АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 13027/2010 Головуючий в 1 інстанції - Мазниця А.А.
Категорія - 27 Доповідач - Варенко О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
18 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми, -
Керуючись ст.ст. 218,303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 13027/2010 Головуючий в 1 інстанції - Мазниця А.А.
Категорія - 27 Доповідач - Варенко О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів про стягнення суми, посилаючись на те, що 31.01.2009 р. надав відповідачеві ОСОБА_1 позику у розмірі 70000,00 доларів США на строк до 01.03.2009 р., своєчасне повернення якої своїм листом гарантував відповідач ОСОБА_3, втім позичальник у визначений строк та у подальшому свої зобов'язання не виконав. У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь солідарно 595000,00 грн. основного боргу за договором позики; 17850,00 грн. інфляційних збитків; 10710,00 грн. - 3% річних; 45998,37 грн. процентів на рівні облікової ставки НБУ; 70000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Під час розгляду справи позивач заявлені вимоги доповнив, посилаючись на те, що 10.03.2009 року надав відповідачеві ОСОБА_1 додатково 40000,00 доларів США на строк до 01.11.2009 р., втім зобов'язання позичальником за цим договором також не були виконані. На підставі викладеного просив додатково стягнути з відповідачів солідарно 340000,00 грн. основного боргу за договором позики від 10.03.2009 р.; 5114,00 грн. - 3% річних; 50000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2010 року позов задоволено частково .
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 914752 (дев'ятсот чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні) грн. 10 коп.
У задоволенні решти вимог суд відмовив. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та відмову позивачу у задоволенні позову до нього про стягнення суми.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30.01.2009 р. відповідач ОСОБА_3 звернувся до позивача з листом, в якому просив надати відповідачеві ОСОБА_1 позику у розмірі 70.000, 00 доларів США та зазначив, що останній поверне отриману суму позики у визначений договором термін (а.с.7).
31.01.2009 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики, за яким останній отримав суму у розмірі 70000, 00 доларів США, яку зобов'язався повернути до 01.03.2010 р., підтвердивши факт укладання угоди та отримання грошей відповідною розпискою (а.с.8). В обумовлений строк та у подальшому сума позики повернута відповідачем ОСОБА_1 не була.
Також судом встановлено, що 10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики, за яким останній отримав суму у розмірі 40000,00 доларів США, яку зобов'язався повернути до 01.11.2010 р., підтвердивши факт укладання угоди та отримання грошей відповідною розпискою (а.с.40). В обумовлений строк та у подальшому сума позики повернута відповідачем ОСОБА_1 не була.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 виникли правовідносини позики, врегульовані положеннями ст. ст. 1046-1050 ЦК України, а також загальними нормами зобов'язального права. У цих правовідносинах відповідачем був порушений його обов'язок у визначені угодами строки повернути отримані суми, встановлений ст. ст. 526, 1049 ЦК України, тим самим було порушене право позивача на своєчасне отримання наданих ним сум позики.
В той же час фактичні обставини справи та зміст листа відповідача ОСОБА_3 від 30.01.2009 р. не дають достатніх підстав для висновку про виникнення між останнім та позивачем відносин поруки, а отже позовні вимоги, звернуті до цього відповідача, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за цією позикою не підлягають задоволенню, оскільки згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України вони стягуються лише у тому випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. В той же час у спірних правовідносинах розмір процентів встановлений законом та позовні вимоги у відповідній частині позивачем пред'явлені.
Позовні вимоги в частині стягнення суми позики за цими договорами з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають, оскільки сума зобов'язання визначена в іноземній валюті та не залежить від інфляції гривні.
Позов в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної невиконанням договорів, задоволенню не підлягає, оскільки у договірних правовідносинах не ґрунтується на законі.
Позовні вимоги в частині стягнення процентів на рівні облікової ставки НБУ за період 31.01.2009 р. до 05.10.2009 р., виходячи з положень ст. ст. 536, 1048 ЦК України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи позивача та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями позивача.
При вищезазначених обставинах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню згідно ст.ст.533, 536, 625, 1046-1050 ЦК України.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ОСОБА_1 про відсутність оригіналів розписок від 31.01.2009 року та від 10.03.2009 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці документи надані представником позивача і залучені до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні особисто пояснив про наявність заборгованості перед позивачем за зазначеними договорами позики.
Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що заочне рішення прийняте з порушенням норм процесуального права: зокрема, неналежне його повідомлення про час розгляду справи, порушення судом правил підсудності та інше не може бути підставою для скасування правильного по суті та справедливого рішення.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а заочне рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді