ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.11.2010 р.                                                                                                                  № 2-2972/10

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретарях Бобровник О.В.

Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву   Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до ОСОБА_3

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначала, що 26.05.2007 року в м. Києві на перехресті вул. Солом’янська – вул. Волгоградська мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Шевроле Авео» державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_4.

Автомобіль «Шевроле Авео» державний номер НОМЕР_3 було застраховано позивачем за договором добровільного страхування транспортного засобу № 73 від 07.03.2007 року, згідно якого та на підставі розрахунку страхового відшкодування від 02.07.2007 року, страхового акта № СТО-07-3652/1 від 02.07.2007 року, відомості № 73 від 06.07.2007 року виплат страхового відшкодування по договору № 11/07-112/046 від 26 квітня 2006 року та квитанції № 73 від 28 червня 2007 року, позивач сплатив ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 11 842,39 грн., а тому, на думку позивача, до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» перейшло право вимоги від особи, якій виплачено страхове відшкодування, до ОСОБА_3

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та проти постановлення по справі заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.05.2007 року в м. Києві на перехресті вул. Солом’янська – вул. Волгоградська мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Шевроле Авео» державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_4.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_3 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, згідно постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 25.06.2007 року (а.с. 19).

28.06.2007 року власнику пошкодженого у результаті ДТП автомобіля було виплачено 11 842,39 грн., що підтверджується страховим актом № СТО-07-3652/1 від 02.07.2007 року (а.с. 33), розрахунку страхового відшкодування від 02.07.2007 року (а.с. 34), відомості № 73 від 06.07.2007 року виплат страхового відшкодування по договору № 11/07-112/046 від 26 квітня 2006 року (а.с. 36) та квитанції № 73 від 28 червня 2007 року. (а.с. 51).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.

  Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ч. 1 ст.. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин та враховуючи, що вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП встановлена постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 25.06.2007 року, керуючись ст. 1191 ЦК України, суд вважає за можливе позов задовольнити у повному обсязі.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 118,42 гривня судового збору та 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 1166, ст.. 1187, ст.. 1191 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215, 209, 224, 228, 232 ЦПК України суд, -    

В И Р І Ш И В:

 Позов Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу – задовольнити.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 11 842 гривень 39 копійок у відшкодування матеріальної шкоди, судовий збір у розмірі 118,42 гривня та 120 гривень витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 12 080 гривень 81 копійка.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії

 Суддя: