Справа №2-1681/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2010 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Гарбуз О.А.
при секретарі Полоз Я.Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовною заявою ВАТ комерційний банк «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ комерційний банк «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління про визнання дій неправомірними по укладенню договору, недійсним договору кредиту, застави, поруки та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення за уточненими позовними вимогами 73270 грн. 87 коп. кредитну заборгованість за договором «Автопакет» № 869526/ФО/840 від 30 липня 2008 року, посилаючись на те, що позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 5924,67 дол. США для придбання автотранспортного засобу під 13,8% річних та кінцевим терміном погашення кредиту – 20 липня 2013 року.
Згідно договору позивач відкрив відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 348,10 дол. США. Видача коштів в рамках ліміту кредитної лінії здійснюється окремими траншами.
За умовами договору відповідач зобов’язаний здійснювати повернення кредиту та відсотків щомісячними платежами, рівними частками розмір якого складає 137,38 дол. США, до 18 числа поточного місяця. Однак, відповідач своїх зобов’язань не виконує, подавши заву про уточнення позовних вимог відповідно до яких станом на 18 жовтня 2010 року має несплачену заборгованість у розмірі 73270,87 грн., де 49611,34 грн. – основний борг, 15823,69 – заборгованість по відсотках, 2874,68 грн. – пеня за неповернення кредиту, 4961,16 – заборгованість по штрафам, яку просить стягнути солідарно з боржника та поручителя.
В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором відповідачка ОСОБА_2 виступає поручителем. Згідно п. 3.2.1. кредитного договору поручитель безвідзивно та безспірно зобов’язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з договору.
Представник позивача Кравчук А.М., що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснивши, що боржник отримав кредит в доларах США про що подано заявку, ніхто до цього його не примушував, але з часу отримання жодного платежу не здійснив, лише вчиняє дії щодо затягування судового розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2. в судове засіданні не з»явилися, належним чином були повідомлені про час розгляду справи, 12 листопада 2010 року в призначений час з»явилися, ОСОБА_1 клопотав про допуск захисника, але письмового доручення суду не було подано, суд оголосив перерву для належного посвідчення доручення проте в призначений час відповідачі не з»явилися. В попередніх судових засіданнях відповідач ОСОБА_1 визнавав позовні вимоги, ОСОБА_2. не визнавала.
25 лютого 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулися з зустрічною позовною заявою до суду про визнання неправомірними дій банку по укладенню кредитного договору, недійсним договору № 869526/ФО/840 від 30 липня 2008 року, договору застави, поруки та відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., посилаючись на те, що ВАТ комерційний банк «Надра» не мав права укладати з ОСОБА_1 договір у валюті відмінної від гривні і зроблено це з метою отримання надприбутків, пов’язаних з коливанням курсу валют.
Заслухавши пояснення представника банку, дослідивши письмові докази по справі, з урахуванням позицій сторін, суд встановив наступні обставини і визначив відповідно до них правовідносини, які виникли між сторонами.
30 липня 2008 року сторонами укладено кредитний договір № 869526/ФО/840, за яким позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 5924,67 дол. США для придбання автотранспортного засобу під 13,8% річних та кінцевим терміном погашення кредиту – 20 липня 2013 року, що підтверджується договором, дослідженим в судовому засіданні (а.с. 8-10 ).
Згідно договору позивач відкрив відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 348,10 дол. США. Видача коштів в рамках ліміту кредитної лінії здійснюється окремими траншами.
За умовами договору відповідач зобов’язаний здійснювати повернення кредиту та відсотків щомісячними платежами, рівними частками розмір якого складає 137,38 дол. США, до 18 числа поточного місяця. Однак, відповідач своїх зобов’язань не виконує, станом на 18 жовтня 2010 року має несплачену заборгованість у розмірі 73270,87 грн., де 49611,34 грн. – основний борг, 15823,69 – заборгованість по відсотках, 2874,68 грн. – пеня за неповернення кредиту, 4961,16 – заборгованість по штрафам.
В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором відповідачка ОСОБА_2 виступає поручителем. Згідно п. 3.2.1. кредитного договору поручитель безвідзивно та безспірно зобов’язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з договору.
На час розгляду справи в суді відповідач борг не сплатив.
Встановлені обставини не заперечувалися відповідачами.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 1050 ч. 2 ЦК України передбачено, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
На підставі ст. 1054 ч. 2 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Крім того, в договорі сторонами встановлено умови дострокового повернення кредиту – п. 6.5 кредитного договору, які відповідають вимогам законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про дострокове повернення кредиту є обгрунтованими.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.63) сума боргу відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на станом на 18 жовтня 2010 року відповідно до курсу НБУ 1дол. США - 7.909 грн. становить у розмірі 73270,87 грн., з яких 49611,34 грн. – основний борг, 15823,69 – заборгованість по відсотках, 2874,68 грн. – пеня за неповернення кредиту, 4961,16 – заборгованість по штрафам.
Згідно ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно п. 3.2.1. кредитного договору поручитель безвідзивно та безспірно зобов’язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з договору.
Відповідно до ч.3 ст.554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Підстав для звільнення відповідачів від виконання зобов’язань за договором судом не встановлено.
З урахуванням встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин, суд вважає, що відповідачем було допущено порушення умов кредитного договору № № 869526/ФО/840 від 30 липня 2008 року, а також вимог ст. 526 ЦК України, тому з відповідачів підлягає стягненню сума боргу по кредиту у розмірі 73270,87 грн.,солідарно.
Статтею 10 ч. 3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 60 ч. 2, 3 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Із зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять визнати неправомірними дії банку по укладенню кредитного договору, недійсним договору № 869526/ФО/840 від 30 липня 2008 року, договору застави, поруки та в якості відшкодування моральної шкоди стягнутиі 1000 грн..
Згідно анкети-заяви ОСОБА_128 липня 208 року останній подав заяву клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» в доларах США , доказів про випралення в заяві відсутні, що спростовує пояснення поручителя Поплавської К. про бажання отримати кредит в гривні, але представник банка наполіг у доларах США.
Згідно договору банк відкрив заявнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 348,10 дол. США.
За умовами договору «Автопакет» № 869526/ФО/840 від 30 липня 2008 року, позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 5924,67 дол. США для придбання автотранспортного засобу під 13,8% річних та кінцевим терміном погашення кредиту – 20 липня 2013 року, відповідно до якого відповідач зобов’язаний здійснювати повернення кредиту та відсотків щомісячними платежами, рівними частками розмір якого складає 137,38 дол. США, до 18 числа поточного місяця.
На підставі генеральної ліцензії НБУ №21 від 30 червня 2000 року та додатків 21-1, 21-2 від 23 серпня 2002 року та підтверджено висновком науково-експортної експертизи (а.с.46-54), та свідчить про достатні юридичні підстави та законне право на надання резидентам України кредитів в іноземній валюті банком та свідчить про правомірність дій у видачі кредиту ОСОБА_1 в доларах США.
Видача коштів в рамках ліміту кредитної лінії здійснюється окремими траншами.В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором відповідачка ОСОБА_2 виступає поручителем, яка виступила добровільно, подавши дані про свою особи та підписавши договір, а на час розгляду справи вважає договір поруки недійсним, проте відповідних доказів передбачених ч.1,3,5 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України не представлено, тому підстав для визнання договору поруки недійсним немає.
Згідно п. 3.2.1. кредитного договору поручитель безвідзивно та безспірно зобов’язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з договору, що свідчить про необгрунтованість зустрічних позовних вимог в частині визнання дій неправомірними по укладенню договору, недійсним договору кредиту, застави та поруки.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Позивачами не надано доказів, що діями первісного позивача по нагадуванню боржнику та поручителю про повернення кредитузаподіяно моральну шкоду та потягло додаткових зусиль для організації свого життя, що свідчить про безпідставність і в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню відшкодування документально підтверджених (а.с. 2, 3) судових витрат понесених позивачем у сумі 625.18+107.52+120=852 грн. 70 коп., солідарно.
Керуючись ст. ст.12, 35, 39, 40 Закону України “Про іпотеку”, ст. 88 ч. 1, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд . ст. 317, 321,526,530,546,548,559 ЦК України, ст.11,22 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ВАТ комерційний банк «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути, солідарно, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ комерційний банк «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №869526/ФО/840 від 30 липня 2008 року в сумі 73270. 87 грн. та судові витрати в сумі 852.70 грн., всього підлягає стягнення 74 123.57 грн.
В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ комерційний банк «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління про визнання дій неправомірними по укладенню договору, недійсним договору кредиту, застави, поруки та стягнення моральної шкоди відмовити за їх необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий : О. А. Гарбуз