ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.10.10Справа №2а-4923/10/15/0170
(17:05)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Маляр К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представник відповідача - Горохова Анна Костянтинівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень
Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі №0008451702/0 від 26.08.2009 року, №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009р. висновки, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими. Зокрема, вказує, що отримані нею на розрахунковий рахунок від Приватного підприємства «Ніколь-Крим» грошові кошти в загальній сумі 1 602210,00 гривень є поверненням фінансової допомоги, наданої нею підприємству раніше на підставі договору про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 05.04.2007 року, надання якої підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів та перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок.
Крім того, позивач вважає, що при проведенні перевірки працівники ДПІ та ДПА перевищили свої службові повноваження, а акт перевірки ґрунтується на припущеннях. При цьому позивач стверджує, що чинним законодавством не передбачено проведення будь-яких перевірок органами податкової служби щодо осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності. У зв’язку з тим, що ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, позивач вважає, що відсутність затвердженого відповідним чином порядку проведення перевірок фізичних осіб, які не є підприємцями, робить таку перевірку неможливою, а тому незаконною.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкові повідомлення – рішення, оскаржувані позивачем, були прийняті за результатами проведеної перевірки у зв’язку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.41-42).
Представник відповідача зазначив, що на підставі матеріалів кримінальної справи №1090855030075, порушеної 27.02.2009р., висновку від 18.11.2008р. № 25/35-1 Управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в АРК та первинних документів Кримської регіональної філії ВАТ “Кредобанк”, встановлено перерахування грошових коштів у вигляді зворотно-фінансової допомоги з рахунку ПП “Ніколь-Крим” фізичній особі ОСОБА_1 за період з 02.07.2007 року по 28.12.2007 року у сумі 1271635,00 гривень, що у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є доходом, який підлягає оподаткуванню. Представник відповідача також вказує, що згідно виписки з руху грошових коштів по банківському рахунку ПП «Ніколь-Крим», а також висновку від 18.11.2008р. № 25/35-1 Управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в АРК, ПП «Ніколь-Крим» за період з 14.05.2007 року по 26.12.2007 року перераховано грошові кошти в загальної суми 330575,00 гривень на погашення кредиту за ОСОБА_1, у зв’язку з чим позивач отримав дохід у сумі 330575,00 гривень, який згідно норм діючого законодавства підлягає оподаткуванню.
На думку представника відповідача, кошти у сумі 1271635,00 гривень є коштами зворотно-фінансової допомоги, які ОСОБА_1 отримала від вказаного підприємства, а не поверненням цим підприємством отриманої від ОСОБА_1 фінансової допомоги за договором про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від 05.04.2007 року.
Представник відповідача зазначає, що оскільки отримана позивачем фінансова допомога не повернута ПП “Ніколь-Крим”, вона є доходом ОСОБА_1 та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на підставі Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” №889-ІV, проте позивач у порушення норм цього Закону не задекларував отриманий у 2007 році дохід, що призвело до заниження нею податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 240331,50 гривень.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є суб’єктом владних повноважень та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі №0008451702/0 від 26.08.2009 року, №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі в АР Крим невиїзна документальна перевірка дотримання податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_1 на підставі закону, чи є достовірними результати перевірки, викладені в Акті, чи прийняти податкові повідомлення-рішення відносно позивача відповідно до вимог податкового законодавства України.
Судом встановлено, що посадовою особою Державною податковою інспекцією в м. Сімферополя АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства.
За результатами перевірки складено акт №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009р. (а.с.13-16), за висновками якого встановлено порушення позивачем п.1.2 ст.1, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”№ 889-ІV від 22.05.2003р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 240331,50 грн.
На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення рішення №0008451702/0 від 26.08.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховані податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 240331,50 гривень.
Судом встановлено, що позивач заперечував проти висновків, викладених в акті перевірки та у порядку, передбаченому статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, неодноразово звертався до податкових органів різних рівнів зі скаргами, в яких просив скасувати зазначене податкове повідомлення – рішенням.
- скаргою до Начальника ДПІ в м. Сімферополя, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 30.10.2009р.), а повідомлення-рішення № №0008451702/0 - без змін (а.с.20);
- скаргою до Держаної податкової адміністрації в АР Крим, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 13.01.2010 року), рішення Держаної Податкової адміністрації в м. Сімферополі АР Крим від 30.10.2009 р. та повідомлення-рішення №0008451702/0 0 - без змін (а.с.21-24);
- скаргою до Державної податкової адміністрації України, яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 22.02.2010 року), а рішення Держаної Податкової адміністрації в АР Крим від 13.01.2010 р., та повідомлення-рішення № №0008451702/0 0 - без змін (а.с.25-26).
За результатами розгляду скарг прийняти податкові повідомлення - рішення №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року, відповідно до яких ОСОБА_1 нараховані податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 240331,50 гривень.
Оцінюючи доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень на проведення перевірки, судом встановлено наступне.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 326 від 11.06.2004р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004р. за №803/9402.
Проте, у цьому Порядку термін "платник податків" вживається в значенні фізична особа, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності (суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа) (п. 1.1).
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, відтак на момент проведення перевірки не була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
Права органів державної податкової служби передбачені ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 4 грудня 1990 року № 509-XII (із змінами та доповненнями), п. 1 ст. 11 якої визначає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до аналізу зазначеної норми податковий орган має право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) фізичними особами, які не мають статусу юридичної особи, тільки у випадку, якщо на них згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).
