Справа № 2-1990/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Козака А.В., при секретарі Нікітенковій М.М., за участю: позивача ОСОБА_1, його представника – адвоката ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представника – адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду 21.05.2010 року із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , в якому зазначив, що до серпня 2007 року він проживав у АДРЕСА_1, де зареєстрований та в якій є основним наймачем і маю частку спільної власності. Після від’їзду його колишньої дружини - ОСОБА_4 на заробітки до Італії, він проживав у даній квартирі з малолітньою донькою Наталкою.

В серпні 2007 року, на прохання колишньої дружини і старшої доньки - ОСОБА_3, він переїхав до однокімнатної квартири доньки, розташованої по АДРЕСА_2 з умовою, що вони запропонують йому інше житло замість його частки у трикімнатній квартирі.

Але пропозицій від них не надходило, колишня дружина продовжувала працювати в Італії, а старша донька разом із своїм чоловіком проживала в трикімнатній квартирі. Повернувшись з заробітків у лютому 2008 року і до теперішнього часу, його колишня дружина зі своїм співмешканцем проживає моїй трикімнатній квартирі.

Вказану квартиру він отримував на підприємстві, потім приватизував, до теперішнього часу зареєстрований в ній та має право на частку права власності в ній.

Потрапити до свого законного помешкання він не має можливості, оскільки після його переїзду до однокімнатної квартири, його донька та колишня дружина встановили у квартирі металеві двері з новими замками, не надавши йому ключів, на зважаючи на те, що у квартирі залишились його речі, меблі, документи тощо.

Такі ж двері, його донька зі своїм чоловіком встановили і в однокімнатній квартирі. Оскільки він був позбавлений будь-якого помешкання, то мешкав у гаражі.

В зв’язку з цим просить суд усунути йому перешкоду у користуванні АДРЕСА_1, шляхом його вселення у вказану квартиру та стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду у розмірі 5000 грн. (а.с.4-5).  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його п редставник - адвокат ОСОБА_2 підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовні заяві.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти позовних вимог та вважали їх безпідставними.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши доводи позовної заяви, дослідивши докази наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так у судовому засіданні встановлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності згідно свідоцтва про право власності на житло № 2305 від 03.12.1993 року належить уповноваженому власнику - ОСОБА_1 та членам його сім’ї ОСОБА_4 й ОСОБА_3 (а.с.6 – копія свідоцтва).    

Оскільки відповідачі встановили у вищевказаній квартирі металеві двері з новими замками, не надавши при цьому уповноваженому власнику ключів, суд вважає, що з їхнього боку чиняться перешкоди для нього у проживанні в даній квартирі.

Це також підтверджується і відображено у зверненнях ОСОБА_1 до правоохоронних органів (а.с.10 – 19 – копії звернень).

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмежений у його здійсненні.  

Згідно із ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що встановлено ст.358 ЦК України.

У відповідності зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В ч.1 ст.41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а в ч.4 цієї ж статті зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст.44 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із змінами, внесеними Протоколом № 11, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

До того ж суд вважає, що в зв’язку із тим, що відповідачі чинять перешкоди позивачу у проживанні в квартирі, порушуються його матеріальні права, оскільки у квартирі залишаються його особисті речі.

Також суд вважає, що в зв’язку з вищевикладеними обставинами, ОСОБА_1 позбавлений можливості бачитись із своєю малолітньою донькою та виконувати свої права та обов’язки, як батька, які надані йому ст.ст.150-153 СК України.

Неповнолітні діти наймача та його дружини належать до членів сім'ї наймача, оскільки за ст.17 ЦК України місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їх батьків, а повнолітні діти наймача і його дружини є членами сім'ї наймача лише в тому разі, якщо вони проживають разом з наймачем.

Таким чин6ом суд, вважає, що оскільки позивач є співвласником квартири, тому він як і відповідачі має право користуватися та проживати в ній, а перешкоди, які йому чинять відповідачі підлягають усуненню, шляхом його вселення у квартиру.  

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки позивачем не надано доказів про те, що йому було завдано моральної шкоди, суд вважає, що в задоволенні цієї частини позовних вимог позивачу належить відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.41,44 Конституції України ст.ст.17,321,355,358,391,1167 ЦК України, ст.ст.150-153 СК України, ст.ст.10,60,88,208-210,212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Усунути перешкоду ОСОБА_1 у користуванні АДРЕСА_1, шляхом його вселення у вказану квартиру.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя                                             Козак А.В.