Справа № 2-А-226/10 року  

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

1.    жовтня 2010 року    

                                          Літинський районний суд, Вінницької області                                                  

                         в складі: головуючого судді: Кащука А.С.                                                                

                                                 при секретарі: Поляруш Г.А.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом     ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду  України у  Літинському районі  Вінницької області  про зобов»язання здійснити перерахунок підвищення пенсії як дитині війни, -

                                                       В С Т А Н О В И В:  

        ОСОБА_1 звернулась до суду з  позовом до  Управління Пенсійного фонду  України у  Літинському районі  Вінницької області  про зобов»язання здійснити перерахунок підвищення пенсії як дитині війни.

       В  заяві  вказано, що відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вона визнана дитиною війни, є пенсіонером, і отримує державну пенсію за віком, що підтверджується посвідченням № 506756 яке видане 24.10.2005 року відмітка про статус дитини війни, Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 05.04.2006 року № 107.

Статтею 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-1У пенсія або довічне грошове утримання чи, державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Згідно частини 2 статті 3 Закону №2195-IV - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Підвищення пенсії в 2006 - 2007 роках не виплачувалось, дію норми статті 6 закону №2195-1V було зупинено на підставі статей 77, 110, 71, 111 Законів України "Про Державні бюджети України на 2006 і 2007 роки"   від 20.12.2005 року №3235-1V і від 19.12.2006 року №489-V.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України в його рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 01.12.2004 року №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається , як зазначено, положення статті 28 Закону України "Про бюджетну систему України", щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Лиш в разі надзвичайного стану - пункт 31 частина 1 статті 85 та пункт 19 статті 92 Конституції України.

Рішенням того ж суду від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71-Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" яким зупинено дію статті 6 закону №2195- 1V визнано-неконституційним. З зазначенням у пункті 5 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов'язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

З 1 січня 2008 році згідно закону від 28.12.2007 року №107-V1 "Про внесення змін до Закону України " Про соціальний захист дітей війни" та пункту 2 статті 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визначено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність

Вище зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри підвищення пенсії особам, що мають статус дитина війни, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, тобто - положення пункту 28 розділу 11 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнані незаконними, неконституційними. З зазначенням у пункті 6 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов'язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

Проте всупереч вище зазначеним вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, абзацом 1 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що підвищення пенсії  дітям війни проводиться у розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.

Зазначені вище положення пунктів 8 та 15 постанови № 530 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2009 року у справі №2/385 визнанні - незаконними.

21.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі заявою з вимогою про поновлення її прав і захист законних інтересів, перерахунок підвищення пенсії з урахуванням вище зазначених рішень суддів та вимог закону, але їй було відмовлено.  

Позивачка  вважає дії відповідача, щодо відмови в перерахунку підвищення пенсії, як дитині війни такими, що суперечать нормам Конституції і законам України.

Згідно Конституції України: органи законодавчої, виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6);   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19);   судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.  

Також Конституція України гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави,   права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними,   конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод,     лиш в умовах встановлення воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод людини.  

Позивачка вважає позицію відповідача незаконною, щодо продовження і здійснення нарахування підвищення пенсії, як дитині війни відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 положення якої щодо розміру підвищення пенсії дітям війни визнана незаконною.

При нарахуванні пенсії відповідач зобов'язаний керуватись нормами Законів, які мають пріоритетне значення і вищу юридичну силу і відповідно до них нараховувати пенсію.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" - оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавству, яке не суперечить їй, суд зобов'язаний застосувати закон , який регулює дані правовідносини.

       Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового   акта   Конституції  України,   міжнародному  договору,   згода   на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Згідно зі статтями 8, 22 Конституції України та абзацу 1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" - не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-1У зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому 30.11.2004 року у справі "Бакалов проти України" ( і Кечко проти України), Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання відповідача на відсутність коштів, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

ОСОБА_1 вважає, що рішення Конституційним Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року слід застосовувати не з моменту їх проголошення, а з 01.01.2007 року та з 01.01.2008 року, так як даними рішеннями суду визнанні неконституційними положення законів України про Державні бюджети на 2007 і 2008 роки, які стосуються всього бюджетного періоду а не його частини,   а він згідно статті 3 Бюджетного кодексу України складає один календарний рік.

Згідно частини 2 статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Позивачка ОСОБА_1 в  судовому засіданні  позов   підтримала  в  повному  обсязі  і  просить суд   задовільнити  її  позовні  вимоги.

 Представник відповідача, Управління Пенсійного фонду  України у  Літинському районі,  Вінницької області, в  судовому  засіданні  позов  не  визнала,  і   пояснила, що  позивачем  пропущений  строк  для  звернення  до  суду  для  захистом  своїх прав  та  законних інтересів.

 Також, законодавством  не врегульовано нарахування  мінімальної  пенсії  за  віком на  зо  %  якої  мають  підвищуватися  пенсії  дітям   війни, що позивач не надала  доказів  які б  стверджувати   порушення її прав  та  інтересів.

        З огляду на наведені норми стосовно правовідносин, які склалися, суд вважає, що право позивачки   на отримання   щомісячного підвищення до пенсії, як дитині  війни  знаходить  своє  підтвердження і суд  вважає, що  її позовні   вимоги  підлягають до   задоволення.

         Суд  прийшов  до  такого  висновку із  слідуючих  підстав. Як  встановлено в  судовому  засіданні, що  позивачка  має  статус  дитини  війни, і  отримує  пенсію  за  віком, та  користується  пільгами  передбаченими   Законом України «Про  соціальний  захист дітей  війни».

       Правовий   статус  дітей  війни, основи їх  соціального захисту  та  гарантії їх  соціальної  захищеності шляхом  надання пільг і  державної соціальної  підтримки  визначаються  Законом України «Про соціальний  захист  дітей  війни»,  який  набрав  чинності 1  січня 2006 року.

        Статтею 6 Закону  України «Про соціальний  захист  дітей  війни»  передбачено, що дітям війни  пенсії або  щомісячне  довічне  грошове утримання чи  державна соціальна  допомога,  що  виплачується замість пенсії,  підвищується на  30% мінімальної  пенсії за  віком,  що  не  суперечить  загальним  засадам  пенсійного забезпечення громадянам України, оскільки відповідно до  положень ст.. 6Закону України «Про  загальнообов»язкове державне пенсійне  страхування « непрацездатні громадяни, крім пенсійних  витрат із системи пенсійного забезпечення мають право отримати доплати,  надбавки та  підвищення до  зазначених виплат, додатковою  пенсією в  порядку та  за  рахунок коштів, визначених  законодавством.

      Дію ст.. 6 Закону  України «Про соціальний  захист  дітей  війни»   було  зупинено на 2007 рік. Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про  Держаний бюджет України» на  2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року.  Статтею 111 даного Законну  було  встановлено, що у 2007 році підвищення до  пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги,  яка  виплачується замість пенсії,  відповідно до  ст.. 6  зазначеного Закону, виплачується  особам, які є  інвалідами, у  розмірі  50% від розміру  надбавки,  встановленої  для  учасників  війни. Однак  рішенням Конституційного Суду України  від  9  липня 2007 року № 6-рп/2007  визнані неконституційними  положенням  п.12 ст. 7 та ст..111 Закону України «Про  Державний  бюджет України  на 2007 рік  щодо  зупинення  дії  на  2007 рік   ст.. 6 Закону  України «Про  соціальний  захист дітей  війни».

      Також  в  2008 році Законом України «Про Державний  бюджет України на 2008 рік та про   внесення змін до  деяких  законодавчих  актів  України»  від 28  грудне 2007 року, який  діяв з  1.01.2008 року,  внесено  зміни до  Закону  України  «Про соціальний  захист  дітей  війни». Статтею 6 Закону після  внесення змін  передбачалося, що  дітям  війни до  пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання,  державної соціальної  допомоги, що виплачується  замість  пенсії, виплачується  підвищення  у  розмірі  надбавки,  встановленої  для  учасників  війни.  Дана  норма  фактично  передбачила  виплату  підвищення  до  пенсії лише  в  розмірі 10%  прожиткового мінімуму, що  призвело  до  звуження  змісту  обсягу прав  і  свобод  позивача та  їх  обмеження.

