Справа  № 2-920/10

РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

 16 листопада  2010 року              Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

       у складі:            головуючого  судді   Слюсар  Л.П.

                              при секретарі  Карпенко І.Ю.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою  Публічного  акціонерного товариства « УкрСиббанк»  до    ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  зустрічною позовною заявою  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  до  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання  споживчого кредиту та заставу  транспортного засобу  №11217817000 від 18 вересня 2007 року недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в лютому 2010 року  звернувся  до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором .    

В обґрунтування своїх  позовних вимог в позовній заяві  позивач посилався на те, що 18.09.2007 року  між АКБ “  УкрСиббанк”, найменування змінено  на Публічне акціонерне товариство « УкрСиббанк» на підставі заміни  Свідоцтва  про державну реєстрацію  юридичної особи від 18.12.2009 року та   ОСОБА_2 ( Відповідач -1)  був укладений   Договір про надання  споживчого кредиту та заставу транспортного  засобу  №11217817000, відповідно до якого він  отримав  кредит в іноземній валюті в розмірі 22700 доларів США, в порядку  і на умовах зазначених в кредитному  договорі, з терміном   повернення не пізніше 17 вересня 2014  року.   Із загальної суми  відповідачем  погашено кредиту в розмірі 5264 грн. 07 коп.  

 18.09.2007 року між банком та  ОСОБА_3  (Відповідач -2) був укладений договір поруки №11217817000/П, відповідно до якого  Відповідач -2  зобов’язався  відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем -1  всіх  його зобов’язань перед банком за кредитним договором  №11217817000 від 18 вересня 2007 року.

  Відповідач 1 належним чином  не виконує свої зобов’язання за кредитним договором.  Станом на 21.01.2010  року загальна сума заборгованості  за кредитним договором складає 18625,39 доларів США,  що в еквіваленті  складає 149105 грн. 56 коп.,  яку просили стягнути солідарно  із відповідачів та судові витрати по справі.

    Відповідачі  позовні вимоги не визнали  та   подали зустрічну позовну заяву, яка в ході розгляду справи була уточнена. В обґрунтування заявлених позовних  вимог  за зустрічним позовом (а.с.101-111) послалися на те, що між ОСОБА_2 та  АКБ  « УкрСиббанк»  18 вересня 2007 року було укладено  договір про надання споживчого  кредиту та заставу  транспортного  засобу  №11217817000.  Зазначений договір  був укладений сторонами із зазначенням його змісту на основі стандартної  форми, запропонованої банком.   Відповідно до Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язувався  прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти  в сумі 22700 доларів США 00 центів, та сплатити плату за Кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором. Вказана сума кредиту дорівнювала  еквіваленту 114635 грн. 00 коп.,  за курсом Національного Банку України на день укладання договору. Сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті.  Відповідно до договору  строк кредитування починається 18 вересня 2007 року та відбувається згідно з графіком.     Відповідно до Кредитного договору у забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі  ОСОБА_2 надана порука ОСОБА_3 ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, згідно договору поруки № 11217817000/П від 18 вересня 2007 року, а також Позичальник передав в  заставу, а Банк приймав наступне рухоме майно, а саме - транспортний засіб (надалі - Предмет застави): марка Ford, модель Fusion, рік випуску 2007, колір сіро-блакитний, тип ТЗ легковий-комбі-В, номери агрегатів: шасі НОМЕР_3, двигун 1400 см.куб., кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2. Вартість предмету застави складає 113500,00 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. (п.2.2. Кредитного  договору).   В  зв’язку зі змінами  курсу національної валюти змінилися  істотні умови договору, поза  волею та згодою позичальника, що призвело до  прихованого  збільшення відсоткової ставки, з 12% до 30% річних.   Вказали, що  в  споживчому кредиті  немає  вказівки  щодо  ризику  випадкової зміни курсу валюти кредиту по відношенню   до національної валюти та не  зазначено хто із сторін несе відповідальність в даному випадку.  Завдяки зміні курсу валюти кредиту відносно національної валюти зобов’язання позичальника збільшилися поза волею та згодою позичальника.  Вважають, що    позивач  не повинен нести відповідальність за ризик випадкової зміни курсу валюти кредиту, оскільки це не передбачено  споживчим кредитним договором.    Валютою  зобов’язання за договором є  Долар США, тобто зобов’язання виражені в іноземній валюті.  Виконання зобов'язання в даному випадку також проводиться у Доларах США. Підтвердженням цього є сплата нарахованих відсотків у валюті - Долар США, що підтверджується квитанціями про сплату кредиту. Позивач вважає, що під час укладання вищезазначених договорів були порушені Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про національний банк України», Закон України «Про банки і банківську діяльність», у зв’язку з чим зазначені договори підлягають визнанню недійсними. Просив: в изнати недійсним з моменту укладання Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11217817000 від 18 вересня 2007 року укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». Застосувати двосторонню реституцію.;  в изнати недійсним з моменту укладання Договір поруки № 11217817000/П від 18 вересня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»; зобов'язати  Публічне  акціонерне  товариство   «УкрСиббанк»   прийняти у ОСОБА_2 суму у розмірі 114635 (сто чотирнадцять тисяч шістсот тридцять п’ять гривень) 00 копійок  з вирахуванням 16554 (шістнадцять тисяч п'ятсот п’ятдесят чотири гривень ) 17 копійок фактично сплачених на час винесення судового рішення сум, а саме 98080 (дев'яносто вісім тисяч вісімдесят) гривень 83 копійок з   розстрочкою платежів на 60 (шістдесят) місяців; та  покласти судові витрати пов'язані з первісним позовом та зустрічним покласти на  Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Представник  позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав  і просив суд позов задовольнити,  в задоволені зустрічної позовної заяви  просив відмовити, оскільки заявлений зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач  ОСОБА_2  та його  представник  та представник  відповідачки   ОСОБА_3 в судове засідання з’явилися, позовні вимоги  не визнали  та просили суд задовольнити  зустрічну позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи  вважає, що позовні вимоги ПАТ « УкрСиббанк» підлягають  задоволенню, а зустрічна позовна заява   ОСОБА_2, ОСОБА_3  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом   встановлено, що  на підставі  Договору про надання  споживчого кредиту та заставу транспортного  засобу  №11217817000 від 18.09.2007 року   АКБ “  УкрСиббанк” надав  кредит   ОСОБА_2  в сумі 22700 доларів США .

Відповідно до п.1.1   Кредитного договору Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти (Кредит) в сумі 22700,00 (двадцять дві тисячі сімсот) доларів США 00 центів та сплатити плату за Кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 114635,00 (сто чотирнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. за курсом Національного Банку України на день укладання договору.  Сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до п.1.2. строк кредитування починається 18 вересня 2007 року та відбувається згідно з графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але не пізніше 17 вересня 2014 року.

Відповідно до п.1.3. даного Кредитного договору Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 12,00 (дванадцяти) відсотків річних на умовах цього договору. Крім цього, відповідно до п.1.3.5. даного Кредитного договору, Позичальник 18 вересня 2007 року сплачує Банку у національній валюті комісію за надання кредиту у розмірі 101,00 (сто одна) грн. 00 коп.

       Згідно п.1.2. Кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється Позичальником шляхом здійснення щомісячних платежів протягом всього строку дії цього договору згідно до графіку повернення Кредиту та сплати інших платежів

        Відповідно до п.2.1. Кредитного договору у забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі Позичальника надається порука ОСОБА_3 ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, згідно договору поруки № 11217817000/П від 18 вересня 2007 року, а також Позичальник передає заставу, а Банк приймає наступне рухоме майно, а саме - транспортний засіб (надалі - Предмет застави): марка Ford, модель Fusion, рік випуску 2007, колір сіро-блакитний, тип ТЗ легковий-комбі-В, номери агрегатів: шасі НОМЕР_3, двигун 1400 см.куб., кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2. Вартість предмету застави складає 113500,00 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. (п.2.2. Кредитного  договору).

           Відповідно до договору поруки  №11217817000/П від 18.09.2007 року   укладеним між  АКБ» УкрСиббанк» і ОСОБА_3,  остання зобов’язується  перед кредитором відповідати за невиконання  ОСОБА_2 усіх його зобов’язань перед кредитором,  що виникли  з Договору про надання споживчого кредиту №11217817000 від 18 вересня 2007 року, в повному обсязі як  існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому ( а.с.15).    

З 18 грудня 2009 року правонаступником всіх прав та обов’язків позивача – Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»  в новій редакції, зареєстрованого 18.12.2009 року за № 14801050045005624, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «УкрСиббанк» (серія А01 № 423320), виданим 18.12.2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради ( а.с.77-79).

 Відповідач суму кредиту використав ( а.с.121) . Однак, у призначений строк повернення  кредитних коштів та сплату відсотків не здійснював. У  зв`язку з чим заборгованість по кредиту   станом на 21.01.2010 року  склала: 18625,39 доларів США,  що в еквіваленті  складає 149105 грн. 56 коп. із  яких :  залишок заборгованості  за кредитом – 17435,93  долари США, що в еквіваленті  становить  139583 грн. 34 коп.;   заборгованість по відсоткам за користування кредитом  - 1111,00 доларів США, що в еквіваленті становить 8894 грн. 11 коп.; пеня  за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 48,69 доларів США, що в еквіваленті становить 389 грн. 79 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 29,77 доларів США, що в еквіваленті  становить 238 грн. 32 коп.  ( а.с.16)

         Обґрунтовуючи  позовні вимоги   по зустрічній позовній заяві  щодо  недійсності кредитного договору, договору поруки позивачі  посилалися на укладання договору в іноземній валюті, валюті відмінній від гривні України,  та використання іноземної  валюти за спірним договором, як засобу платежу, що є  порушенням ст. 5 Декрету  Кабінету Міністрів України « Про систему валютного   регулювання і валютного контролю».

Відповідно до  ст.7 Господарського  кодексу України  та ст.4 ЦК України відносини у  сфері господарювання  регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно - правовими актами Президента України та Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади  та органів місцевого  самоврядування, а також іншими нормативними актами.

 Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

За приписами ст.35 Закону України « Про Національний Банк України», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 гривня ( банкноти і монети)  як національна валюта  є єдиним  законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма  фізичними і юридичними особами без будь-яких обтяжень на всій території  України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

 Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражено у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент  зобов’язання в іноземній валюті.    

      Згідно до ст.192 ЦК України  законним  платіжним засобом, обов’язковим  до  приймання за номінальною вартістю нам всій території  України, є грошова одиниця України – гривня.

Іноземна валюта може використовуватися  в Україні у випадках  і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями  допускається  у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Право Банку здійснювати операції в іноземній валюті передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність»,    Декретом Кабінету міністрів України  « Про систему валютного регулювання і валютного  контролю», Законом України « Про Національний банк України».

      Відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів  господарської діяльності, регулюються законом.  Законом України « Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Банк має  право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії,  банківська ліцензія  видається НБУ (ст.19 Закону). Відповідно до ст.47 вищеназваного Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати  операції з розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

    Статтею  Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного  регулювання і валютного контролю» ( надалі Декрет) передбачено, що  Національний банк України видає  індивідуальні та генеральні  ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим  ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні  ліцензії видаються комерційним  банкам  та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії,  на весь період дії режиму валютного регулювання.

    Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для  здійснення такої операції.  Відповідно до п.п. «в», « г» ч.4 ст.5 Декрету  індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання  резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;  використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

    Водночас, відповідно до   п.1.5 Положення про порядок  видачі Національним банком України  індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти яки засобу платежу без ліцензії дозволяється,  якщо ініціатором або отримувачем за  валютною операцією є уповноважений банк  ( ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

    Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

    Відповідно до п.2.3 цього Положення  за умови отримання письмового  дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти як засобу платежу.

    Відповідно до п.5.3 Положення письмовий дозвіл на   здійснення операцій з валютних цінностями є генеральною ліцензією на здійснення  валютних операцій   згідно з Декретом  КМУ №15-93.

    Таку ліцензію видано  відповідачу   видано Національним Банком України 14.12.2001 року  за №75  на право здійснення  банківських операцій, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик   операцій, та надано       письмовий дозвіл  від 19.11.2002 року №75-2 на право здійснювати операції з валютними цінностями.

    Таким чином, банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті,  в тому числі операцій з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а відтак, вираження  в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

     Суд не може взяти до уваги твердження відповідача та їх представника про обов’язковість отримання банком або позичальником індивідуальної  ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від суми  та термінів  грошових коштів, які видаються банком.  Чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження  чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України.  Отже, Банк не має зобов’язань щодо отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.   На можливість  здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії  НБУ звертає увагу Національний Банк України  в листі  від 07.12.2009 року №13-210/7871-22612.  

    Не можуть бути підставою  для визнання недійсними договорів і посилання  на порушення банком прав позивачів, передбачених Законом України « Про захист прав споживачів» щодо ненадання їм  письмової інформації про кредитодавця  і умови кредитування, що наряду з іншим призвело до помилкового сприйняття обставин, які мають істотне значення, оскільки як вбачається із долученої до матеріалів справи заяви  ОСОБА_2 на отримання кредиту, заявник просив надати кредит саме  в іноземній валюті -  в доларах США.      

    Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності  та справедливості  (ст.627 ЦК України) .      

    Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують  його конкретні умови.

    Зміст договору становлять умови ( пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

    Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

      Статтею 203 ЦК України  передбачені загальні вимоги, додержання яких є  необхідним  для чинності правочину, зокрема:  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення  учасника правочину має бути вільним і відповідати його  внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.    

    Відповідно до ст.215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою-третьою, п’ятою та шостою  ст.203  цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, або одна із сторін або інша  заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнано недійсним (оспорюваний правочин) .    

    Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочинів, зокрема:  відповідність  змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;  правоздатність сторін правочину, свободу волевиявлення  учасників правочину та відповідність  волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість  правочину на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

    В  судовому засіданні встановлено, що  укладання між  Банком та   відповідачем кредитного договору в іноземній валюті   відповідає вимогам чинного законодавства, суд не вбачає суперечності  кредитних відносин за спірним договором звичайним умовам кредитування та сучасній діловій практиці, та з огляду на обставини справи підстав визнання кредитної угоди  та договору поруки недійсними, виходячи із викладеного  суд не вбачає законних підстав для задоволення зустрічної  позовної заяви в повному  обсязі.  

Як вбачається із матеріалів справи  ОСОБА_2    взяті  зобов’язання за кредитним договором не  виконує.

Відповідно до п.3.4 Кредитного договору позичальник зобов’язується використати кредит на зазначені цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові кошти на рахунок Банку в порядку та на умовах передбачених  договором    Пунктом  6.1.2  Договору передбачене дострокове виконання боргових зобов’язань.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України  за договором поруки  поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України  у разі порушення боржником зобов’язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед  кредитором як солідарні боржники.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги ПАТ « УкрСиббанк » знайшли своє підтвердження в судовому засіданні із відповідачів підлягає стягненню  солідарно заборгованість по кредитному договору.  

Підстав  для звільнення   відповідачів від  сплати  зазначеної  суми, або  зменшення   її  розміру  судом  не  встановлено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів   на  користь позивача  Публічного  акціонерного товариства  «УкрСиббанк»  підлягають   стягненню солідарно   судові  витрати  по справі  в розмірі  1611 грн. 06 коп.

Оскільки  при подачі зустрічної позовної заяви позивачами  не оплачувався судовий збір, в задоволені зустрічної позовної заяви їм  відмовлено, то  з них підлягає стягненню солідарно  на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн.00 коп.  

Керуючись: ст.99 Конституції України, Законом України « Про Національний банк України»,  ст.ст.35,47, 49 Закону України « Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України « Про систему валютного  регулювання і валютного контролю», ст. ст.6, 192, 203, 215,524, 548, 553, 554, 627, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.11,15,27, 60, 61, 88,  212-215  ЦПК України , суд  -

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги   Публічного  акціонерного товариства « УкрСиббанк»   - задовольнити  .

           Стягнути  солідарно з ОСОБА_2,  ОСОБА_3   на користь Публічного  акціонерного товариства « УкрСиббанк»     заборгованість за договором  про надання споживчого кредиту  та заставу транспортного засобу  № 11217817000 від 18 вересня  2007  року станом на 21.01.2010 року  в сумі 149105 грн. 56 коп.,   а саме:  непогашену суму кредиту 139583 грн. 34 коп.,  заборгованість по відсотками  за  користування  кредитом – 8894 грн. 11 коп.,  пеню за несвоєчасне погашення заборгованості  в сумі 389 грн. 79 коп.,  пеню   за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 238 грн.32 коп.,  а також  судові витрати по справі в сумі 1611 грн. 06 коп., а всього стягнути 150716  грн. 62 коп.  

В задоволені зустрічної позовної заяви  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 -  відмовити .

    Стягнути солідарно  із ОСОБА_2,  ОСОБА_3  на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн.

            Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів  з дня  проголошення  рішення  апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.    

              Суддя:                                                                                Л.П. Слюсар