ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 вересня 2010 р.Справа №2а-9398/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю (Ііндустріс, ЛЛС "Eindustries" Limited Liability Company)
до Кримської регіональної митниці
про визнання протиправною бездіяльнісь та спонукання до виконання певних дій
за участю:
від позивача – представники за довіренністю Гладій О.М., Геншавнт О.
від відповідача - представник за довіреністю Чечель Д.В.,
Обставини справи: Компанія з обмеженою відповідальністю Індустріс, ЛЛС («Eindustries» Limited Liability Compani) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Кримської регіональної митниці та просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення №1 від 13.05.10р. та зобов’язати відповідача надати дозвіл представництву Компанії з обмеженою відповідальністю «Eindustries» Limited Liability Compani на тимчасове ввезення транспортного засобу (№685 ТВК, рік випуску / модель: 2007/Merz, колір: black, № кузова: WDDNG76XX7A096051, власник: ЕINUSTRIES LLC, 21200 NE 38AVE #2405? AVENTURA, FL 33180) для приватного використання представництвом такої іноземної компанії в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 17.05.10р. звернувся до відповідача про надання дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборони економічного характеру, але позивачем від відповідача не отримано жодної відповіді, що, на думку позивача, свідчить про його протиправну бездіяльність.
Позивач вважає, що ненадання відповідачем дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборони економічного характеру, необґрунтована та є протиправною, оскільки позивачем були виконані положення чинного законодавства щодо отримання такого дозволу.
У судовому засіданні, суд, усною ухвалою відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог (а.с.53-56), оскільки в уточненнях додатково вказана нова позовна вимога та її обґрунтування щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача №02-23/6076 від 26.08.10р. Ст. 51 КАС України надає позивачу право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, тоді як позивач звернувся про зміну одночасно і предмету і підстав позову, що процесуальним законом не дозволено. Заява була подана позивачем після початку судового розгляду справи. Дана норма передбачає можливість збільшення позовних вимог лише у межах тих вимог, які вже заявлені позивачем.
Відповідач проти позову заперечує, просить у його задоволені відмовити з підстав, викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов та додаткових поясненнях (а.с.34-36,62-63), вважає, що в його діях немає порушень діючого законодавства, тому немає підстав для задоволення адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
17.05.10р. відповідачем зареєстровано звернення позивача від 13.05.10р. №1 (а.с.9), у якому позивач просить надати дозвіл представництву Компанії з обмеженою відповідальністю «Eindustries» Limited Liability Compani на тимчасове ввезення транспортного засобу (№685 ТВК, рік випуску / модель: 2007/Merz, колір: black, № кузова: WDDNG76XX7A096051, власник: ЕINUSTRIES LLC, 21200 NE 38AVE #2405? AVENTURA, FL 33180) для приватного використання представництвом із загальним умовним повним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборони економічного характеру.
Як вказує позивач, внаслідок неотримання відповіді відповідача на вказане звернення, та не задоволення викладеного в ньому прохання, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів регулюються положеннями Додатка C до Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась згідно з Законом від 24.03.2004 N 1661-IV (далі по тексту - Конвенція) та статтею 206 Митного кодексу України.
Згідно зі статтею 2 Додатка C до згаданої Конвенції правом на тимчасове ввезення користуються транспортні засоби комерційного чи приватного використання.
Під терміном "комерційне використання" розуміється платне перевезення осіб, або промислове чи комерційне платне, або безоплатне перевезення вантажів, а під терміном "приватне використання" - перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання (стаття 1 Додатка C до Конвенції).
Відповідно до пункту "f" статті 1 Конвенції термін "особа" означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.
Не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру (пункт 2 статті 2 Конвенції).
З положень ст. 5 Додатка C до Конвенції, вбачається, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком, транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Перелік товарів, щодо яких митницею може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування, встановлено статтею 206 Митного кодексу України.
Відповідно до положень цієї норми дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо транспортних засобів, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України (абзац 9 ч. 1 ст. 206 МК України).
Порядок прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1855. Порядок застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) затверджено наказом Державної митної служби України від 28 березня 2000 р. № 173 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2000 р. за N 250/4471).
Для прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) митному органу подається заява, форма якої затверджена наказом Державної митної служби України від 09.08.2005 № 735 "Про запровадження єдиної форми заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за N 934/11214, та в якій містяться відомості, передбачені Правилами заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів, затвердженими цим наказом.
З аналізу звернення позивача від 13.05.10р. №1 вбачається, що воно не відповідає формі заяви, що встановлена вказаним вище порядком.
Матеріали справи не містять, а з боку позивача не надано доказів звернення до відповідача 17.05.10р. з заявою встановленої форми.
Відсутність звернення у встановленій чинним законодавством формі до Митного органу з відповідною заявою, свідчить про відсутність підстав для вчинення митним органом дій з розгляду такої заяви та не тягне за собою обов’язку такого органу приймати відповідне рішення за наслідком звернення.
За таких підстав, враховуючи відсутність подачі відповідачу оформленої у встановленому порядку заяви, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про зобов’язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу (№685 ТВК, рік випуску/модель: 2007/Merz, колір: black, № кузова: WDDNG76XX7A096051, власник: ЕINUSTRIES LLC, 21200 NE 38AVE #2405? AVENTURA, FL 33180) для приватного використання представництвом такої іноземної компанії в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.
Виходячи з викладеного звернення позивача від 13.05.10р. №1 не є заявою встановленої форми, а Митним органом не приймалося відповідного рішення щодо застосування митного режиму за її розглядом, що вказує на наявність листування між позивачем та відповідачем.
Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 79 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Судом залучено до матеріалів справи письмовий документ (а.с.46-48) адресований представнику Представництва іноземної компанії «Eindustries» Limited Liability Compani геншафту О., датований 11.06.10р. з зазначенням номеру реєстрації вихідної кореспонденції №02-23/4159 та номеру і дату документу на який надається відповідь, а саме №1 від 13.05.10р.
З тексту даного документу вбачається, що в ньому відповідач повідомляє позивача про розгляд його звернення від 13.05.10р. №1, зазначає мотивування та результат його розгляду.
На підтвердження направлення відповіді позивачу відповідачем надана копія поштового конверта з зазначенням адреси позивача та відбитком поштового штампу.
Вказані документи суд приймає у якості доказів по справі, вважає їх належними доказами направлення позивачу відповіді на його звернення.
Діючим законодавством не встановлений обов’язок відповідача надсилати відповідь на звернення відповідача рекомендованою кореспонденцією, тому, враховуючи вказані вище докази надання відповіді на звернення позивача, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, в зв’язку з чим не підлягають задоволенню.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні.
У повному обсязі постанову складено та підписано 06.09.10р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.