Справа № 2-1028/2010 рік                                        

                                                                            РІШЕННЯ
                                                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    17 листопада 2010 року                                                                      Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                                  Дніпропетровської області

в складі:

головуючого – судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –  Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу,

                                                                                     ВСТАНОВИВ:

    До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом  до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 22.02.2010 року між нею та відповідачкою був укладений договір позики, згідно якого вона передала відповідачці 4500,00грн, а відповідачка зобов’язалася повернути суму боргу до 22.03.2010 року. Але до теперішнього часу грошові кошти їй не повернуті. Сума боргу відповідачки перед позивачем складає 4533,75грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

    В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

    В судовому  засіданні  відповідачка позовні вимоги визнала.

    Суд,  вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що вимоги позивача повинні бути  задоволені  за наступними підставами:

    22 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого позивачка передала відповідачці 4500,00грн, а відповідачі зобов’язалися повернути суму боргу до 22 квітня 2010 року, що підтверджується розпискою, власноруч написаною ОСОБА_2

    Відповідно до ст.1046 ЦК України – за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж вартості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

    Таким чином, 22 лютого 2010 року з моменту отримання грошових коштів між сторонами дійсно був укладений договір позики.

    Згідно ст.1049 ЦК України – позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

    Проте у визначений в договорі строк, тобто  до 22 квітня 2010 року відповідачка суму позики не повернула.

    Згідно ст.526 ЦК України – зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...

    Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Відповідачка порушила умови договору, не повернула у визначений в договорі позики строк суму боргу, тобто фактично відмовилися від виконання своїх зобов’язань.

    Відповідно до ст.625 ЦК України – боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання і, якщо він прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Оскільки договором позики, укладеними між сторонами, не встановлений інший розмір процентів  за користування кредитними коштами, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача суму основного боргу в розмірі 4500,00грн та відсотки в сумі 33,75грн, а всього 4533грн 75коп.

    Згідно ст. 88 ЦПК України – з відповідача на користь позивача підлягають поверненню судовий збір в розмірі 51грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.

    Керуючись ст.ст.10,60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                                                        ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 4533грн 75 та судові витрати в сумі 171грн.

    Зняти заборону відчудження об’єкту нерухомого майна – Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_2.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий