити в частині призначення дотикового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами.
У запереченнях на апеляцію прокурор вважає, що суд урахував усі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про керування засудженим транспортним засобом у статні алкогольного сп’яніння та законно позбавив його права керування транспортними засобами на строк три роки. Прокурор просить апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок суду щодо нього без зміни.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію, прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, якими заподіяно тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не заперечується в апеляції засудженого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Так, із матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 урахував характер і тяжкість вчиненого ним злочину, особу засудженого, його позитивні характеристики. До обставин, які пом’якшують покарання, суд відніс щире каяття засудженого і наявність на його утриманні малолітньої дитини, до обставин, які обтяжують покарання, – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
Суд урахував усі обставини, які згідно закону повинні враховуватися при призначенні покарання, в тому числі й ті, про які засуджений зазначає у поданій апеляції, зокрема те, що вчинений ним злочин є необережним, а потерпілою його дочка.
Тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, його наслідки, дані про особу засудженого, а також та обставина, що злочин проти безпеки дорожнього руху вчинено ним у стані алкогольного сп’яніння, дали суду першої інстанції усі підстави застосувати до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.
З урахуванням того, що суд звільнив засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів вважає, що додаткове покарання буде ефективним засобом для досягнення загальної мети покарання – виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Таким чином апеляція засудженого до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Вирок Любомльського районного суду від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію засудженого – без задоволення.
Головуючий /підписи/ О.М.Фідря
Судді Г.І. Силка
Н.В. Матвієнко
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.М. Фідря