Справа № 2-244/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Грушицького А.І.,

при секретарі Шиловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивачів ОСОБА_2,

представника відповідача Плеханова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача про визнання договору поруки недійсним. Заяву мотивують тим, що 18 вересня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ПП «РЕСТ-ФАРМ» кредитний договір. В період укладення кредитного договору ОСОБА_1 був директором вищевказаного приватного підприємства. На забезпечення виконань зобов’язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та             ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким позивач ОСОБА_1 поручився перед банком за належне виконання ПП «РЕСТ-ФАРМ» взятих на себе зобов’язань, що випливають з кредитного договору від 18 вересня 2008 року. Про наявність даного договору позивачі дізналися після отримання копії позовної заяви про стягнення боргу за кредитним договором. Позивач ОСОБА_1 вказує, що зазначений договір поруки від 18 вересня 2008 року не підписував, хоча підпис поручителя схожий на підпис позивача.

Крім того, позивач ОСОБА_4 вказує, що не давала і не могла дати згоди на укладення її чоловіком такого договору.

Просять суд визнати недійсним договір поруки від 18 вересня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, наведених в заяві.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 позов підтримав з підстав, наведених в заяві.

Представник відповідача Плеханов О.М. позов не визнав. Подав письмові заперечення, в яких просить в позові відмовити.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного підприємства «РЕСТ-ФАРМ» в судове засідання не з’явився, хоча третя особа була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивачів ОСОБА_2, представника відповідача Плеханова О.М., дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № 5890-П-1, за яким ОСОБА_1 поручився перед банком за належне виконання ПП «РЕСТ-ФАРМ» взятих на себе зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 5890 від 18 вересня 2008 року, що укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «РЕСТ-ФАРМ» (а.с.7).

Згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області від              12 травня 2010 року № 184, при порівнянні досліджуваного підпису розміщеного в графі ОСОБА_1 в договорі поруки № 5890-П-1 від 18 вересня 2008 року зі зразками підписів ОСОБА_1 встановити ким,  ОСОБА_1 чи іншою особою, виконаний підпис розміщений в графі ОСОБА_1  в договорі поруки № 5890-П-1 від 18 вересня 2008 року, не виявилось можливим.

Відповідно розрахунку вартості проведення експертизи від 12 травня 2010 року №184, вартість проведеної судової експертизи становить 169,20 грн.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися  у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як визначено ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених    ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.  553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Позивачем не подано суду достовірних доказів того, що він дійсно не підписував договір поруки.

Оскільки договором поруки, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та  ОСОБА_1 не  вирішуються питання щодо розпорядження майном, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності і згода другого з подружжя на укладення договору поруки не є обов’язковою, підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору поруки відсутні.

Зазначені в позові доводи не є підставами для визнання недійсним договору поруки, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до правила ст. 86 ЦПК України з позивачів на користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області слід стягнути 169,20 грн. за проведення судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 86, 209, 215 ЦПК України, на підставі             ст. ст. 202, 203, 205, 207, 215, 216, 533, 554 ЦК України, ст. ст. 59, 65, 73 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області (р/р 31256272210012 в ГУДК у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908, свідоцтво про реєстрацію платника податку № 100277929, індивідуальний податковий номер 255749003179) 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 20 коп. за проведення судової експертизи, тобто по 84 (вісімдесят чотири) грн. 60 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя