Справа № 2- 102/10

РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 листопада  2010 р.            Індустріальний   районний   суд м. Дніпропетровська

 у складі:   головуючого судді –  Слюсар Л.П.

                   при секретарі –  Карпенко І.Ю.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у  залі суду в м. Дніпропетровську  цивільну справу  за позовною заявою  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про поділ   спільно нажитого  майна, -

                                                   ВСТАНОВИВ :

В лютому 2009 року позивачка звернувся до Індустріального районного  суду з позовом до відповідача   про поділ майна  набутого під час шлюбу,  який в подальшому був  уточнений,   вказала, що  в період шлюбу із  відповідачем на спільні кошти було придбано наступне майно:  трикімнатна   квартира АДРЕСА_1, квартира придбана за договором про участь  у фінансуванні  будівництва  № А684 від 27.07.2006 року за ціною  233624 грн. 55 коп., і її вартість  з урахуванням проведеного  внутрішнього ремонту  40000 грн., складає 273624 грн. 55 коп.; кухня  вартістю 9000 грн., система очищення води – 3377 грн. 36 коп., система очищення питної води – 1398 грн. 60 коп.,  електроосвітлювальні прибори ( люстри, освітлювачі, лампи) вартістю 1061 грн. 40 коп.,  гардеробна кімната – 2800 грн.;  кухонний куточок вартістю  2340 грн.,  холодильника  -3675 грн. 55 коп., пральної машини – 4726 грн., нічні  шафки вартістю 1815 грн., матрац « Болеро» - 3138 грн.  Загальна  вартість   спільно нажитого майна з урахуванням внутрішнього обладнання і ремонту квартири складає 306956 грн. 46 коп.  Просила   визнати   спільною сумісною власністю подружжя трикімнатну квартиру  АДРЕСА_1 загальною площею 77,8 кв.м. , житловою  площею 44,7 кв.м., а також  на інше майно; поділити квартиру АДРЕСА_1 між нею та відповідачем; визнати за  нею право власності  на Ѕ частину квартири  №АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на Ѕ  частину квартири; визначити  порядок користування  приміщенням квартири та виділити їй житлові кімнати площею 11,1 кв.м. та 12,3 кв.м., відповідачу виділити житлову кімнату  площею 21,3 кв.м. та лоджію площею 5,6 кв.м., коридор  ( 8,1 кв.м.), туалет ( 1,0 кв.м.), ванну кімнату ( 2,7 кв.м.) коридор  ( 1,4 кв.м.), кухню  (13,4 кв.м.) залишити в загальному користуванні; поділити спільно нажите  з відповідачем майно  та виділити їй: кухонний  куточок  вартістю 2340 грн., холодильник вартістю 3675 грн.55 коп., пральну машину  вартістю 4726 грн., нічні шафи вартістю 1815 грн.,  матрац « Болеро» вартістю 3138 грн., а всього майна на суму 15694 грн. 55 коп., а  відповідачу виділити: кухню вартістю  9000 грн., систему очищення води вартістю 3377 грн. 36 коп., систему очищення питної води вартістю 1398 грн. 60 коп.,  електроосвітлювальні прибори ( люстри, освітлювачі, лампи) вартістю 1061 грн. 40 коп., гардеробну кімнату вартістю 2800 грн., а всього майна  на суму 17637 грн. 36 коп.

 В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнену позовну заяву та просили суд позов задовольнити.

Відповідач та його представник  позовні вимоги не визнали. Вказали , що фактично спірна квартира була придбана   липні – жовтні  2006 року за особисті кошти відповідача.  З лютого 2005 року відповідач  працював  в Дочірньому підприємстві  «Алкатель - Лусент Україна»  на посаді  інженера з  телекомунікаційного обладнання і його дохід складав у середньому 6-7 тис. гривень на місяць.  Окрім того в нього були грошові заощадження, які дали змогу 16.05.2006 року відкрити депозит у банку  «Фінанси та Кредит» на суму 20500 доларів США.  Тривалий час він   заробляв кошти  для придбання власного житла і позивачка не мала  до цього ніякого відношення,  вона своїх коштів не мала зовсім,  оскільки не працювала, а навчалася денно в  Університеті   за контрактом,  навчання оплачували її батьки, які не пропонували йому грошей на придбання спірної квартири, і  їм було відомо, що квартиру він  купує за власні кошти.  Договір  про участь у Фонді  фінансування будівництва  з Акціонерним  комерційним банком « Аркада»   відповідач укладав до реєстрації шлюбу із  позивачкою та  перший внесок в розмірі 25496 грн. 86 коп.  ним був оплачений до  шлюбу. В вересня  2006 року відповідач взяв в борг у свого брата 20000 доларів США, які  він повернув  в 2009 році.   В кінці листопада  на початку грудня 2006 року позивачка забрала свої особисті речі і добровільно пішла з квартири.   Вважають, що  спільне майно, яке просить поділити позивачка, є  особистою власністю  відповідача і не може бути поділене, оскільки все  майно придбано  відповідачем вже після  припинення шлюбних відносин. Просили в задоволені позову відмовити.          

Допитані в судовому засіданні  свідок  ОСОБА_3, мати позивачки,  розповіла про те, що її донька  з 2001 році навчалася в інституті в м. Харків, там же навчався відповідач.  Влітку 2003 року  відповідач приїхав  до них знайомитися.   В лютому 2006 року він запропонував її  доньці вийти за нього заміж.  Із березня 2006 року її  донька стала проживати із   відповідачем.  В липні  2006 року була призначена дата весілля.   Було вирішено придбати квартиру  для молодої сім’ї в новобудові.   Її чоловік  працює    за кордоном в Ірані. В липні 2006 року  він разом із відповідачем їздив в м. Бєлгород  і  зняв 5000 доларів США, та був внесений перший внесок за квартиру.   Потім   була надана платіжна карточка її чоловіка відповідачу  і він особисто зняв з рахунку 50000 крб.  В  жовтні 2006 року вони додатково особисто надали  відповідачу ще 2200 доларів США та  пізніше передали ще  2000 доларів США, які ними було  взято в борг .  В липні 2007  року  позивачці та відповідачу  були надані ключі від новозбудованої квартири і почалися ремонтні роботи в квартирі.    В квітні 2008 року ремонтні роботи було закінчено.  В травні 2008 року їй зателефонувала донька і сказала, що вона пішла від відповідача.  

  Свідок  ОСОБА_4 , знайома, розповіла про те, що матір позивачки  ОСОБА_3 звернулася до неї  в 2006 році з проханням  надати в борг 2000 доларів США.  На початку жовтня 2006 року вона їхала  в відрядження в м. Київ через м. Дніпропетровськ, поїздом  Запоріжжя – Київ, їх зять  відповідач по справі  прийшов до неї і в період стоянки  поїзда  вона передала йому 2000 доларів США.   Через рік гроші їй повернула ОСОБА_3.      

  Свідок ОСОБА_5, близький друг позивачки, одногрупник  відповідача,  розповів про те,    влітку  2007 року  ОСОБА_2 їздив з ОСОБА_1 в Грузію, і він їх зустрічав з  відрядження.  

  Свідок ОСОБА_6, однокласниця,  розповіла про те, що вона разом із ОСОБА_1 поїхала навчатися в м. Харків,  навчалися в різних інститутах.  Тетяна з першого курсу стала зустрічатися з ОСОБА_2, В березні 2006 року вона перевезла частину речей  до ОСОБА_2.  В квітні 2006 року була в  гостях  у позивачки з відповідачем.  На п’ятому курсі   - вільний режим відвідування.      

  Свідок ОСОБА_7, батько позивачки,  розповів про те, що з ОСОБА_2 познайомився в 2003 році.  Після тривалого закордонного відрядження  він приїхав  в червні 2006 року в Україну.  В липні 2006 року він разом із  ОСОБА_2  їздили в м. Бєлгород і зняли з його картки 5000 доларів для оплати першого внеску за квартиру.   Особисто дав ОСОБА_2 карточку  і він зняв з неї ще  50000 крб., потім  дали ще 2200 доларів США.

   Свідок ОСОБА_8, матір співмешканки  відповідача,  розповіла про те, її  донька в грудні 2007 року познайомилася через Інтернет із відповідачем і новий 2008 рік він  святкував разом з ними.  З  кінця березня 2008 року її донька стала проживати із відповідачем в спірній квартирі.  Вона приходила і оглядала квартиру, в квартирі був майже  закінчений ремонт.  В  спальні стояло ліжко,  в залі на підлозі лежав матрац, в кухні  був кухонний куточок.    

   Свідок  ОСОБА_9, співмешканка відповідача,  розповіла  про те, що  в кінці грудня 2007 року вона познайомилися через Інтернет  із відповідачем, потім зустрілися. Новий  2008 рік вже зустрічали разом.  Після 8 березня  2008 року стала проживати із відповідачем в спірній квартирі.    В квартирі був  майже зроблений ремонт.   В спальні було ліжко,  на кухні кухонна стінка. Чи був холодильник та пральна машина,  не пам’ятає.  

    Свідок  ОСОБА_10, брат відповідача,  розповів про те, що його брат до весілля вніс частину коштів на придбання квартири. На весілля матір подарувала  брату 200доларів США  і його сім’я 1500 доларів США.  В вересні 2006 року він  дав в борг брату 20000 доларів США. На початку літа в 2007 році приїздив в гості до брата, був у спірній квартирі, в квартирі йшов ремонт меблів в квартирі  не було.      

    Свідок ОСОБА_11, товариш відповідача,   розповів про те, що в кінці  жовтня 2007 року приїздив в гості до ОСОБА_2 та був у спірній квартирі три дні,  в квартирі працювала ремонтна бригада, меблів в квартирі не було,  дружини ОСОБА_2 не бачив. В червні 2009 року  знов приїздив в гості  на п’ять днів, відповідач живе з  іншою жінкою ОСОБА_5.        

Суд, вислухавши пояснення  сторін,  заслухавши свідків, вивчивши матеріали справи,  вважає, що позовні вимоги    ОСОБА_1     підлягають задоволенню   частково  з наступних підстав.

Судом встановлено, що  11.08.2006 року між сторонами  було зареєстровано  шлюб в  Красногвардійському  відділі реєстрації актів  цивільного стану Дніпропетровського  міського  управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис 519 ( а.с. 21). В шлюбі дітей не має.  Шлюб   між  ОСОБА_2  та ОСОБА_1   розірвано рішенням  Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська 17 травня  2010 року, рішення набрало чинності 08 червня 2010 року.  При ухвалені рішення  визначено що шлюбні стосунки між  сторонами припинено  восени 2007 року  ( а.с.226).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.    

Згідно  до Договору  №А684  про участь  у Фонді  фінансування  27 липня 2006 року  ОСОБА_2  та Акціонерний комерційний банк « Аркада» уклали договір, за яким Довіритель, на підставі   повного визнання правил  Фонду Фінансування будівництва за програмою  ЗАТ « ДБК « Містобудівник», дає згоду на участь  у ФФБ, бере  на себе зобов’язання виконувати правила  ФФБ,  передає кошти банку  у довічне управління з метою отримання у власність об’єкта інвестування та встановлення обмеження щодо окремих дій Банку з управління цими коштами, а Банк приймає кошти на рахунок ФФБ у довічне управління з подальшим   використання  коштів ФФБ у порядку визначеному Правилами ФФБ та Договором ( а.с.22-27).

Згідно до Договору   №А684  про уступку  майнових прав від 23.10.2006 року   Акціонерний комерційний банк « Аркада» уступив   ОСОБА_2  майнові права на об’єкт інвестування, які Банк набув відповідно  до умов  Генерального договору від 19.10.2010 року з ЗАТ « ДБК « Містобудівник». Під об’єктом  інвестування сторони розуміють  квартиру по пр. Миру,  об’єкт будівництва 108 ( секція 1,2), об’єкт інвестування 85, поверх 13, кількість кімнат 3,  загальна площа 77,17 кв.м., повна вартість об’єкта  інвестування  233624 гривні 55 коп. ( а.с.33).      

Відповідно до акту прийому передачі квартири для виконання оздоблювальних робіт  від 05 березня 2007 року   забудовник побудував та передав,  а пайовик проінвестував та приймає квартиру №85, що знаходиться будівельна адреса: м.Дніпропетровськ,  ж.м. «Лівобережний -3»  номер будинку АДРЕСА_1 (а.с.35).

Актом-прийому передачі  від 08.02.2008 року   ОСОБА_2   на 100%  проінвестував та прийняв квартиру  АДРЕСА_1 (а.с.36).

Довідкою  №538 від 08.02.2008 року    Акціонерний Комерційний банк « Аркада»  підтвердив 100% інвестування об’єкта  ОСОБА_2, та підтвердив право ОСОБА_2  на отримання у власність об’єкта інвестування  квартири АДРЕСА_1 ( а.37,38).

Як вбачається із наданих  прибуткових касових ордерів,  платежі здійснювалися: ОСОБА_2 та  ОСОБА_12:   прибутковий касовий ордер №1  від 27.07.2006 року -  25496 грн.86 коп.;  прибутковий касовий ордер  №9  від 28 серпня 2006 року – 26836 грн. 71 коп.;   прибутковий касовий ордер №10 від 28 серпня  2006 року – 10981 грн. 39 коп.;  прибутковий касовий ордер №14 від 01вересня 2006 року – 117997 грн. 29 коп.;  прибутковий касовий ордер №9 від 05 вересня 2006 року – 22022 грн.95 коп.;  прибутковий касовий ордер №12 від 2 жовтня 2006 року №12 – 10988 грн. 25 коп.;  прибутковий касовий ордер №9 від 05 жовтня 2006 року – 9914 грн. 66 коп.; прибутковий касовий ордер №5 від 6 жовтня 2006 року – 7156 грн. 94 коп.;  прибутковий касовий ордер №5 від 11 жовтня 2006 року – 1920 грн. 80 коп.;   прибутковий касовий ордер №11 від 23 жовтня 2006 року – 308 грн.70 коп.        

 Згідно до  Свідоцтва  про право власності на нерухоме майно  від 15.01.2009 року  квартира АДРЕСА_1  власником є ОСОБА_2 (а.с.63-68).

Відповідно до п.22  Постанови  Пленуму Верховного Суду України    « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11,  поділ спільного майна подружжя  здійснюється за правилами, встановленими  статтями 69-72 СК України та ст.372  ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи  з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до  ст. 60 СК України   майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один  з них не мав з поважної причини ( навчання,  ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)  самостійного заробітку доходу.  

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної  власності подружжя.    

 Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної  власності подружжя, частки майна  дружини  та чоловіка є рівними.

Відповідач  же  заперечував щодо позовних вимог,  та вважає  що він придбав спірну квартиру за особисті кошти.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, хоча договір про участь  у Фонді  фінансування  був укладеним ОСОБА_2  27  липня 2006 року до укладання шлюбу, та до укладання шлюбу був внесений перший внесок  в сумі  25496 грн. 86 коп.,  інші  внески  були внесені після реєстрації шлюбу із позивачкою.  Посилання відповідача на те, що  позивачка навчалася на п’ятому курсі  Харківського  Технологічного університету і не мала  своїх коштів не можуть бути прийняті судом, оскільки набуте подружжям за час шлюбу майно  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один  з них не мав самостійного заробітку доходу.

До посилань відповідача на те, що  за рахунок грошових заощаджень, які  знаходилися на депозитному рахунку  у банку  « Фінанси та Кредит» ним було оплачено  основну суму   фінансування  будівництва, суд також  відноситься критично.

Як вбачається   із наданої довідки  Банку «Фінанси та Кредит»  виданої 14.05.2008 року № 2-6/1719  ОСОБА_2  01.09.2006 року  закрив депозитний рахунок, сума з процентами склала 21006 доларів 11 центів США. ( курс  1 долар -5,05), а оплачено 01 вересня 2006 року - 117997 грн.29 коп., 05 вересня 2006 року – 22022 грн. 95 коп.    

    При розгляді цивільної справи за позовною заявою  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_10 про визнання  договору позики недійсним було встановлено, що  на купівлю квартири  ОСОБА_2  було взято в борг у свого брата  ОСОБА_10   20000 доларів США ( а.с.227-229).

   Показання всіх допитаних у судовому засіданні свідків  з боку позивачки  - ОСОБА_3 ( мати позивачки),  ОСОБА_7 ( батько позивачки),  ОСОБА_5 ( близький друг), ОСОБА_4 ( знайома матері позивачки), ОСОБА_6.( однокласниця),   та з боку відповідача – ОСОБА_9 ( співмешканка), ОСОБА_8 ( мати співмешканки), ОСОБА_10 ( брат відповідача), ОСОБА_11.( товариш відповідача) носили суперечливий характер, містили протиріччя,  свідками виступали  або близькі родичі сторін, або такі особи які знаходяться  зі сторонами в близьких відносинах, що позбавляло їх давати об’єктивні свідчення.    

Отже суд приходить до висновку, що  зазначене майно, а саме  квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю  подружжя, тому   спірна  квартира підлягає поділу в рівних частках, тобто частка кожного із подружжя  дорівнює Ѕ частина спірної квартири.    

 Позивачкою заявлені вимоги про  визначення порядку користування   квартирою АДРЕСА_1,   та виділення їй  житлових кімнат площею 11,1 кв.м. та 12,3 кв.м.,  а  відповідачу  просила виділити житлову кімнату  площею 21,3 кв.м. з лоджією площею 5,6 кв.м., коридор  ( 8,1 кв.м.), туалет ( 1,0 кв.м.), ванну кімнату ( 2,7 кв.м.) коридор  ( 1,4 кв.м.), кухню  (13,4 кв.м.) залишити в загальному користуванні.

Згідно до технічного паспорту  на  трикімнатну квартиру  від 28.11.2008 року,   квартира  загальною площею 76,9 кв.м. , житловою  площею 44,7 кв.м.,   складається із житлових ізольованих кімнат площею:  12,3 кв.м., 11,1 кв.м. та 21,3  кв.м.,  із кімнати площею 21,3 кв.м. виходить  лоджія 5,6 кв.м.,  коридору площею 8,1 кв.м., туалету - 1,0 кв.м., ванної кімнати -   2,7 кв.м., коридору  - 1,4 кв.м., кухні - 13,4 кв.м.    

Відповідно до ст.358 ЦК України   співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці  у праві спільної часткової власності.  У разі неможливості цього він має право і вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.  

Як вбачається  із заявлених вимог,  позивачка просить виділити їй дві  житлові кімнати  житловою площею 23,4 кв.м., а відповідачу виділити  кімнату площею 21,3 кв.м., що на 1,05  кв. м. менше від частки відповідача, грошової компенсації  відповідачу  за належну йому   частку  позивачка  не  визначила.  Крім того, як вбачається із  запропонованого позивачкою порядку користування  квартирою, відповідачу   визначається лоджія  площею 5,6 кв.м., яка є  місцем загального користування.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає  правових підстав для задоволення вимог позивачки в цій частині позову.    

 Щодо заявлених вимог позивачки  про поділ спільно  нажитого майна подружжя,   то  в цій частині позовних вимог суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки  все перераховане  позивачкою майно, яке  просить вона поділити між  подружжям ,   було придбане  після  припинення шлюбних відносин між сторонами:  так кухонний куточок  -  01.04.2008 року , холодильник -  11.10.2007 року, пральна машина  -  29.03.2008  року, нічні шафки з ліжком  –  25.01.2008 року, матрац « Болеро»  -  20.02.2008 року,  кухня –   25.12.2007 року , система очищення  питної води  - 26.09.2007 року,  електроосвітлювальні прибори (люстри, освітлювачі, лампи)  -   10 березня 2008 року, гардеробна кімната –  22 грудня 2007 року ( а.с.42-46).  

 У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

  Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ст.88 ЦПК України,  підлягає стягненню з   ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

Керуючись:  Постановою  Пленуму Верховного Суду України    « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11,  ст.ст. 57,  60,  65, 69,70,71 СК України, ст.ст.3,7, 11, 15 , 31, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України , суд –

                                                      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1    - задовольнити частково.

Визнати об’єктом спільної сумісної власності  подружжя квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1  право  власності на Ѕ частину  квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.  

Стягнути із  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1  судові витрати по справі  в розмірі 1730 грн.

            Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі протягом  10-ти дні з дня його проголошення апеляційної скарги .

  Суддя                                                                      Л.П. Слюсар