УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-11850/2010р. Головуючий в 1 інстанції Багрова А.Г.
Категорія-25 Доповідач Козлов С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М.,
суддів: Козлова С.П., Максюта Ж.І.,
при секретарі: Бецман І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ НАСК «ОРАНТА» про виплату страхового відшкодування та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року стягнуто з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 759,27 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат, а в решті позовних вимог ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування та стягнення коштів відмовлено.
В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального права ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як правильно встановлено судом, між сторонами 03.04.2008 р. був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № К8110-018/08/СТ, який 02.07.2008 р. в м. Миколаїв потрапив у ДТП і отримав механічні пошкодження, що має ознаки страхового випадку, передбаченого п.3.1.1 цього договору.
04.07.2008 р. та 07.07.2008 р. ТОВ «Експрес-Авто» виконало ремонт вказаного транспортного засобу на суму 8080,42 грн. на підставі квитанцій і нарядів та відповідні документи 08.07.2008 р. були передані страховику, після чого останній, вирішуючи питання про встановлення правильності розміру страхового відшкодування відповідно до положень п.п. 9.3,11-12,11.5 договору та не погодившись з такою сумою збитків, прийняв рішення про проведення дослідження оцінки вартості матеріального збитку позивачу відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування».
За актом дослідження оцінки вартості матеріального збитку від 18.12.2008 р., складеним аварійним комісаром, матеріальні збитки, завдані позивачеві, були встановлені з урахуванням франшизу у розмірі 4749,94 грн., що позивачем відповідними доказами не спростовано, та при цьому ніяких клопотань про проведення експертизи з цього питання ним при розгляді справи не заявлялося.
На час вирішення судом вказаного спору відповідач не мав заборгованості перед позивачем по цим матеріальним збиткам, але з них 2375,70 грн. в супереч положень договору сплатив позивачеві з порушенням строків виплати тільки 15.10.2009 р..
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно зі ст.992 цього Кодексу та п.9.4.3 договору страхування при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування страховик сплачує пеню за кожний день зволікання у розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, що в даному випадку буде складати 759,27 грн. і сторонами не оспорюється, а стягнення суми інфляційних нарахувань за прострочення таких виплат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди цим договором та законодавством, регулюючим спірні страхові відносини, не передбачено, як і не передбачено відшкодування страховиком позивачу збитків (процентів), понесених ним на підставі договорів позики, укладених з іншими особами для ремонту пошкодженого автомобіля.
За таких обставин, суд обґрунтовано на підставі ст.ст.990,992 ЦК України стягнув з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь позивача пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 759,27 грн., а дійшовши правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача несплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 2143,36 грн., суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за прострочення таких виплат, збитків (процентів) за договорами позики та відшкодування моральної шкоди - відмовив в їх задоволенні на підставі ст.ст.10,11 ЦПК України.
Доводи ОСОБА_1 у скарзі про залишення судом без уваги доказів в підтвердження всіх його позовних вимог та невідповідність висновків суду вимогам закону, регулюючого порядок стягнення сум за прострочення страхових виплат та відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: