Справа №1-1014/2010 року
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 23 листопада 2010 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Калькової О.А.,
з участю секретаря Петруся А.В.,
прокурора Ващук І.В.,
потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
• за ст.296 ч.1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_2 28 липня 2010 року близько 15-30 год., знаходячись на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Ковельської в м. Луцьку, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно з хуліганських спонукань наніс один удар кулаком руки по обличчю потерпілому ОСОБА_1, чим завдав останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1532 від 10.09.2010 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно він 28.07.2010 року у вказаний час, місце та спосіб вчинив хуліганство та наніс удар кулаком руки по обличчю потерпілому. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його винність у пред’явленому обвинуваченні також підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються підсудним та учасниками судового розгляду, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що 28.08.2010 року він їхав з вулиці Богдана Хмельницького на своєму автомобілі. Перетинаючи перехрестя вулиць Богдана Хмельницького та Ковельської в м. Луцьку він зупинився перед пішохідним переходом, оскільки на світлофорі горіло червоне світло. Коли загорілося зелене світло на світлофорі для автомобілів почав рух. Під»їжджаючи до пішохідного переходу він побачив пішохода – це був ОСОБА_2, який переходив дорогу на заборонений для пішоходів сигнал світлофора. На що він йому посигналив з автомобіля і зробив зауваження в коректній формі. ОСОБА_2 почав нецензурною лайкою виражатися в його сторону, після чого підійшов впритул до автомобіля і через відчинене вікно наніс йому удар кулаком в обличчя.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, спрямованими на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинив злочин, передбачений ст.296 ч.1 КК України.
При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, всі обставини справи та дані про особу винного.
До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, свою вину визнав та розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, суд приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та призначає підсудному покарання в межах санкції ч.1 ст.296 КК України у вигляді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, та призначити покарання у виді 1-го (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1-го (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.
У відповідності до ст.76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись в дані органи для реєстрації.
Запобіжний захід засудженому залишити попередній – підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ГОЛОВУЮЧА: