Справа № 2-а-1804/10

ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 листопада 2010 року.

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                                Тітова М.Б.

при секретарі                        Олійник Л.С.

з участю представника позивача                Ницун Л.М.

відповідача                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі адміністративну справу за позовом Богуславського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач Богуславський  центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 безпідставно виплачені кошти в сумі 13170 гривень 88 коп. та судові витрати по справі.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30.03.2009 pоку громадянин ОСОБА_2 зареєструвався в Богуславському районному центрі зайнятості як шукаючий роботу.

06.04.2009 року  ОСОБА_2 подав директору Богуславського центру зайнятості заяву, в якій просив надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, і повідомив про себе, що він  не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою   діяльністю.

27.08.2010 року до Богуславського центру зайнятості від Державного реєстратора при Богуславській РДА надійшла інформація про те, що  ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа в період з 16.02.2009 року по 28.04.2010 року.

При реєстрації у центрі зайнятості як безробітний, відповідач подавши завідомо неправдиві відомості, порушив вимоги ст. 1 Закону України ?ро зайнятість населення", оскільки за вимогами цієї статті громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, відносяться до зайнятого населення і не можуть бути визнані безробітними.

Таким чином, перебуваючи на обліку як безробітний, ОСОБА_2 з 06.04.2009 року по 01.04.2010 року з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття отримав забезпечення та соціальних послуг обманним шляхом всього на суму 13170,88 грн., в зв'язку з неповідомленням про свою належність до категорії зайнятого населення.

03.09.2010 року  ОСОБА_2 було пред'явлено претензію щодо повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, яку він не визнав, кошти у строк, визначений для добровільного погашення, не повернув.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено права та обов'язки застрахованих осіб. Так, п. 2 даної статті Закону наголошує, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

З пам'яткою про права та обов'язки безробітних відповідач ознайомлений під особистий підпис, підтвердженням чого є додаток до персональної картки безробітної особи. В свою чергу, статтею 7 Закону визначено види забезпечення та соціальних послуг, а саме, одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а також одним із видів соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. А також статтею 36 Закону встановлено відповідальність застрахованих осіб, зокрема пункт 3 даної статті передбачає те, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В судовому засіданні представник позивача Ницун Л.М позов підтримала, обгрунтувавши  вимоги вищевикладеними фактами.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав і пояснив суду, що він на час звернення до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, не був позбавлений статусу суб’єкта підприємницької діяльності і звернувся до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності лише 08.09.2009 року.

            Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 06.04.2009 року набув статус безробітного в Богуславському центрі зайнятості, що підтверджується копією його заяви та даними особової картки безробітного.

Згідно довідки Богуславського центру зайнятості від 27 серпня 2010 року за період з 06.04.2009 року по 01.04.2010 року ОСОБА_2 було виплачено 13170 гривень 88 коп. допомоги по безробіттю.

Із довідки Державного реєстратора при Богуславській РДА, яка надійшла до Богуславського центру зайнятості 27.08.2010 року, вбачається, що  ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа в період з 16.02.2009 року по 28.04.2010 року.

Відповідно до п. 3 ст. 46 Закону України ?ро державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 р. фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено права та обов'язки застрахованих осіб. Так, пунктом другим даної статті Закону встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 36 Закону встановлено відповідальність застрахованих осіб, зокрема пункт 3 даної статті передбачає те, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Стаття 7 Закону визначає види забезпечення, а саме, одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Таким чином, перебуваючи на обліку як безробітний, ОСОБА_2 з 06.04.2009 року по 01.04.2010 року з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття всього отримав забезпечення обманним шляхом на суму 13170 гривень 88 коп., оскільки не повідомив на момент надання йому статусу безробітного про те, що він на той час мав статус суб’єкта підприємницької діяльності, що було б підставою для відмови йому у виплаті допомоги по безробіттю.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 17, 18, 99, 100, 159 – 163 КАС України, ст. ст. 1, 7, 12, 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", ст.ст. 46, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву  задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Богуславського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 13170 ( тринадцять тисяч сто сімдесят) гривень 88 коп. незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати державного мита відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

            Головуючий: суддя                      (підпис)                                  М.Б.Тітов