Справа № 2-3547-1/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого суддя – Макухи А.А.
при секретарі – Лісовій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Всесвіт» про повернення завдатку та стягнення штрафу, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ( відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Всесвіт» ( відповідач 2) та просив суд стягнути з відповідачів кошти в розмірі 2500 доларів ( в гривневому еквіваленті на день винесення рішення ) з кожного, які були ними отримані в якості завдатку за Попереднім договором № 07/06 від 07 червня 2010 року. Крім того додатково стягнути з ОСОБА_2 штраф у сумі еквівалентній 5 000 доларів США та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 червня 2010 року між ним, як покупцем, відповідачем 1, як продавцем та відповідачем 2, як виконавцем, було укладено Попередній договір, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди у строк до 07 серпня 2010 року підписати основний договір у відповідності з яким відповідач 1 зобов’язується продати, а позивач зобов’язується купити квартиру № АДРЕСА_1.
Позивач посилається на те, що основний договір купівлі-продажу квартири не було укладено з вини відповідача 1, в зв’язку з чим він звертався до відповідачів з вимогою про повернення завдатку ( а.с. 27 ) проте до цього часу сума завдатку йому не повернута, в зв’язку з чим він змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме відмовився від своїх претензій до відповідача 2, а повну суму завдатку, штраф та судові витрати просив стягнути з відповідача 1, посилаючись на обставини, які були встановлені в судовому засіданні, а саме на те, що сума завдатку повністю залишилася у відповідача 1, а відповідач 2 не отримав свою частину завдатку, як це було передбачено п. 6.1 Попереднього договору.
Відповідач та його представники у судовому засіданні проти позову заперечували, та просили в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що основний договір не було укладено саме з вини позивача ( покупця ).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 07 червня 2010 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди у строк до 07 серпня 2010 року підписати основний договір у відповідності з яким відповідач 1 зобов’язується продати, а позивач зобов’язується купити квартиру № АДРЕСА_1 ( а.с.14-16).
Судом встановлено та сторонами у судовому засіданні не заперечувалося, що вищенаведений договір було укладено в письмовій формі, без його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Згідно положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів : нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги положення вимог закону, суд вважає, що в даному випадку попередній договір від 07 червня 2010 року щодо наміру сторін укласти договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1, мав бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений, оскільки для даного виду договорів передбачене обов’язкове їх нотаріальне посвідчення.
Проте, вимоги закону зазначені вище, сторонами виконано не було.
За таких обставин, попередній договір від 07 червня 2010 року в силу закону є нікчемним з моменту його укладання та додаткового визнання його в судовому порядку не потребує, оскільки сторонами не оспорюється спірний правочин.
Що стосується позовних вимог позивача про повернення сплаченого завдатку в розмірі 5000, 00 доларів та стягнення штрафу в розмірі 5 000 доларів США слід зазначити наступне.
Судом встановлено та сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, що відповідно до вимог п. 5.2 Договору позивач передав продавцю ( відповідач 1) 07 червня 2010 року грошові кошти у розмірі 5 000, 00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день оплати складало еквівалент 39600 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все те, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що попередній договір від 07 червня 2010 року є нікчемним, оскільки даний правочин не був нотаріально посвідчений, а тому не може породжувати для сторін прав та обов’язків з моменту його укладання.
Таким чином, з відповідача 1 на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 5000 (п’ять тисяч ) доларів США, що станом на день винесення рішення за офіційним курсом НБУ становить 39688 ( тридцять дев"ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп.
Однак, виходячи з вищезазначеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у сумі еквівалентній 5 000 доларів США не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, з відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 396,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст.203, 205, 209, 215, 216, 220, 635 , 657 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Всесвіт» про повернення завдатку та стягнення штрафу – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000 (п’ять тисяч ) доларів США, що станом на день винесення рішення за офіційним курсом НБУ становить 39688 ( тридцять дев"ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп., судовий збір в розмірі 396,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення .
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом’янський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: