Справа № 2а-609-1/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
ВСТАНОВИВ:
27.09.2010 року позивач звернулася до суду з вище зазначеним позовом посилаючись на те, що Управлінням Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва неправомірно було відмовлено їй у перерахунку державної пенсії по інвалідності ІІ групи як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач нараховує та виплачує їй державну та додаткову пенсію у меншому розмірі, ніж зобов’язаний відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796-ХІІ). Нарахування зазначених пенсій відповідач здійснює на підставі Постанов Кабінету Міністрів України, що істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Таким чином позивач просить: визнати неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, зобов’язати УПФУ в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок, з урахування інфляції та індексації, згідно п. 3 Порядку проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у з’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України № 159 від 21.02.2001 року та виплату державної пенсії згідно зі ст. 54 Закону № 796-ХІІ, яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком з 01 травня 2010 року.
Відповідач надав свої заперечення проти позову, просить відмовити у його задоволенні, застосувати строк позовної давності, передбачений ст.ст. 99, 100 КАС України та проводити розгляд справи без участі його представника. Свої заперечення обґрунтовує тим, що пенсія позивачу (державна та додаткова за шкоду здоров’ю) нараховується відповідно до чинного законодавства, а саме Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується лише при розрахунку пенсій, які призначаються відповідно до цього Закону.
Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суддею встановлено, що позивач має статус інваліда ІІ групи через захворювання, пов'язане з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджуються Довідкою МСЕК від 01.02.1994 р. та посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 032624 від 12.07.1996 р. (а.с. 4, 5).
Позивач отримує пенсію у розмірі 2 042,36 грн., що підтверджується довідкою від 12.07.2010 р., виданою відповідачем (а.с.7).
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У ст. 54 Закону № 796-ХІІ наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та зазначено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю , зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 даного Закону, виплата такої додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої за ст. 28 Закону від 09.07.2003 р. № 1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було установлено, що пенсії, передбачені п. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ розраховуються виходячи із розміру 19,91 грн. Отже, мінімальний розмір пенсії по інвалідності ІІ групи визначений у розмірі 159,28 грн. (19,91 х 8). У подальшому ревізія розміру зазначених пенсій проведена Кабінетом Міністрів України у постановах від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654.
Відповідач проводив нарахування пенсії позивача виходячи із того, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Затверджений Постановою Кабміну від 30.05.1997 № 523 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи є чинним, а її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Постановами від 03.01.2002 № 1, від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654 Кабінет міністрів України установив розмір суми, з якої проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, причому ця сума не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.
Суддя, вирішуючи спір, бере до уваги, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, слід зазначити, що зміни, внесені до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані Рішенням конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційними та не можуть бути підставою визначення розміру державної та додаткової пенсій.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 71 Закону № 796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Позовна вимога щодо визнання дій відповідача неправомірними не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України не відноситься до вимог, які можуть бути заявлені у адміністративному позові. Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог від 01.11.2010 р. представник позивача просить зобов’язати вчинити дії УПФУ в Дарницькому районі м. Києва, що суд, враховуючи зміст позовної заяви та заявлені у ній вимоги, вважає опискою.
На підставі викладеного та враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії позивача як інваліда ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи за період з травня по вересень 2010 року включно у розмірі, визначеному відповідно ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Враховуючи, що позивачем у тексті позовної заяви викладені обставини, якими вона обгрунтовує своє право на отримання у подальшому пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, однак відповідні позовні вимоги не заявляє суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає за необхідне з метою захисту прав позивача від подальших порушень вийти за межі позовних вимог. Тому суд зобов’язує Управління Пенсійного фонду в Святошинському районі м. Києва виплачувати їй дежавну та додаткову пенсії у розмірах, які визначені діючою на дату постановлення рішення редакцією ст. 54 та ст. 50 Закону № 796-ХІІ, з урахування того, що таке рішення діє до внесення відповідних змін до зазначеного Закону щодо розміру таких пенсій.
Щодо позовної вимоги про індексацію пенсії, то відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв’язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Оскільки розрахунковою величиною пенсії позивача є мінімальна пенсія за віком, що прирівняна до прожиткового мінімуму, то суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позовної вимоги щодо індексації пенсії позивачу. При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, оскільки така компенсація проводиться у разі затримки на один чи більше календарний місяць виплати нарахованих грошових доходів, у тому числі і пенсій. Спірні правовідносини виникли у зв’язку з неправильним нарахуванням пенсійних виплат. Про наявність затримок у виплаті пенсії, що нараховувалася позивачу з 01 травня 2010 року у позовній заяві нічого не зазначено та не надано доказів на підтвердження зазначених вимог, тому у суду відсутні правові підстави задоволення позовної вимоги щодо компенсації позивачу втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати.
Керуючись ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6, 17-19, 94, 99-100, 102, 105, 158, 161, 162, 163, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва за період з травня по вересень 2010 року включно перерахувати та виплатити ОСОБА_1, що проживає у АДРЕСА_1 як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію у розмірі, визначеному ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва за період з травня по вересень 2010 року включно перерахувати та виплатити ОСОБА_1, що проживає у АДРЕСА_1 як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткову пенсію за шкоду здоров’ю у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нараховувати та виплачувати ОСОБА_1, що проживає у АДРЕСА_1 як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну та додаткову пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чинними на момент постановлення рішення, починаючи з жовтня 2010 року до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством, змін до зазначеного Закону щодо розміру таких пенсій.
У решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через канцелярію суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: