Справа № 11-751/2010 р. Головуючий у І інстанції – Бойко В.І.
Категорія – ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач - Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Навозенко Л.С.
суддів Миронцова В.М., Мельниченка Ю.В.
з участю прокурора Гапеєвої Н.П.
потерпілого ОСОБА_1
представника
потерпілого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_3 Козелецької ЮК в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий заступником генерального директора ТОВ „Баришівська землевпорядна організація”, одружений, на утриманні має малолітню дитину, мешканець АДРЕСА_3 зареєстрований АДРЕСА_2 раніше не судимий,
засуджений за ст. 121 ч. 1, ст. 296 ч. 1 КК України і призначено покарання: за ст. 296 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі; за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4, з підписки про невиїзд до вступу вироку в законну силу змінено на тримання під вартою з утриманням в СІЗО Департаменту Чернігівської області.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави за проведення судово-балістичних експертиз, експертиз холодної зброї 10882,90 грн.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ОСОБА_4, 12.04.2009 року, близько 19 години, відпочиваючи в урочищі „Коробовщина” Коляжинського лісництва, в мисливських угіддях дочірнього підприємства „Товариства шанувальників природи Козелецького району" ТОВ „Зубр Чернігівщини", в присутності громадян та неповнолітніх дітей проводив стрільби з власного пістолета „Форт - 12 РМ” НОМЕР_1 в місці не відведеному для стрільби, біля площадки для підгодівлі диких тварин. На вимогу єгеря даного підприємства ОСОБА_1 припинити стрільбу в мисливських угіддях, повів себе зухвало, в присутності громадян висловився на його адресу нецензурною лайкою, умисно вдарив рукою в обличчя, повалив на землю та став душити руками. Коли ОСОБА_1 знепритомнів, ОСОБА_4 почав наносити удари руками та ногами в область голови ОСОБА_5 спричинивши йому тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-лицевої травми у вигляді струсу головного мозку, переломів кісток лицевого скелету (латеральної та верхньої стінок правої верхнє щелепної пазухи, зі зміщенням відламків, правої носової кістки) які супроводжувалися носовою кровотечею, крововиливами в пара носові пазухи, пара орбітальну клітковину, під кон’юктиву та повіки правого ока, садно шкіри ділянки лівого ока, садна та крововиливи в шкіру шиї зліва, пост травматичний птоз правого верхнього віка і неврит 2 вітки тройничного нерва справа, потребує хірургічного і консервативного лікування. Дане ушкодження є невиправним і потягло за собою непоправне знівечення обличчя, для усунення якого необхідне обов’язкове хірургічне втручання.
На вирок Бобровицького районного суду від 17 вересня 2010 року були подані такі апеляції:
Не погодившись з вироком суду адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наявність належним чином зафіксованих тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_4, та встановлений судом факт нанесення потерпілим ОСОБА_1 – боксером, поштовхів по тілу ОСОБА_4, що призвели до фізичного болю у ОСОБА_4 та заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, суд не взяв до уваги як докази по справі, які могли істотно вплинути на висновки суду. Вказує, що вирок суду є незаконним, оскільки засуджуючи ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 1 КК України у фабулі обвинувачення, яке суд визнав доведеним, не зазначено якого ступеню тяжкості тілесні пошкодження ОСОБА_4 заподіяв потерпілому. Суд належним чином не мотивував чому фізичний дефект, який помітний лише під час сну потерпілого, вважає знівеченням обличчя. Також не мотивував районний суд і наявність у ОСОБА_4, не „фахівця медицини",, умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень саме у вигляді посттравматичних (тобто виниклих не в момент заподіяння, а з часом як наслідок травми і можливо із-за непрофесійного лікування) птозу правого віка та невриту 2 вітки тройничного нерва справа. Зазначає, що диспозиція ст. 296 ч. 1 КК України не передбачає такої кваліфікуючої обставини як заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, також вказує, що дії його підзахисного, які виразились в стрільбі з вогнепальної зброї в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку, без умислу грубого порушення громадського порядку не можуть бути кваліфіковані, як кримінально-каране діяння, оскільки відповідальність за вчинене передбачена ст.174 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому, немає ніяких підстав дії ОСОБА_4 кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України. Поза увагою суду залишилася та обставина, що конфлікт розпочав ОСОБА_1, жодних підстав перевіряти у ОСОБА_5 та його друзів документи він не мав, бо правил полювання вони не порушували. Отже, ОСОБА_1 явно перевищив свої повноваження і став ініціатором конфлікту, першим напав на ОСОБА_4, а ОСОБА_4 вимушений був захищатися. Вказує, що суд в порушення ч. 1 ст. 275 КПК України вийшов за межі пред’явленого ОСОБА_4 обвинувачення. Висновки суду про те, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 потягли за собою непоправне знівечення обличчя, не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Наголошує, що як на доказ вини ОСОБА_4 в скоєнні ним злочинів, суд у вироку посилався на показання свідка ОСОБА_6, але згідно протоколу судового засідання він в якості свідка не допитувався. Просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину.
