№ 2-4327/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2010 року І ллічівський  районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Степаненко Є.О., розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в обґрунтування якого вказав, що у період з 15.12.1998р. по 2004р. перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою ОСОБА_2 Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. До шлюбу, з 1996 року,  він мешкав у квартирі матері, за адресою: АДРЕСА_1, яку вона отримала як працівник житлово-комунального підприємства Іллічівського району м.Маріуполя. В цій квартирі вони жили разом із відповідачкою та дитиною, у 2002 році зареєструвались за вказаною адресою. Однак, у квітні 2003 року їх сім’я розпалась і відповідачка із сином виїхала зі спірної квартири, а через деякий час позивач дізнався, що вона вийшла заміж та створила іншу сім’ю, мешкає за іншою адресою. Відповідачка комунальні послуги не оплачує, її особистих речей у квартирі немає, однак не виписалася зі спірної жилої площі, що тягне за собою додаткові витрати на комунальні послуги з боку позивача. Просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 .      

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що спірну квартиру отримала мати позивача, а її з сином зареєстрували у квартирі, щоб мати отримала іншу жилу площу. Після отримання квартири гостинного типу мати виїхала зі спірної квартири, а вони з чоловіком та сином залишились жити за вказаною адресою. Однак, ОСОБА_1 почав зловживати алкоголем, бив її та вигнав із квартири, відібравши ключі. У зв’язку з чим вона була вимушена піти з квартири із дитиною, однак продовжує сплачувати за квартиру. В теперішній час вона утворила іншу сім’ю, зареєструвала шлюб, народила дитину та живе у квартирі чоловіка, однак свого житла не має. Вважає, що не живе у спірній квартирі через неможливі умови, які створив відповідач. Вселитися до спірної жилплощі не намагалась.

ІІ представник ОСОБА_5 також позов не визнала, вважаючи його не обґрунтованим, просила відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З особового рахунку на квартиру АДРЕСА_3 вбачається, що наймачем квартири є ОСОБА_1 Крім нього у квартирі зареєстровані його минула дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно акту ЖКП Іллічівського району м.Маріуполя від березня 2010 року ОСОБА_2 не живе у спірній квартирі з квітня 2003 року, її особистих речей у квартирі не має, що підтверджено жильцями будинку.

Свідок ОСОБА_7 – сусідка позивача у судовому засіданні пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 добровільно пішла із спірної квартири від чоловіка та з 2003 року з ним не проживає. Мати позивача декілька разів просила її забрати свої речі. Зараз її речей в квартирі не має.

Свідок ОСОБА_8, яка є також сусідкою позивача, дала суду аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_9 вказала, що спірна квартира належить позивачу та його матері, а ОСОБА_2 прописалась у квартирі за пропозицією свекрухи. Потім ОСОБА_1 почав зловживати алкоголем і вигнав ОСОБА_2 з квартири і вона деякий час жила у неї, а потім переїхала жити до другого чоловіка, вийшла за нього заміж та народила дитину. ОСОБА_2 не має у власності іншого житла.  

Стаття 71 ЖК України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідачка не надала суду жодного доказу з приводу того, що вона була відсутня на спірній жилій площі тривалий час з поважних причин. А оплата відповідачкою послуг ЖКП за користування жилою площею ще не є підставою, що підтверджує  поважність причини її не проживання в ній.  

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином, оцінюючи всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача.

    Керуючись ст. ст. 10, 60, 174, 213-215 Цивільного процесуального Кодексу України, ст.ст. 71, 72 Житлового Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити .

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Суд дя: