Справа № 2- 41/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 р.                      Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді: Слюсар Л.П.

                при секретарі : Карпенко І.Ю.  

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Шоста дніпропетровська  державна нотаріальна контора,  Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання права власності на 1/6 частину квартири в порядку спадкування за законом, вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням, та зобов’язанням не чинити перешкоди у користуванні ним, а також поділ часток,  суд -

ВСТАНОВИВ:

  В  березні 2008 року  позивач звернувся до Індустріального районного  суду з позовом до відповідачки,  третя особа  Шоста дніпропетровська  державна нотаріальна контора  про визнання права власності на 1/6 частину квартири в порядку спадкування за законом, вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов’язання не чинити перешкод  у користуванні ним, а також поділ часток квартири. В  ході розгляду справи позовні вимоги  уточнювалися. В  обґрунтування своїх вимог позивач в  позовній  заяві, уточненій позовній заяві і в ході судового засідання посилався на те, що  спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить йому  ОСОБА_1, відповідачці - його колишній дружині – ОСОБА_2, та належала їх померлому сину  ОСОБА_3 на праві спільної часткової  приватної  власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 січня 1998 року виконкомом міської Ради народних депутатів, згідно з розпорядженням органу приватизації за №3/348-98.   Спірна двокімнатна квартира складається із двох ізольованих кімнат, площею 10,3 кв.м. та 17,2 кв.м., коридору, кухні, ванної кімнати, вбиральні, та вбудованої шафи, всього загальною площею 45,4 кв.м., житловою – 27,5 кв.м.  з 1995 року по 2007 рік він проживав в спірній  квартирі в ізольованій кімнаті, площею 17,2 кв.м.   Шлюб з відповідачкою розірвано в 2005 році, а з 2007 року  в зв’язку з погіршенням відносин із відповідачкою  він переїхав проживати до батьків.  ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 11 років помер його син  ОСОБА_3, після його  смерті відкрилася спадщина, у вигляді 1/3 частини спірної двокімнатної квартири.   Після смерті сина він подав заяву в Шосту дніпропетровську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті сина. Однак отримати свідоцтво про право  на спадщину за законом після смерті сина    він не може оскільки відповідачка чинити  перешкоди та не надає свідоцтво  про право власності на житло та технічний паспорт на квартиру, тому він вимушений звернутися до суду.  Вважає, що прийняв спадщину після смерті сина у вигляді 1/6 частини спірної двокімнатної квартири.  Відповідачка  змінила замки  на вхідній двері квартири та не бажає добровільно впустити його в квартиру. Просив визнати за ним  право власності на 1/6 частину двокімнатної  квартири АДРЕСА_1, в порядку  спадкування за законом  після смерті  ОСОБА_3,  розділив частки в праві спільної  спадкової власності на квартиру, визнавши за ним  право власності на Ѕ  частку спірної двокімнатної квартири АДРЕСА_1; встановити порядок  користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши  йому –  ізольовану  житлову кімнату площею 17,2 кв.м.,  визнавши за ним право власності на вказану кімнату площею 17,2 кв.м., а відповідачці  виділити кімнату площею 10,3 кв.м., залишивши підсобні приміщення квартири, а саме коридор, вбудовану шафу, кухню ванну кімнату та вбиральню в загальному користуванні; вселити його  в квартиру АДРЕСА_1, а саме в кімнату площею 17,2 кв.м.  та зобов’язати відповідачку  не чинити йому  перешкод в користуванні, та володінні  житловою кімнатою, площею 17,2 кв.м. та підсобними приміщеннями квартири, а саме, коридором, вбудованою шафою , кухнею, ванною кімнатою та вбиральнею  квартири АДРЕСА_1; стягнути з нього на користь  відповідачки  12385 грн. 50 коп. за 3,45 кв.м. житлової площі квартири.

В квітні 2008 року  ОСОБА_2  звернулася до Індустріального районного суду з позовною заявою до відповідача  ОСОБА_1, третя особа  Відділ громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в дніпропетровській області про визнання втратившим право  користування житловим приміщенням та скасування реєстрації, про припинення права власності на частку  в спільному майні, про визнання за позивачем права власності на частку в спільному майні, на яку припинено право  власності відповідача.  

Ухвалою  Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2008 року  було об’єднано в одне провадження   цивільна справа  за позовом за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1  треті особи:   Відділ громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській  області,  Комунальне Житлово - Експлуатаційне підприємство №50,  Шоста дніпропетровська  державна нотаріальна контора,  про припинення  права власності  на частку в спільному майні, про визнання за позивачем права власності на частку  в спільному майні, на яку припинено право власності відповідача    і   цивільна справа  за позовом     ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора , про визнання права власності на 1/6 частину квартири в порядку спадкування за законом, вселення, встановлення  порядку користування жилим приміщенням , та зобов’язання не чинити перешкод в у користуванні ним, а також поділ часток квартири.

 В ході розгляду справи  ОСОБА_2  уточнила позовні вимоги  та просила суд: припинити право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1; стягнути з неї  на користь ОСОБА_1 вартість Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в сумі 12513 грн. та визнати за нею  право власності на Ѕ частину квартири  АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2010 року   позовна заява   ОСОБА_2  до  ОСОБА_1, треті особи Відділ громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України  в Дніпропетровській області, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №50, Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора про припинення права власності на частку в спільному майні, про визнання за позивачем права власності на частку в спільному майні, на яку припинено право власності відповідача   -  залишена  без розгляду.

Відповідачка  ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні 02.03.2009 року та 14.06.2010 року уточнені   позовні вимоги  ОСОБА_1  не визнали та просили суд в задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи Шостої дніпропетровської  державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився. Відповідно до листів  просили розглядати справу в їх відсутності та прийняти рішення на підставі закону на розсуд суду.

Представник третьої особи Відділу опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись  належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачку та її представників в судовому засіданні 02.03.2009 року та 14.06.2010 року, свідка  ОСОБА_4,  вивчивши матеріали справи, вважає, що  уточнений позов  ОСОБА_1  підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.

        Як вбачається із матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні   відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 січня  1998 року виданого  виконкомом міської ради народних депутатів на підставі  розпорядження  від 19 січня 1998 року № 3/348-98     квартира АДРЕСА_1   належить на праві  спільної власності  ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_1  ( т.2 а.с.15-17). Квартира   двокімнатна, загальною площею  45,4 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м.  Квартира складається із  двох житлових   ізольованих кімнат площею  10,3 кв.м. та 17,2 кв.м.,  кухні площею 7,8 кв.м., ванної кімнати площею 2,0 кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м., коридору  4,6 кв.м., вбудованої шафи площею 0,3 кв.м. , із кімнати площею 17,2 кв.м. виходить лоджія   площею 2,1 кв.м.    

 Відповідно до свідоцтва  про розірвання шлюбу  від 23  червня 2005 року, виданого  Індустріальним  Відділом реєстрації  актів цивільного стану  Дніпропетровського міського управління юстиції   Дніпропетровської області шлюб між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано  23 червня 2005 року актовий запис №314  ( т.1 а.с.19).

Відповідно до  Свідоцтва про зміну імені, виданого  Індустріальним Відділом реєстрації  актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління  юстиції Дніпропетровської області  виданого 23.06.2006 року,   змінено  прізвище ОСОБА_2  на  « ОСОБА_2», актовий запис  від 23.06.2006 року №29 ( т.2 а.с.18).    

  Відповідно  до Довідки  Індустріального Відділу реєстрації  актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління  юстиції Дніпропетровської області   від 22.06.2007 року  за № 53/03-88   на підставі  заяви батьків від 30.08.2006 року   в актовий запис  №643 від 02 серпня 1995 року  про  народження  ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_2,   внесені зміни  в прізвище дитини «ОСОБА_3»  виправлено на   «ОСОБА_2»  та виправлено прізвище матері з « ОСОБА_2»  на «ОСОБА_2»  ( т.1 а.с.20, т.2  а.с.19).  

ОСОБА_3 помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с.21, т.2 а.с.20).

  Після смерті  ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому на праві власності частину квартири АДРЕСА_1.

 Відповідно  до спадкової справи  №634/07  заведеної  Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою  19.07.2007 року після смерті  ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини подали його батько  ОСОБА_1 та матір  ОСОБА_2 ( т.2  а.с. 231-239).  

   Відповідно  до ст.1261 ЦК України  батьки мають право у першої черги  на спадкування за законом майна померлого.              

Позивач вказує на те, що він не може отримати свідоцтво на право на спадщину за законом після смерті сина в зв’язку з тим, що його колишня дружина - матір померлого , не надає до нотаріальної контори  свідоцтво про право власності на житло та технічний паспорт  на квартиру, тому  просив визнати за ним  право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири  АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті   ОСОБА_3, розділив частки в праві  спільної спадкової власності на квартиру та визнати за ним право власності на Ѕ частину  спірної квартири.

Однак, як вбачається із наданого суду  свідоцтва про право  на житло   спірна квартира   АДРЕСА_1 належить на праві  спільної сумісної власності  позивачу, відповідачці  та їх померлому сину, частка померлого не визначена,  позивач же  ні в позовній заяві ні в уточненій позовній заяві,  не заявляв позовних вимог щодо припинення права спільної сумісної власності та   визначення частки померлого.

Відповідно до ст.11  ЦПК України  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.      

        Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає законних  підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.

        Позивачем заявлено вимогу  про встановлення порядку користування квартирою  та виділення йому кімнати площею 17,2 кв.м.,  визнанням за ним права власності  на цю кімнату, і сплату компенсації відповідачці  за надлишок жилої площі в розмірі 12385 грн.50 коп.,  виділення відповідачці  житлової кімнати площею 10,3 кв.м. і  залишення  в загальному користуванні  підсобних приміщень квартири,  а саме, коридору, вбудованої шафи, кухні, ванної кімнати та вбиральні.

Як показала в судовому засіданні відповідачка  позивач   вводить суд в оману вказуючи на те, що він  до 2007 року проживав в кімнаті площею 17,2 кв.м., оскільки він фактично в 2004 році  пішов проживати до своїх батьків.  До того, як він пішов із  спірної квартири,  він проживав разом з нею в кімнаті площею 17,2 кв.м., а дитина проживала в кімнаті площею 10,3 кв.м.  Вказала що  не згодна на компенсацію.

Згідно до ст. 368 ЦК України,  спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю.

           Згідно до ст. 370 ЦК України  у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.372  ЦК України  майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.  

 Отже при праві  спільної сумісної власності розмір частки кожного зі співвласників не визначений. Разом з тим, кожний зі співвласників має право на виділ частки з майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, у натурі.  При виділенні частки одного зі співвласників необхідно попередньо визначити розмір частки в праві спільної сумісної власності, що належить цьому співвласникові.  Вважається, що частки кожного зі співвласників рівні.

Із матеріалів справи видно, що   спірна квартира двокімнатна, складається із двох окремих  ізольованих кімнат  10,3 кв.м. і 17,2 кв.м. В великій кімнаті знаходиться лоджія 2,1 кв.м.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачка заперечувала, щодо  запропонованого варіанту   порядку користування спірною квартирою, та не бажає отримувати  грошову компенсацію.  

Виходячи із викладеного, суд  приходить до висновку, що визначення такого порядку користування, а саме виділу  кімнати  площею 17,2 кв.м.    ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на кімнату порушує право  відповідачки,   крім  при визнанні за ним  права власності на  житлову кімнату  буде змінено частки співвласників.  

Таким чином, оцінюючи всі докази, суд не  вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Позивачем  заявлено вимогу  про вселення та  зобов’язати   ОСОБА_2 не чинити  йому перешкод  в користуванні квартирою.

Відповідно до ст.369 ЦК України  співвласника майна, що є у спільній  сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.  

          В судовому засіданні встановлено, відповідачка перешкоджає позивачу  проживати  в спірній квартирі, позивач не має вільного  доступу в квартиру, тому позовні вимоги в цій частині законі і підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України із відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі в розмірі  47 грн.

           Керуючись: Постановою  Пленуму Верховного  Суду України « Про практику у справах про спадкування», від 30.05.2008 року №7, ст. ст. 15, 16,368,369,370,372, 1261,1268,1269,1270   ЦК України,  ст.ст.3,7, 11, 15,31,60, 61,88, 169, 212-215  ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1  –  задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру  АДРЕСА_1 та зобов’язати   ОСОБА_2 не чинити  ОСОБА_1 перешкод  в користуванні квартирою.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судові витрати по справі в розмірі 47 грн.  

           Рішення може  бути оскаржено  до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська  шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення  апеляційної скарги.

         Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                 Суддя:                                              Л.П. Слюсар