Потерпілий ОСОБА_1 відкликав свою апеляцію надавши на адресу апеляційного суду заяву.
Заслухавши доповідача, потерпілого та його представника які заперечували проти апеляції, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч.1, 296 ч.1 КК України, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю доказів, розглянутих в судовому засіданні, належно оцінених і наведених судом у вироку і є правильним.
Цей висновок грунтується на показаннях засудженого, які він давав як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні суду першої інстанції, свідченнях потерпілого та свідків по справі, висновками судово-медичних, судово-балістичних експертиз.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе не визнав і пояснив, що 12.04.2009 року він відпочивав в лісі за с. Браниця Бобровицького району зі своїми товаришами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є працівниками міліції. Серед них була малолітня дитина ОСОБА_8. ОСОБА_7 запропонував йому пристріляти його новий пістолет. З собою він взяв щит для стрільби, а також мав при собі пістолет з гумовими кулями, зареєстрований належним чином на його ім’я. Розташувавшись для цього приблизно за 15 метрів від друзів, які сиділи на галявині, вони спочатку пристріляли пістолет ОСОБА_7, а потім стріляли з його пістолету. Знаючи, що пістолет можна пристріляти в тирі, але так як в законодавстві нічого не написано, де можна стріляти з травматичної зброї, вони вирішили пристріляти в лісі. Відповідно до правил користування спецзасобами травматичної дії він вважає, що вони правомірно проводили стрільбу . Дозвіл на зберігання зброї він отримав, тому що підпав під категорію „Журналіст” і являвся на той час позаштатним журналістом. Постріли нікому з їхньої компанії на заважали. В компанії була малолітня дитина, яка дивилися, при цьому не плакала, їй було цікаво так, як і іншим. Якщо б вони спричинили комусь незручності, то зразу б припинили стрільбу. Він вважає, що у лісі можна стріляти, тому що це не заборонено і його дії були законні. Близько 19 год., коли вони з товаришами стріляли, на галявину виїхала машина. Вони припинили стрільбу та сховали пістолети. З машини вийшов потерпілий і почав робити зауваження, кричати, вимагати припинити стрільбу, назвавши себе єгерем. Потерпілий сварився та висловлювався на їхню адресу нецензурними словами. Коли підійшов потерпілий, ОСОБА_7 показав посвідчення міліціонера і потерпілий став вимагати дозвіл на використання зброї, на що він попросив пред’явити його посвідчення. 3 цього приводу між ними почався конфлікт, який переріс у сварку, а потім у бійку . Під час сварки потерпілий декілька раз похлопав його по плечу, це були короткі професійні поштовхи, було боляче і тому він не витримав і наніс удар, на його думку, в область обличчя потерпілому, який від удару похилився в його сторону і вони разом впали на бік. Він піднявся, а ОСОБА_1 лежав на землі. Йому допомогли прийти до тями, принесли води, щоб умитися, під оком в нього був синець. Після всього, що трапилося на галявині він поїхав в міліцію, щоб повідомити про бійку, оскільки вважав себе потерпілим. Оскільки потерпілий не є єгерем Держлісгоспу із відповідними службовими повноваженнями, а лише працює у мисливських угіддях, тому він не мав ніяких повноважень перевіряти автомобіль чи зброю. Бійка була спровокована і почата самим потерпілим, в ході якої він захищався, наміру заподіяти тілесні ушкодження, а тим більше тяжкі не мав, не передбачав настання таких наслідків, не бажав їх настання, і не допускав. Крім нього, потерпілого ніхто не бив і від його удару на його думку ОСОБА_1 не міг отримати тілесні ушкодження у вигляді непоправного знівечення обличчя. Визнає себе винним у тому, що ув’язався у бійку, розпочату ОСОБА_1.
Не зважаючи на таку позицію засудженого ОСОБА_4, його вина в інкримінованих злочинах, за якими його засуджено підтверджується показаннями потерпілого, свідків, висновками експертиз та іншими матеріалами справи.
Допитаний в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_1, показав, що 12.04.2009 року він, являючись співзасновником ДП „Шанувальників природи Козелецького району і маючи посвідчення єгеря, разом зі своєю дружиною, братом та дочкою, об’їжджав та перевіряв мисливські угіддя, що розташовані за с. Браниця Бобровицького району. Почувши постріли він поїхав в їх бік, щоб пересвідчитися хто та чому стріляють, а також припинити браконьєрство. Коли вони під’їхали до підгодовчої площадки „Коробовщина”, то побачив автомобілі. Під’їхавши ближче, він зупинив автомобіль і вийшов на площадку. Серед чоловіків, які там знаходилися і яких він не знав, в одного із них, як пізніше вияснилося, що то був ОСОБА_4, він побачив пістолет. Привітавшись до них, повідомив, що він є представник єгерської охорони, назвав своє прізвище, запитав чому стріляють та попросив показати документи. На це він отримав відповідь від однієї особи, що все гаразд, це міліція, при цьому йому було пред’явлено посвідчення. Не встигши його роздивитися, він попросив показати ближче. ОСОБА_4, який в той час стояв від нього за 50 метрів, підбіг до нього і почав запитувати його посвідчення, висловлювався нецензурними словами і був агресивно налаштований. Заспокоївши ОСОБА_4, він знову себе назвав і повідомив, якщо треба показати посвідчення, то він його покаже. Коли він повернувся, щоб піти за посвідченням, ступивши декілька кроків, отримав удар ззаду в голову. При цьому, згадав, що коли він виходив з машини, то бачив у правій руці ОСОБА_4 пістолет, а у ОСОБА_2 кобуру, тому можливо цей удар був зроблений пістолетом. Після удару він впав на коліна, ОСОБА_4 схопив його ззаду і почав душити, він намагався його схопити та скинути, але ОСОБА_4 його оглушив і він знепритомнів. Як йому наносились решта ушкоджень він не пам’ятає, тому що знепритомнів, але пізніше він дізнався, що підсудний, коли він був в непритомному стані, бив його ногами, а працівники міліції, які були поряд тримали його брата, щоб той не зміг підійти. В зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями змушений був звернутися за меддопомогою до лікарні, де був встановлений діагноз лікарів, що дане ушкодження є невиправним.
Вина засудженого також підтверджується аналогічними показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були допитані в судовому засіданні і узгоджуються між собою та з висновками експертиз.
Показання потерпілого повністю узгоджуються із зібраними доказами, цілком можна розцінювати як достовірні, тому суд 1 інстанції вірно взяв їх до уваги та поклав в основу обвинувачення.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він разом з ОСОБА_4 та іншими друзями, а також малолітньою дитиною ОСОБА_8, 12.04.2009 року відпочивали в лісі. Він разом з ОСОБА_4, стріляли по мішенях з пристрою для відстрілу гумовими кулями. Стріляли кожний з свого пістолету. В цей час під’їхала машини, з якої вийшли двоє чоловіків, серед яких був потерпілий, вони почали сваритися, кричати та нецензурно висловлюватися, а також проганяти їх. Потерпілим з приводу стрільби в їхню адресу було зроблено зауваження, на що він пояснив, що вони стріляють гумовими кулями. Він пред’явив своє посвідчення міліціонера і зробив зауваження потерпілому ОСОБА_1, щоб він припинив свої протиправні дії, тому що він вів себе неадекватно, погрожував фізично розправою, вчиняв проти них хуліганські дії. Він бачив, як ОСОБА_1 похлопав ОСОБА_4, який стояв ближче до нього, декілька раз по плечу. Вони впали, а коли він підійшов ближче, то ОСОБА_4 вже піднявся, а ОСОБА_1 сидів і у нього йшла з носа кров. Після цього інциденту він поїхав до міліції, щоб повідомити про злочин. Вважає, що ліс це не громадське місце і в законодавстві не має заборони на стрільбу у лісовій зоні із пристроїв з гумовими набоями.
Свідок ОСОБА_9, допитаний в судовому засіданні, пояснив що 12.04.2009 року він разом з друзями ОСОБА_4, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими відпочивали в лісі. ОСОБА_4, ОСОБА_7 стріляли пристроєм для відстрілу гумовими кулями. Нікому з присутніх не заважали. Побачили ,що до них під’їжджає автомобіль, хлопці перестали стріляти. Із автомобіля вийшов ОСОБА_1, який був агресивно налаштований, запитував їх, що тут за стрілянина, повідомивши їх, що він є єгер. Вони сказали, що не полюють, а просто стріляють гумовими кулями. ОСОБА_1 почав штовхати ОСОБА_4 по плечу. Після цього вони разом впали. Коли вийшов брат потерпілого, то вони попросили його заспокоїтись. Після цього ОСОБА_4 піднявся, а ОСОБА_1 залишився на землі. Вважає дії ОСОБА_1 були неправомірними.
Свідок ОСОБА_8 показав, що 12.04.2009 року з нагоди народження його сина, він, його малолітній син, підсудний з жінкою, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 приїхали в ліс за с.Браниця Бобровицького району. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вирішили пострілятиі з зброї по мішенях. До них під’їхав автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_6., сказав, що він єгер і почав нецензурно висловлюватися, кричав та запитував, що вони тут роблять. В цей час ОСОБА_7 та ОСОБА_4 припинили стрільбу та поховали зброю. Під час розмови ближче до ОСОБА_1 стояв ОСОБА_4, ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_4, який знаходився перед ним і вони впали разом на бік. Оскільки його син почав плакати, то він всю увагу звернув на нього і поніс його до автомобіля. Коли повернувся, то побачив що у ОСОБА_1 була кров на обличчі.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що 12.04.2009 року, вона разом з друзями, серед яких були ОСОБА_4, ОСОБА_7 ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_8 та його дитина святкували день народження дитини ОСОБА_8 Хлопці стріляли з травматичної зброї. Стрільба нікому не заважала. З’явився автомобіль, з якого вийшов чоловік , при цьому нецензурно висловлювався, агресивно налаштований представившись єгерем та запитав, що відбувається. Оскільки заплакав син ОСОБА_8, вона відійшла, а коли повернулася, то ОСОБА_1 вже сидів на галявині і хлопці йому надавали медичну допомогу. У ОСОБА_1 було закривавлене обличчя, а у ОСОБА_4 щось було з ногою. Хто кого бив не пам’ятає. Після цього всі роз’їхалися.
Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується:
- протоколом огляду місця події - мисливських угідь ДП „Товариства шанувальників природи Козелецького району” від 13.04.2009 року, згідно якого, неподалік від с. Браниця Бобровицького району було знайдено 38 гільз калібру 9 мм., які відносяться до складових частин патронів калібру 9 мм. з гумовою кулею.(т.1 а.с. 27-30);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 78 від 17.04.2009 року підтверджується, що у ОСОБА_1 дійсно мають місце тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася осколковим переломом медіальної і нижньої стінок правої орбіти, переломом медіальної (носова частина лобної кістки, сльозна кістка, очна поверхня решіткової кістки) та нижньої (очна поверхня верхньої щелепи) залишок якої в порожнині верхньо-щелепної пазухи 15x22 мм з наявністю крові, пухирців повітря в правому решітковому лабіринті та правій верхньо-щелепній пазусі; гематомою правої орбіти, струсом головного мозку і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути 12.04.2009 року за обставин, які вказує ОСОБА_1, та утворилися як мінімум від 5-6 ударів. Дані тілесні ушкодження, у своєму комплексі, при падінні на дерев’яну колоду утворитися не могли
( т. 1 а.с. 185-192);
- висновком повторної судово-медичної експертизи № 382 від 12.11.2009 року згідно якої у потерпілого ОСОБА_1 мають місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицевої травми у вигляді струсу головного мозку, переломів кісток лицевого скелету (латеральної та верхньої кісток правої верхнє щелепної пазухи зі зміщенням відламків правої носової кістки,) які супроводжувалися носовою кровотечею, крововиливами в пара носові пазухи, пара орбітальну клітковину, під кон’юнктиву та повіки правового ока, тілесні ушкодження у вигляді пост травматичного птозу правого верхнього віка і неврит 2 вітки тройничного нерва з права. Потерпілий потребує в хірургічному і консервативному лікуванні. Дане тілесне ушкодження є невиправним (т.4 а.с. 71-115).
Оцінивши показання всіх свідків, які були допитані в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і віднісся критично до показань засудженого та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_9, оскільки зазначені свідки, а також і сам ОСОБА_4 діяли солідарно, давали недостовірні показання з єдиним наміром допомогти засудженому уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
За таких підстав суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в скоєнні хуліганства, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю до потерпілого ОСОБА_1, яка виразилась в спричиненні останньому тілесних ушкоджень, а також заподіянні потерпілому ОСОБА_1 умисних тяжких тілесних ушкоджень, які є невиправними.