Досліджуючи питання, чи покладено згідно із законами України на позивача обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, а також нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
При цьому, відповідно до п. 1.15 ст. 1 вказаного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
В розумінні п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього Закону особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
І тільки в цьому випадку, тобто коли платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, такий платник податку зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (п.п. 8.2.1).
В той же час, як слідує з акту перевірки, ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку про отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді фінансової допомоги від ПП “Ніколь-Крим”в розмірі 1271635,00 гривень, тобто від податкового агента.
Пункт 8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом.
Зокрема, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону визначає, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (п.п. 8.1.2).
Більше того, в силу п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (п.п. 20.3.2.).
На думку ДПІ у м. Сімферополі, що викладена в акті перевірки, позивачем порушено п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону, відповідно до якого якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
В обґрунтування того, що отримані позивачем кошти є доходом, відповідач посилається на абз. “ї”п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно з яким дохід з джерелом його походження з України –це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Проте, будь-якого правового обґрунтування стосовно того, що фінансова допомога, за умови, якщо вона переходить у власність платника податків та є його доходом, не підлягає оподаткуванню при її нарахуванні чи виплаті, як підстави застосування п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону, відповідачем суду не наведено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку, за умови прийняття за основу висновків ДПІ про те, що отримані ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1271635,00 грн. є її фінансовою допомогою, отриманою від ПП “Ніколь-Крим”(податкового агента), то у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача - фізичної особи, яка не є суб’єктом господарювання, а тому спірна перевірка проведена відповідачем з перевищенням його повноважень.
В силу ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В свою чергу, згідно з ч. 3 вказаної статті КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
За таких обставин, суд вважає, що акт перевірки №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009р., як такий, що отримано з порушенням закону, не може бути прийнято судом в якості доказу порушення позивачем норм податкового законодавства, а відтак винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Крім того, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 05.04.2007р. між ПП “Ніколь-Крим”(Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) був укладений договір б/н про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, предметом якого є надання Позикодавцем Позичальнику безвідсоткової поворотної допомоги на закупку товару на розрахунковий рахунок або у касу ПП “Ніколь-Крим”, після реалізації якого Позикодавцю повертається сума безвідсоткової фінансової допомоги протягом 30 днів з моменту отримання позики, шляхом перерахування грошових коштів на грошову картку Позикодавця (а.с.27).
Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів підтверджується факт внесення позивачкою до каси ПП “Ніколь-Крим”грошових коштів –поворотної фінансової допомоги (а.с.43-52).
В свою чергу, у суду відсутні підстави не довіряти доводам позивача, яки підтверджуються матеріалами справи, про те, що перераховані вказаним підприємством ОСОБА_1 кошти, з найменуванням операцій “зворотно-фінансова допомога” в розмірі 1271635,00 гривень є поверненням наданої нею раніше поворотної допомоги підприємству, а відтак не є її доходом в розумінні п. 1.2 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
При цьому суд виходить з того, що згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону дохід –це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Тобто, в розумінні даного пункту, доходом є збільшення майнової сфери платника, в той час як в даному випадку майнова сфера позивача не збільшилась, а поновилась внаслідок повернення раніше переданих за договором сум поворотної фінансової допомоги.
Твердження представника відповідача, що згідно виписки з руху грошових коштів по банківському рахунку ПП «Ніколь-Крим», а також висновку від 18.11.2008р. № 25/35-1 Управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в АРК, ПП «Ніколь-Крим» за період з 14.05.2007 року по 26.12.2007 року перераховано грошові кошти в загальної суми 330575,00 гривень на погашення кредиту за ОСОБА_1, не знайшли підтвердження у судовому засіданні та спростовуються довідкою № 7/02-БТ від 27.01.2001 року філії ВАТ «Морский транспортний банк», відповідно до якої ОСОБА_1 кредитів у філії ВАТ «Морский транспортний банк», кредитні договорі не укладала.
Суд також зазначає, що в порушення вимог ст. 71 КАС України доказів на підтвердження факту перерахування ПП «Ніколь-Крим» грошових коштів в загальної суми 330575,00 гривень на погашення кредиту за ОСОБА_1, відповідач до суду не надав, у зв’язку з чим відповідач не довів факт отримання ОСОБА_1 доходу у сумі 330575,00 гривень, який згідно норм діючого законодавства підлягає оподаткуванню
Що стосується посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у м.Сімферополі №1534/23-7/34835549 від 29.02.2008р., яким не було встановлено фактів надання, повернення зворотної фінансової допомоги фізичним особам, про що свідчить відсутність в матеріалах перевірки відокремленого додатку № 3 “Перелік суб’єктів господарювання, з якими СГД перебував у господарських відносинах”до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених вищевказаним наказом, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки такі доводи суперечать матеріалам справи у їх сукупності, в тому числі й не узгоджуються з висновками ДПІ у м.Сімферополі, викладеними в акті перевірки №7046/17-2/НОМЕР_1 від 28.07.2009 р. про здійснення ПП “Ніколь-Крим” переказу зі свого банківського рахунку на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 поворотно-фінансової допомоги в розмірі 1271635,00 гривень за період з 02.07.2007р. по 28.12.2007р.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
У зв’язку зі складністю справи судом 18.10.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 22.10.2010 р. постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0008451702/0 від 26.08.2009 року, №0008451702/1 від 03.11.2009 року, №0008451702/2 від 21.01.2010 року, №0008451702/3 від 23.03.2010 року
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3,40грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.