Справа  № 2-798/10

РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

 01 листопада  2010 року              Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

       у складі:            головуючого  судді   Слюсар  Л.П.

                              при секретарі  Карпенко І.Ю.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою  Публічного  акціонерного товариства « ОТП Банк»  до    ОСОБА_6, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями,  зустрічною позовною заявою  ОСОБА_6 до  Публічного  акціонерного товариства « ОТП Банк», третя особа  приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик Олександр Степанович  про визнання кредитного договору та договору застави недійсним , -

ВСТАНОВИВ:

        Позивач в лютому 2010 року  звернувся  до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями .    

В обґрунтування своїх  позовних вимог в позовній заяві  позивач посилався на те, що 07.07.2006 року  між АКБ “ Райффайзенбанк Україна» ” та  ОСОБА_6 (Відповідач -1)  був укладений   Кредитний  договір  №CL-301/288/2006, за умовами якого   вона отримала  кредит у сумі 21416 ЄВРО.

 07.07.2006 року між банком та   ОСОБА_4  (Відповідач -2) був укладений договір поруки №SR-301/225/2006,    відповідно до якого  Відповідач -2 прийняв  на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем -1  всіх  боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором  №CL-301/288/2006.

 ПАТ  « ОТП Банк» є  правонаступником всіх прав та обов’язків  Акціонерного комерційного банку « Райффайзенбанк Україна» та  Закритого акціонерного товариства  «ОТП Банк».  

  Відповідач 1 належним чином  не виконує свої зобов’язання за кредитним договором.  Станом на 24.12.2009  року загальна сума заборгованості  за кредитним договором складає 18435,73 ЄВРО,  що в еквіваленті  складає 209708 грн. 59 коп.,  яку просили стягнути солідарно  із відповідачів та судові витрати по справі.

    Відповідачка  ОСОБА_6  позовні вимоги не визнала  та   подала зустрічну позовну заяву. В обґрунтування заявлених позовних  вимог (а.с.75-80) послалася на те, що між нею та  АКБ  « Райффайзенбанк Україна» 07  липня 2006 року було укладено  Кредитний договір, за яким  їй було надано кредит в  розмірі  21416,00 Євро.  Задля забезпечення  виконання боргових зобов’язань та кредитним договором  між нею та банком був укладений договір застави, автотранспортного засобу №PCL-301/286/2006 від 07  липня 2006 року. Відповідно до якого  вона передала  Банку у заставу легковий автомобіль SKODA OKTAVIA  А5, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску   2006 року, колір чорний,  тип  легковий комбі – В (свідоцтво  про реєстрацію  НОМЕР_4, видане РП-РЕВ 2 МІЖРАЙ, ВІДДІЛ УМВС України в Дніпропетровській області 07.07.2006 року).

 На даний час  автомобіль не використовується її родиною і знаходиться під арештом. Позивачка вважає, що під час укладання вищезазначених договорів були порушені Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про національний банк України», Закон України «Про банки і банківську діяльність», у зв’язку з чим зазначені договори підлягають визнанню недійсними. Просила визнати недійсним кредитний  договір  №CL-301/288/2006 від 07 липня 2006 року укладений між  Акціонерним  комерційним  банком « Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_6  визнати недійсним  Договір застави  транспортного засобу № PCL-301/286/2006 від 07  липня 2006 року,  укладений  між  Акціонерним  комерційним  банком « Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_6 і  посвідченим нотаріально  приватним нотаріусом  Дніпропетровського міського  нотаріального округу  Чижиком О.С., зареєстрованим в реєстрі №2-3-484 від 07 липня 2006 року ;  зобов’язати  відповідача  Публічне Акціонерне товариство « ОТП Банк» прийняти у відповідача  ОСОБА_6  суму кредитної  заборгованості у розмірі 118560 грн.17 коп., за таких умов, що місячний платіж буде складати 1976 гривень; зняти арешт з автомобіля марки  SKODA OKTAVIA А5,2006 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1;  зобов’язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижика Олександра Степановича, виключити з реєстру застав та заборонити   автотранспортного засобу, який був переданий у  заставу за  Договором застави, укладеним  між  Акціонерним  комерційним  банком « Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_6, 07.07.2006 року, а саме  транспортний засіб легковий автомобіль SKODA OKTAVIA  А5, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску   2006 року, колір чорний,  тип  легковий комбі – В ( свідоцтво  про реєстрацію  НОМЕР_4, видане РП-РЕВ 2 МІЖРАЙ, ВІДДІЛ УМВС України в Дніпропетровській області 07.07.2006 року),  який належить  ОСОБА_6.

Представник  позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав  і просив суд позов задовольнити,  в задоволені зустрічної позовної заяви  просив відмовити, оскільки заявлений зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідачка  ОСОБА_6  та її представник в судове засідання з’явилися, позовні вимоги визнали частково та просили суд задовольнити  зустрічну позовну заяву.

Відповідач  ОСОБА_4   в судове засідання не з’явилася.  Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.  Про причину неявки суд не повідомив.    

Представник третьої особи за зустрічним позовом приватний нотаріус  Дніпропетровського міського нотаріального округу  Чижик О.С.  в судове засідання не з’явився Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не повідомив .

Суд, вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи  вважає, що позовні вимоги ПАТ « ОТП Банк» підлягають  задоволенню, а зустрічна позовна заява   ОСОБА_6  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом   встановлено, що  на підставі  Кредитного договору №CL-301/288/2006 від 07.07.2006 року   Акціонерний  комерційний банк « Райффайзенбанк Україна» надав  кредит  ОСОБА_6   в сумі 21416 ЄВРО,  на придбання автомобіля SKODA OKTAVIA  А5, на строк до 07.07.2012 року  в порядку і на умовах, зазначених в  Кредитному договорі.      Згідно до   кредитного договору позичальник зобов’язався  повернути кредит у повному обсязі  в термін і в розмірах, що встановлені  графіком погашення та  додатком №1 ( а.с.7-11).

 Відповідно до свідоцтва про шлюб  ОСОБА_6  23 жовтня 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 і її прізвище після одруження ОСОБА_6 ( а.с.71).  

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором був укладений  Договір поруки  №SR-301/225/2006  від 07.07.2006 року між банком та   ОСОБА_4,   згідно якого він відповідає перед банком у тому ж об’ємі, що і позичальник всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (а.с. 12).

Крім того 07.07.2006 року між  Акціонерним комерційним банком « Райффайзенбанк Україна»  та   ОСОБА_6  було укладено  договір застави автотранспортного засобу PCL-301/286/2006,  договір  нотаріально посвідчений  приватним нотаріусом  Дніпропетровського міського  нотаріального округу  Чижиком О.С., та зареєстрований в реєстрі за № 2-З-484.  Відповідно до договору  ОСОБА_6  передала в заставу  легковий автомобіль  SKODA OKTAVIA А5, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2006, колір чорний ( а.с.48-52).

З 30 червня 2009 року правонаступником всіх прав та обов’язків « Акціонерного комерційного банку» Райффайзенбанк Україна» та Закритого акціонерного товариства « ОТП Банк» є  Публічне  акціонерне товариства « ОТП Банк» , що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»  в новій редакції, зареєстрованого 30.06.2009 року, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ОТП Банк» (серія А01 № 370771), виданим 30.06.2009 року  Голосіївською  районною у місті Києві державною адміністрацією  ( а.с.18-20).

 Відповідачка суму кредиту використала ( а.с.21). Однак, у призначений строк повернення  кредитних коштів та сплату відсотків не здійснювала. У  зв`язку з чим заборгованість по кредиту   станом на 24  грудня 2009 року   склала 18435,73 ЄВРО, що в еквіваленті становить 209708 грн. 59 коп., із  яких :  залишок заборгованості  за кредитом – 15319,39 ЄВРО, що в еквіваленті  складає  174259 грн. 87 коп.;   заборгованість по відсоткам за користування кредитом  - 1157,31 ЄВРО, що в еквіваленті складає 13164 грн. 54 коп.;  штрафні санкції за прострочення  виконання зобов’язань  - 1959,03 ЄВРО, що в еквіваленті  становить 22284 грн. 20 коп.  ( а.с.14)

         Обґрунтовуючи  позовні вимоги   по зустрічній позовній заяві  щодо  недійсності кредитного договору  ОСОБА_6  посилалася на укладання договору в іноземній валюті, валюті відмінній від гривні України,  та використання іноземної  валюти за спірним договором, як засобу платежу, що є  порушенням ст. 5 Декрету  Кабінету Міністрів України « Про систему валютного   регулювання і валютного контролю».

Відповідно до  ст.7 Господарського  кодексу України  та ст.4 ЦК України відносини у  сфері господарювання  регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно - правовими актами Президента України та Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади  та органів місцевого  самоврядування, а також іншими нормативними актами.

 Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

За приписами ст.35 Закону України « Про Національний Банк України», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 гривня ( банкноти і монети)  як національна валюта  є єдиним  законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма  фізичними і юридичними особами без будь-яких обтяжень на всій території  України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

 Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражено у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент  зобов’язання в іноземній валюті.    

      Згідно до ст.192 ЦК України  законним  платіжним засобом, обов’язковим  до  приймання за номінальною вартістю нам всій території  України, є грошова одиниця України – гривня.

Іноземна валюта може використовуватися  в Україні у випадках  і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями  допускається  у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Право Банку здійснювати операції в іноземній валюті передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність»,    Декретом Кабінету міністрів України  « Про систему валютного регулювання і валютного  контролю», Законом України « Про Національний банк України».

      Відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів  господарської діяльності, регулюються законом.  Законом України « Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Банк має  право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії,  банківська ліцензія  видається НБУ (ст.19 Закону). Відповідно до ст.47 вищеназваного Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати  операції з розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

    Статтею  Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного  регулювання і валютного контролю» ( надалі Декрет) передбачено, що  Національний банк України видає  індивідуальні та генеральні  ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим  ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні  ліцензії видаються комерційним  банкам  та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії,  на весь період дії режиму валютного регулювання.

    Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для  здійснення такої операції.  Відповідно до п.п. «в», « г» ч.4 ст.5 Декрету  індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання  резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;  використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

    Водночас, відповідно до   п.1.5 Положення про порядок  видачі Національним банком України  індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти яки засобу платежу без ліцензії дозволяється6 якщо ініціатором або отримувачем за  валютною операцією є уповноважений банк  ( ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

    Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

    Відповідно до п.2.3 цього Положення  за умови отримання письмового  дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти як засобу платежу.

    Відповідно до п.5.3 Положення письмовий дозвіл на   здійснення операцій з валютних цінностями є генеральною ліцензією на здійснення  валютних операцій   згідно з Декретом  КМУ №15-93.

    Таку ліцензію видано  відповідачу   видано Національним Банком України  08.11.2006 року  за №191  на право здійснення  банківських операцій, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик   операцій, та надано       письмовий дозвіл  від 08.11.2006 року №191-1 на право здійснювати операції з валютними цінностями.

    Таким чином, банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті,  в тому числі операцій з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а відтак, вираження  в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

     Суд не може взяти до уваги твердження відповідачки та її представника про обов’язковість отримання банком або позичальником індивідуальної  ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від суми  та термінів  грошових коштів, які видаються банком.  Чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження  чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України.  Отже, Банк не має зобов’язань щодо отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.   На можливість  здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії  НБУ звертає увагу Національний Банк України  в листі  від 07.12.2009 року №13-210/7871-22612.      

    Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності  та справедливості  (ст.627 ЦК України) .      

    Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують  його конкретні умови.

    Зміст договору становлять умови ( пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

    Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

      Статтею 203 ЦК України  передбачені загальні вимоги, додержання яких є  необхідним  для чинності правочину, зокрема:  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення  учасника правочину має бути вільним і відповідати його  внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.    

    Відповідно до ст.215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою-третьою, п’ятою та шостою  ст.203  цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, або одна із сторін або інша  заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнано недійсним (оспорюваний правочин) .    

Отже  в  судовому засіданні встановлено, що  укладання між  Банком та   відповідачкою кредитного договору в іноземній валюті   відповідає вимогам чинного законодавства,  виходячи із викладеного  суд не вбачає законних підстав для задоволення зустрічної  позовної заяви.  

Як вбачається із матеріалів справи  ОСОБА_6   взяті  зобов’язання за кредитним договором не  виконує.

Відповідно до п.1.6 Кредитного договору позичальник зобов’язаний повністю повернути Банку суму Кредиту не пізніше Дати  остаточного повернення Кредиту відповідно до умов, встановлених   п.1.5 Цього договору.  Пунктом 1.9  Договору передбачене дострокове виконання боргових зобов’язань.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України  за договором поруки  поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України  у разі порушення боржником зобов’язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед  кредитором як солідарні боржники.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги ПАТ « ОТП Банк » знайшли своє підтвердження в судовому засіданні із відповідачів підлягає стягненню  солідарно заборгованість по кредитному договору.  

Підстав  для звільнення   відповідачів від  сплати  зазначеної  суми, або  зменшення   її  розміру  судом  не  встановлено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів   на  користь позивача  Публічного  акціонерного товариства  «ОТП Банк»  підлягають   стягненню солідарно   судові  витрати  по справі  в розмірі  1820 грн. 00 коп.

Оскільки  при подачі зустрічної позовної заяви ОСОБА_6  не оплачувався судовий збір, в задоволені зустрічної позовної заяви їй  відмовлено, то  з неї підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 17 грн.

Керуючись ст.49 Закону України « Про банки і банківську діяльність», ст. ст.6, 215,548, 553, 627, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.11,15,27, 60, 61, 88, 169, 212-215  ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги   Публічного  акціонерного товариства «ОТП Банк »   - задовольнити  .

           Стягнути  солідарно з  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1  та  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного  акціонерного товариства «ОТП Банк»   заборгованість за кредитним договором  № CL -301/288/2006 від 07 липня  2006  року станом на 24.12.2009 року  в сумі 209708 грн. 59 коп.,   а саме:  непогашену суму кредиту 174259 грн. 87 коп.,  заборгованість по відсотками  за  користування  кредитом – 13164 грн. 54 коп.,  штрафні санкції - 22284 грн. 20 коп. ,   а також  судові витрати по справі в сумі 1820 грн. 00 коп., а всього стягнути  211528 грн. 59 коп.  

В задоволені зустрічної позовної заяви  ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.

    Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 17 грн.

            Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня  проголошення  рішення  апеляційної скарги.

       Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.    

                  Суддя:                                                                                Л.П. Слюсар