На думку колегії суддів твердження апелянта, що нанесення потерпілим ОСОБА_1 поштовхів по тілу ОСОБА_4, які призвели до фізичного болю у останнього та заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, які суд не взяв до уваги як докази по справі і які могли істотно вплинути на висновки суду, є непереконливими. Так, як вбачається з матеріалів справи, і це знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, потерпілий тільки поплескав ОСОБА_4 по плечу, а не вдаряв, як намагався довести засуджений і свідки, які свідчили на його користь в цій частині, однак, суд першої інстанції названі свідчення оцінив критично, а тому їх неможна вважати достовірними, тому доводи в цій частині є безпідставними.
Крім того, не заслуговують на увагу і твердження апелянта, що суд належним чином не мотивував чому фізичний дефект, який помітний лише під час сну потерпілого, вважає знівеченням обличчя, а також наявність у ОСОБА_4 умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень саме у вигляді посттравматичного птозу правого віка та невриту 2 вітки тройничного нерва справа. Ці твердження апелянта в повній мірі спростовуються висновком судово-медичної експертизи №382 від 12.11.2009 року відповідно до якого суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що спричинення потерпілому вказаних в заключенні тяжких тілесних ушкоджень призвели до знівечення його обличчя, тому що змінили його зовнішній вигляд в гіршу сторону, придали його обличчю неприємний вигляд, не властивий нормальному людському обличчю, оскільки для усунення непоправного знівечення обличчя необхідне обов’зкове хірургічне втручання. При цьому, тільки суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини.
Що ж до наслідків побиття ОСОБА_1, на які в апеляції посилається адвокат ОСОБА_3 і зазначає, що умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень які призвели до непоправного знівечення обличчя потерпілому у ОСОБА_7 не було, то ці твердження апелянта є безпідставними і не заслуговуючими на увагу, оскільки враховуючи спосіб та характер заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а саме те, що засуджений завдавши удару рукою в обличчя потерпілому після його падіння став душити останнього, а коли той знепритомнів то, не припинив свої дії, а навпаки, умисно та свідомо продовжив наносити чисельні удари руками і ногами в життєво важливі частини тіла ОСОБА_1 За таких обставин, на думку колегії суддів, кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст. 121 КК України є правильною, а тому доводи апелянта в цій частині, а також, в частині того, що суд вийшов за межи пред’явленного обвинувачення задоволенню не підлягають.
Також, є безпідставними і доводи апелянта з приводу того, що суд засуджуючи ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 1 КК України у фабулі обвинувачення, не зазначив якого ступеню тяжкості тілесні пошкодження засуджений заподіяв потерпілому, оскільки це спростовується самим вироком суду який складений відповідно до вимог ст.ст. 333-335 КПК України.
Крім того, не можна погодитись і з доводами апелянта щодо безпідставного засудження ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції 12.04.2009 року, ОСОБА_4 відпочиваючи в урочищі «Коробовщина» проводив стрільби з власного пістолета в присутності громадян та неповнолітніх дітей, в місці не відведеному для стрільби, біля площадки для підгодівлі диких тварин і на вимогу єгеря ОСОБА_1 припинити стрільбу в мисливських угіддях повів себе зухвало, в присутності громадян висловився на його адресу нецензурною лайкою після чого вдарив рукою в обличчя ОСОБА_1, повалив його на землю, став душити руками, а коли потерпілий знепритомнів ОСОБА_4 побив його руками і ногами, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, давши оцінку зазначеним доказам, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що потерпілий ОСОБА_1 дійсно працює єгерем на ДП «Товариства шанувальників природи Козелецького району» (т. 1, а.с. 71), конфлікт між ним та ОСОБА_15 виник з приводу користування останнім пістолетом і стрільби з нього в присутності громадян в не відведеному для цього місці. Реакцію ОСОБА_4 на справедливе зауваження з приводу вищевказаних дій суд розцінив як хуліганство з мотивів явної неповаги до суспільства.
Разом з тим, є безпідставними і доводи апелянта, що суд, як на доказ вини ОСОБА_4 в скоєнні ним злочинів, у вироку посилався на показання свідка ОСОБА_6, який в якості свідка не допитувався, однак, як слідує із протоколу судового засідання в якості свідка допитувалась ОСОБА_8.(т.5 а.с.105), яка є дочкою потерпілого, а тому на думку колегії суддів суд першої інстанції помилково вказав неправильно ініціали зазначеного свідка.
Покарання, яке призначене засудженому ОСОБА_4, відповідає характеру, ступеню тяжкості вчинених злочинів, даним, що характеризують його особу та всім обставинам справи і є справедливим.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягли б скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2010 року щодо ОСОБА_4 – без змін.
Головуючий Судді: