ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р.                                                            Справа № 59/295-10

вх. № 8100/4-59

Суддя господарського суду Бринцев О.В. 

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 10.11.2009р.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків  

до  Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Харківської філії, м. Харків  

про визнання недійсним договору кредиту

та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Харківської філії, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Харківської філії, в якій просить визнати недійсним кредитний договір № EL/SME 708/75/208 від 07.03.2008р. Позов обґрунтовано посиланням на ст. 229 ЦК України, позивач вважає, що договір кредиту був укладений під впливом помилки, якої сприяв відповідач, і позивач помилявся щодо властивостей грошей в національній валюті України, бо така властивість гривні, як купівельна спроможність, на момент укладення договору не відповідала дійсному стану фінансової системи України на березень 2008 р., відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долару США по відношенню до національної валюти, що суттєво вплинуло на фінансовий стан позивача.

Ухвалою від 08.11.2010р. судом було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву (вх. 22892), в якій Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" в особі Харківської філії просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 19 листопада 2007 року) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Харків (61002, м. Харків, вул. Сумська, 56) суму заборгованості за кредитним договором №ЕL-SМЕ 708/75/2008 від 07 березня 2008 року в розмірі 392026,82 грн.: з яких 318823,05 грн. - заборгованість за кредитом; 73203,77 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 07 березня 2008 року по 07 грудня 2009 року включно; 3920,27 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених за подання зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, витребуваних ухвалою суду від 08.11.2010р. документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним поштовим повідомленням про вручення позивача за первісним позовом ухвали про порушення провадження у справі від 13.09.2010р.

Ухвала від 08.11.2010р., направлена на адресу позивача за первісним позовом повернулась на адресу суду з відміткою пошти " за закінченням термінц зберігання".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти вимог первісного позову в повному обсязі, наполягає на задоволенні вимог зустрічного позову. У наданому відзиві на первісну позовну заяву зазначає, що доводи позивач не обгрунтовані жодним доказом, що суперечить вимогам ст. 33 ГПК України; вказує на те, що сторони у відповідності до умов ст. 628 ЦК України погодили усі умови договору, позивач за первісним позовом отримав кредит для використання за цільовим призначенням, в зв"язку з чим у відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов"язань за договором кредиту не допускається.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги та заперечення на них, а також зустрічні позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

07 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" в особі Харківської філії (який є правонаступником Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та ФОП ОСОБА_2 (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) був укладений кредитний договір № ЕL/SМЕ 708/75/2008 (далі -Кредитний договір), згідно умов якого позивач за первісним позовом отримав кредит в розмірі 363129,20 грн. строком до 07 березная 2011 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі. Цільовим використанням кредиту, відповідно до п. 2 ч. 1 кредитного договору є придбання обладнання.

Факт одержання відповідачем кредиту підтверджується меморіальним ордером № 1 від 07.03.2008р.

Згідно п. 1.1. ч. 2. кредитного договору позивач за первісним позовом зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно з п. 1.4. частини 2 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п. 3 частини 1 кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом використовується відсоткова ставка у розмірі, який визначений сторонами договору як 15,50 % річних.

Графік повернення кредиту та сплати відсотків (додаток № 1) до договору є невід"ємною частиною договору і підписано обома сторонами договору.

Відповідно до розрахунку позивача за зустрічним позовом станом на 07 жовтня 2010 року, заборгованість ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором складає: заборгованість за кредитом в сумі 318823,05 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 07 березня 2008 року по 07 грудня 2009 року включно в сумі 73203,77 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог, заперечень проти них та зустрічних позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  

З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст. 229 ЦК України правових підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним. При цьому суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами визнання договору кредиту недійсним в порядку ст. 229 ЦК України.

Натомість позивачем такі обставини не доведені. Приходячи до цього висновку суд враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору як спільного юридичного акта сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких вони дійшли згоди і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства.

Оскільки договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважався укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Подібно це питання розглядається і у ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України. Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу зазначено, що до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови — предмет, ціна та строк дії договору.

Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для договорів даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.

Одже, підписанням кредитного договору позивач за первісним позовом висловив свою обізнаність з діючими тарифами банку, обов'язковими платежами передбаченими чинним законодавством України, а також з ризиками, які несе позичальник під час виконання боргових зобов'язань, що передбачено п. 1.11. ч. 2 та застереженням 3 розділу 2 ч. 2 кредитного договору.

Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_2 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача за первісним позовом прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах. Це також передбачено п. 1.11. ч. 2 кредитного договору.

У п. 3.6. розділу 3 ч. 2 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник запевняє банк в тому, що укладаючи цей договір позичальник не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки Сторін, інші умови Договору).

Таким чином, з огляду на ст. 229 ЦК України позивач за первісним позовом, в такому випадку, позбавляється права на звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.

Тобто, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до нацюнальної валюти - гривні.

Таким чином, при укладенні спірного кредитного договору та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту, сторони за договором (перш за все позивач за первісним позовом) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Натомість в даному разі позивачем не доведено співвідпошення майнових інтересів сторін, в якому би позивач за первісним позовом позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору, а саме:

Пунтком 2 ч. 1 договору цільовим використанням кредиту було зазначено придбання обладнання.

Одже, позивач за первісним позовом отримав кредит і використав його за цільовим призначенням, тобто отримав те, на що розраховував при укладенні договору.

Позивачем за первісним позовом не доведений той факт, що укладення договору в гривні якось вплинуло на можливість використання кредиту за цільовим призначенням.

Ті загальні обставини, на які посилається позивач у своїй первісній позовній заяві, в рівній мірі стосуються як позивача, так і відповідача. Тому підстав для висновку, що вони погіршили лише становище позивача і залишили незмінним становище відповідача (і тим самим порушили співвідношення інтересів сторін) не вбачається.

Крім того, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у позивача за первісним позовом із виконанням спірного кредитного договору охоплюються його підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик позивача за первісним позовом на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов’язків за договором.

Також підставою у відмові в задоволені первісного позову є відсутність доказів. Твердження, котрі містяться в первісній позовній заяві (позивач за первісним позовом стверджує, що у зв 'язку з зростанням світової фінансово-економічної кризи відбулася істотна зміна економічних умов у країні, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника), носять декларативний характер. Письмових чи інших доказів на існування цих обставин, які б відповідали ст.ст. 32-37 ГПК України позивачем не надано. Так до позовної заяви не додано доказів (фінансового звіту, довідок банку, виписок з банківських рахунків тощо).

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає первісні позовні вимоги не обгрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи, та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених зустрічних позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за кредитом в сумі 318823,05 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 07 березня 2008 року по 07 грудня 2009 року включно в сумі 73203,77 грн., то суд виходить з наступного:

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт одержання відповідачем кредиту підтверджується меморіальним ордером № 1 від 07.03.2008р.

Згідно п. 1.1. ч. 2. кредитного договору позивач за первісним позовом зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно з п. 1.4. частини 2 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п. 3 частини 1 кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом використовується відсоткова ставка у розмірі, який визначений сторонами договору як 15,50 % річних.

Графік повернення кредиту та сплати відсотків (додаток № 1) до договору є невід"ємною частиною договору і підписано обома сторонами договору.

Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач за зустрічним позовом не здійснює погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у строки та розмірах, встановлених договором, в зв"язку з чим станом на 07.10.2010р. у відповідача за зустрічним позовом утворилась заборгованість за кредитом в сумі 318823,05 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 73203,77 грн.

Пунктом 1.9.1. частини 2 кредитного договору сторони передбачили, що банк має право вимагати дострокового виконаннч боргових зобов"язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов"язань за договором.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що до відносин за кредитним договором застосовуються норми параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми ст.ст. 1046-1053, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 318823,05 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 07 березня 2008 року по 07 грудня 2009 року включно в сумі 73203,77 грн. правомірні та обґрунтовані,  та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються за первісним позовом на позивача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст.  6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 229, 525, 526, 530, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 44, 180, 345, Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 35, 43, 44-49,  75, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 19 листопада 2007 року) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Харків (61002, м. Харків, вул. Сумська, 56) суму заборгованості за кредитним договором №ЕL-SМЕ 708/75/2008 від 07 березня 2008 року в розмірі 392026,82 грн.: з яких 318823,05 грн. - заборгованість за кредитом; 73203,77 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 07 березня 2008 року по 07 грудня 2009 року включно; 3920,27 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених за подання зустрічного позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Бринцев О.В.

Повний текст рішення підписано 22.11.2010р.

Справа № 59/295-10