        Рішення  Конституційного Суду України від  22  травня 2008 року № 10-рп/2008 положення  п.28 розділу 11 «Внесення  змін до  деяких законодавчих актів України», Закону  України «Про  Державний Бюджет України  на 2008 рік та про  внесення змін до   деяких законодавчих  актів України» від 28 грудня 2007 року щодо  внесення змін до Закону  України  «Про соціальний  захист  дітей  війни» визнані  такими, що  не  відповідають Конституції  України і є  неконституційними.

       Відповідно  до  положень ст.. 152 Конституції України закони, інші правові  акти  або  ї  окремі   положення, що визнанні  неконституційними,  втрачають  чинність  з  дня  ухвалення Конституційним Судом України  рішення  про  їх  неконституційність.

        Під  час  розгляду  справи судом  встановлено, що  в  2007 р. в 2008 р.  позивачка  отримала  підвищення  до  пенсії,  як  дитина  війни, в  розмірі 10  % від  прожиткового мінімуму для  осіб,  які  втратили  працездатність, і  незважаючи на  прийняття  Конституційним Судом України зазначених вище рішень 9.07.2007 року та 22.05.2008 року, нарахування та  виплата надбавки до  пенсії в  розмірі 30% мінімальної пенсії  за  віком,  відповідно до  положень ст.6 Закону  України «Про  соціальний  захист дітей  війни» не здійснювались.

       Враховуючи те, що  позивачка є  дитиною  війни, вона  наділена державою  певним  правовим  статусом, який  включає  в  себе й  право  на  додаткові  елементи  соціального  захисту, зокрема  право на отримання  надбавки до  пенсії.

       Посилання  відповідача на  неврегульованість питання обчислення  пенсії  дітям війни чинним  законодавством, не  приймається  судом до    уваги,  оскільки ст..  6 Закону України «Про  соціальний  захист дітей  війни» визначено, що  дітям війни або щомісячне довічне грошове  утримання  чи  державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії,  підвищується на 30% мінімальної пенсії за  віком. З  огляду на  викладене, дане  питання  цілком  врегульоване  чинним  законодавством України.

      Згідно  ч.2,ч.3, ст..22 Конституції  України  конституційні  права  і  свободи  гарантуються  і  не  можуть  бути  скасовані.  При  прийнятті  нових  законів або  внесенні  змін до  чинних  законів  не  допускається  звуження  змісту  та  обсягу  існуючих  прав  і  свобод.

       Таким  чином, враховуючи  вищевикладене та  те, що  щомісячна грошова допомога у  вигляді  надбавки  до  пенсії в  розмірі  30% мінімальної пенсії за  віком ОСОБА_1,  яка  має  статус дитини  війни та користується пільгами встановленими Закону  України «Про  соціальний  захист дітей  війни»,  в  повній  мірі  не  виплачувались, суд  вважає, що  з  управління Пенсійного фонду України в Літинському районі  Вінницької області  на користь позивачки слід  стягнути різницю  між нарахованою надбавкою до  пенсії та належною до  виплати  надбавкою, відповідно до  положень Закону  України «Про  соціальний  захист дітей  війни», за період 1.01.2009 року  по день набрання рішенням суду законної сили.

      Беручи до уваги викладене й у відповідності до статей 1,3,6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", частини 2 статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статей 6 і 9, частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування", та статті   17 КАСУ, суд,-

                                                                   Р І Ш И В:  

           Позов   задовольнити.  

   Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Літинському районі смт. Літині здійснити перерахунок підвищення  пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком встановленої для відповідного періоду починаючи з 01.01.2009 року з урахуванням виплачених коштів та виплатити їй різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 01.01.2009 року по день набрання рішенням суду законної сили.

 Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Літинському районі смт. Літині з дня набрання рішенням суду законної сили, здійснювати нарахування та виплати підвищення  пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком встановленої для відповідного періоду, без виплатити підвищення пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.

       Апеляційна  скарга  може бути  подана на  протязі  10 днів після  проголошення  через Літинський районний суд до  Вінницького Апеляційного  суду .

             Суддя: